Не вичерпується, на щастя, потік листів, у яких мешканці області просять подякувати людям, які взяли в їхній долі діяльну участь, які подали руку допомоги у важку хвилину, які захистили їхнє здоров’я. І, читаючи їх, щоразу мимоволі думаєш: ні, не бідніє наш край на добрі серця, на чуйних людей, на яких, як кажуть, споконвіку земля тримається. Саме вони – той міцний стержень, що не дає суспільству зачерствіти душею і додає йому сил у боротьбі з усілякого роду негативом.
Ось і напередодні Різдва Христового в пошті чимало таких вдячних послань.
«ПРИЇЖДЖАЙТЕ ДО НАС ЩЕ»
Такими словами проводжали відпочивальники санаторію “Сонячний” учнів музичної школи імені П.С. Столярського. Відпочивають і приймають курс лікування в санаторії, переважно, інваліди, і тим цінніше, що саме для таких пацієнтів було влаштовано концерт. У ньому взяли участь бандуристка Ірина Пушкіна, вокалісти Наталія та Микола Дмитрук, скрипаль Костянтин Костецький (виступ цього наймолодшого музиканта-третьокласника в багатьох слухачів викликав сльози). А окрасою програми став виступ саксофоніста Максима Любачевського, який виходив на сцену тричі.
Невеличкий концерт усім нам зробив величезну приємність. Дякуючи юним артистам, говоримо “спасибі” і культорганізатору санаторію Віктору Платоновичу Калмазану, який влаштував для нас таке чудове свято.
Від імені відпочивальників
Ніна БОРЗАКОВСЬКА
«У ЦЬОГО ЛІКАРЯ ЗОЛОТІ РУКИ»
Сам я із Балтського району, а рятували мене від хвороби в урологічному відділенні лікарні м. Котовська. Біда сталася зі мною у вихідні дні, промучився всю суботу й неділю, та й поїхав до доньки у Котовськ. Спочатку потрапили до залізничної лікарні, там надали допомогу і направили до міської. Не одразу мене прийняли, але дуже допоміг лікар-уролог Сергій Ігнатійович Волк, який не дозволив відправити мене додому. Після обстеження він зробив мені операцію, а потім виходжував разом із колективом відділення. Золоті руки у цього лікаря і дуже добре серце – про це говорять всі його пацієнти. Дай Боже йому здоров’я й щастя!
Іван ПІЩАНЕЦЬКИЙ,
пенсіонер,
с. Немирівське,
Балтський район
«ВІДПОВІДАЄ ГОЛОВЛІКАРЮ І УВЕСЬ ПЕРСОНАЛ»
Цього року в мене виникли проблеми із зором. Терміново потрібна була операція щодо видалення катаракти. Звернулася я до Одеського очного госпіталю учасників та інвалідів війни. Звичайно, багато було тривог і хвилювань, але усі вони відійшли, коли переступила поріг госпіталю. Одразу привертає увагу ідеальна чистота, порядок і атмосфера затишку. Але головне – чистота, так би мовити, моральна. До кишені пацієнта ніхто не зазирає. Безкоштовні консультації висококваліфікованих фахівців, спеціалізована медична допомога, лікування та операції, 4-разове харчування, відмінний догляд за хворими...
Тон тут задає досвідчений, вимогливий та невтомний головний лікар Анатолій Іванович Доброгурський. Такий же і увесь медперсонал: лікарі, сестри, санітарки, це дружний колектив, який вирізняється високою працездатністю. Іноді створюється враження, що ці люди не залишають лікарню 24 години на добу, дбайливо доглядаючи за інвалідами до і після операцій.
Прошу мою улюблену газету “Одеські вісті” привітати із новим роком медперсонал на чолі з А.І. Доброгурським, побажати усім працівникам госпіталю міцного здоров’я, щастя, нових досягнень у їхній шляхетній і гуманній праці.
Євдокія ЧУВАТКІНА,
ветеран війни та праці,
смт Овідіополь
УКЛІН ВАМ, СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВО!
Не так давно стала нашим сільським головою Марія Іванівна Какора. І багато односільчан сумнівалися в тому, що невисока тендітна жінка, педагог за освітою, зможе витримати складнощі цієї нелегкої роботи, відстоювати інтереси села, у якому чимало проблем накопичилося. Їй у спадщину дісталися непридатні, як у нас говорили, об’єкти: Будинок культури і телевежа, на які навіть належним чином оформлених документів не було, міст в аварійному стані, давно не ремонтований дитсадок та дороги, по яких ані проїхати, ані пройти. На всі прохання селян відремонтувати, упорядкувати все це господарство від колишніх керівників одержували одну традиційну відповідь: немає коштів.
І ось минув рік, як Марія Іванівна заступила на цю заморочливу посаду. А вже в селі відчутні зміни на краще. Запрацював Будинок культури, будується міст через річку Тилігул, проведено водопровід до дитсадка, ремонтуються дороги. Навіть мобільний зв’язок “Київстар” встановили.
Людина з великою щедрою душею наша Марія Іванівна. І дуже наполеглива: вирішила зробити рідне село гарним та благополучним, й всі сили віддає досягненню цієї шляхетної мети. І ми намагаємося в усьому допомагати їй, бачачи її цілеспрямованість.
До неї звертаються в будь-яку годину дня й у сільраді, і на базарі, і вдома. Вона завжди уважно вислуховує кожного, намагається допомогти, дає слушні поради.
Низький уклін вам, Маріє Іванівно, здоров’я, натхнення та витримки у Вашій роботі на благо людей.
З повагою,
мешканці села Стрюкове: М. РИЖКОВ, М. КАСІЯН, М. МАКСИМЕНКО, С. ШАМАНСЬКИЙ, В. ЩЕРБАКОВА та ще 21 підпис,
Миколаївський район
