6 березня в Києві відбувся семінар для представників регіональних ЗМІ. Журналісти мали змогу зустрітися з в.о. Прем’єр-міністра Юрієм Єхануровим, першим заступником міністра економіки Сергієм Романюком, заступником міністра іноземних справ Володимиром Хандогієм та іншими урядовцями. Подаємо нотатки нашого спеціального кореспондета.
Під час семінару, в присутності журналістів з усіх областей України, відбулося дійство, яке гідне увійти в історію розвитку нашої країни. На тлі передвиборчих дебатів з приводу того, як урядові слід налагоджувати взаємини з регіонами, і як регіонам співпрацювати з Центром, воно справді привертає пильну увагу і журналістів, і політиків. А називалося це дійство: “Підписання протоколів намірів між урядом та органами влади Дніпропетровської і Харківської областей про укладання угод щодо регіонального розвитку”.
Почекайте, скажете ви, але ж ідеться не про самі угоди, а лише про протоколи намірів. Так, самі угоди – справа майбутнього. Текст кожної такої угоди вимагає грунтовного опрацювання багатьох позицій економічного і соціального розвитку області, з залученням провідних науковців та фахівців краю, його промисловців, громадських і культурно-мистецьких діячів. Виступаючи перед процедурою підписання протоколу намірів, Юрій Єхануров особливо підкреслив, що це підписання, як і підписання самих угод, не буде перетворено на кампанію. Вдаючись до підписання протоколу намірів, уряд тим самим запроваджує новий інструмент регіональної політики – угоди щодо регіонального розвитку, укладання яких передбачено Законом України “Про стимулювання розвитку регіонів”, прийнятого Верховною Радою України ще 8 вересня минулого року.
Відтак, підписання протоколу про наміри з керівництвом кожної області стає реальним кроком до укладання самої Угоди. І, слід сказати, дуже важливим, необхідним кроком. Але і підписання протоколу намірів, і підписання самих угод з кожною з областей відбуватиметься лише тоді, коли і Центр, і відповідні регіони будуть готові до нього. Досягатиметься ж ця готовність, як я вже сказав, у процесі переговорів між урядом та регіоном, які точитимуться на основі підготовленого фахівцями та науковцями тексту угоди. Як повідомила в своєму прес-реліз Прес-служба Кабінету Міністрів України, такі угоди будуть укладені між Кабміном та Верховною Радою Автономної республіки Крим, усіма обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. А даними угодами уряд розпочинає реалізацію регіональної політики, концентрацію державних та місцевих ресурсів для вирішення пріоритетних завдань регіональної політики.
Та перш ніж зупинитися на особливостях таких угод, кілька слів про саму процедуру підписання. Відбувалася вона урочисто, в присутності журналістів та кількох урядовців. Від імені уряду протоколи підписав Юрій Єхануров, від Дніпропетровської області – голова облради Микола Швець та голова облдержадміністрації Надія Дієва, а від Харківської – голова облради Олег Шаповалов та голова облдержадміністрації Арсен Аваков. На запитання: “Чому було обрано саме ці дві області?” Ю. Єхануров відповів коротко: “Тому що керівники цих областей виявилися найбільш готовими до укладання самої угоди; вони визначилися зі своїми пріоритетними напрямами регіонального розвитку. Зокрема Харківщина має поставати як значний регіональний науково-інтелектуальний центр, а Дніпропетровщина – як промислово-діловий центр України”.
До речі, цікава деталь. У своєму короткому слові після підписання протоколу, голова Харківської облради Олег Шаповалов наголосив, що під час підготовки до укладання угоди ні про який сепаратизм навіть не йтиметься. І це справді так. Під час семінару не раз акцентувалося, що саме запровадження таких угод вже є надійною противагою тим, хто прагне своїми сепаратистськими закликами та насильницькою федералізацією розколоти Україну. І коли якась журналістка з Криму спробувала нагнітити ситуацію розповіддю про те, що в Криму зараз, мовляв, “іде зачистка серед чиновництва” і що пов’язана вона з проблемою російської мови в Криму та майбутнім референдумом стосовно російської мови як другої державної мови України, Юрій Єхануров відповів твердо і навіть жорстко: “В Криму проблеми російської мови не існує! В Криму існує проблема української мови! Й ось про це слід говорити”. А що стосується чиновництва, то в.о. Прем’єра наголосив, що чимало чиновників Криму втратили розуміння того, де, в якій державі вони живуть і якому народові повинні служити. Вони повинні запам’ятати, сказав Ю. Єхануров, що Крим є невід’ємною частиною України. У ньому повинні діяти закони України, яких має дотримуватися кожен державний службовець Криму.
А що стосується суті самих угод, то, як зазначається в прес-релізі Кабміну, вони повинні передбачати кілька вузлових пунктів і напрямів. Зокрема ними передбачено спільні заходи центральних та органів місцевого самоврядування з реалізації в регіоні державної і регіональної стратегій розвитку; порядок, обсяг, форми та строки фінансування спільних заходів, визначених сторонами відповідно до Державного бюджету України та місцевих бюджетів; порядок інформування про реалізацію сторонами положень угоди.
Природно, що журналістів цікавило, як, із яких джерел фінансуватимуться програми, передбачені угодами. І пояснення було вичерпним: фінансування відбуватиметься за рахунок Державного та місцевого бюджетів, із залученням інших джерел, зокрема коштів приватного сектору, міжнародної технічної допомоги; коштів меценатів та благодійних фондів. Передбачається також можливість добровільних об’єднань бюджетів територіальних громад у межах одного або кількох регіонів. Особливо це важливо при реалізації масштабних і державно важливих проектів. Так, журналіст із Самбора, міста на Львівщині, звертаючись до Єханурова, поінформував, що в цьому старовинному місті взагалі не існує очисних споруд, отож треба виділити необхідні кошти. А коли Єхануров відповів, що, на жаль, таких міст у нас багато, я нагадав, що Самбір стоїть на витоках Дністра, який дає питну воду значній кількості населення шести областей України, Молдові і Придністров’ю. Отож у даному випадку може йтися про об’єднання зусиль і коштів багатьох районів та областей і про вихід на міжнародний проект екологічного збереження Дністра, під який можна залучати інвесторів. А загалом в обгрунтуванні правильно мовиться, що ці угоди дають і центральній, і місцевій владам “спільне бачення майбутнього розвитку певного регіону, яке сформує спільну мету та вимагатиме спільної концентрації зусиль, ресурсів, узгоджених дій у процесі досягнення даної мети. У ході підготовки та реалізації угоди уряд розглядатиме органи місцевого самоврядування регіонального рівня в якості реального партнера у досягненні спільних цілей розвитку території. Територіальні громади, підприємці реально впливатимуть на цей розвиток, оскільки виконання зобов’язань, взятих на себе регіонами, вимагатиме узгодженості політики розвитку і дій усіх суб’єктів регіональних відносин”.
Юрій Єхануров повідомив, що уряд займатиметься проблемами розвитку Придунайського краю і, зокрема, налагодженням роботи судноплавного ходу Дунай – Чорне море та придунайських портів; погодився з тим, що потребує свого вирішення проблема міста Теплодара, що на Одещині, оскільки задумувалося воно, як місто енергетиків, але не стало ним. Його долю, як і долю багатьох малих міст України, слід вирішувати в рамках спеціальної “Програми розвитку малих міст”.
Торкаючись ситуації, яка складається зараз на українсько-молдавському кордоні, в районі невизнаної Придністровської республіки, і прем’єр, і заступник міністра іноземних справ заявили, що наша держава діє, виходячи з міжнародних норм та домовленостей, і що влади Молдови та Придністров’я були поінформовані про те, що Україна вимагатиме, аби вантажі на територію України надходили за дозвільними документами митниці республіки Молдови, і що Україна вже подала свої пропозиції щодо мирного врегулювання придністровського конфлікту в Молдові. Наша держава послідовно обстоює ідею мирного врегулювання цього конфлікту під егідою міжнародних організацій та виступає за вивід з Придністров’я збройних сил Росії.
Ну а що стосується енергетичного забезпечення України, то уряд вживає заходів до розвитку власних енергоресурсів, зокрема розглядаються пропозиції кількох іноземних та міжнародних компаній, які хотіли б узяти участь у видобутку палива в Україні, в тому числі і на шельфі Чорного та Азовського морів.
