Пам’ятаєте стару добру казку про Попелюшку? Дівчинка, яка не мала жодних шансів вийти в люди (говорячи сучасною мовою) домоглася виконання найзаповітнішого бажання винятково завдяки власній працелюбності і почасти допомозі доброї феї.
Але чи можливо сьогодні в наш прагматичний час Попелюшці, нехай навіть і дуже талановитій, одержати неждано-негадано подарунок від долі? Не задурно, а винятково, як визнання таланту і працелюбності? Подивимося...
Жила собі дівчинка. На перший погляд, найзвичайнісінька. Тільки от ще зовсім маленькою принесла вона мамі аркуш із рядками, написаними акуратно, як під лінієчку. Це були найперші вірші одеситки Марини Андрущенко. Вірші про любого дідуся і про природу на дачі, де вона відпочивала. Тоді дівчинці не було ще й семи років, і найголовнішим були не вірші, а підготовка до школи, до вступу у перший крас.
Близькі люди думали, що вірші для Маринки – справа тимчасова; мало чим захоплюються діти. Але час минав – і все частіше вірші Марини Андрущенко звучали на поетичних конкурсах різноманітного рівня і, звичайно, архів юридичного ліцею, де навчається дівчинка, поповнювався грамотами і дипломами.
– Марина – велика трудівниця, – кажуть викладачі ліцею. – Щоб дитина писала такі вірші і успішно навчалася за всіма предметами – це дуже рідкісний випадок.
Про що вірші Марини Андрущенко? Про життя, про людей довкола неї. Першу нагороду – диплом за 2-ге місце на конкурсі “Твої таланти, Україно” дівчинка одержала у другому класі. З п’яти поданих на конкурс віршів членам суворого журі найбільше сподобалися вірші про Україну і про ветеранів війни.
Зараз Марина Андрущенко навчається на передостанньому курсі Одеського юридичного ліцею. Її вірші ходять у списках серед ліцеїстів і викладачів. Абсолютна переможниця секції літературної творчості Малої Академії наук готується представляти Одещину у столиці. Поїздка до Києва – справа відповідальна, і більшість учасників Всеукраїнського конкурсу юних поетів їдуть туди зі своїми поетичними збірками. Проте тут у юної одеської поетеси жодних шансів не було.
Справа в тому, що Марину мати виховує сама. Як не боляче про це говорити, але дівчинці до певного віку розповідали, що батько загинув в Афгані – дуже вже затято не бажала ця людина помічати існування дочки.
І якщо куплені на скромні мамині заробітки недорогі обновки виглядають на красуні Маринці як казкова сукня на принцесі, то на видання поетичної збірки мама дівчинки при всьому бажанні грошей заробити не могла. А з горе-батька, який ухиляється від сплати аліментів, як то кажуть, нічого взяти.
– Вашу доньку при народженні ангел поцілував, – так сказав хтось з ліцейських ви¬кладачів мамі юної поетеси. – Їй завжди і в усьому буде щастити. Адже вона – велика трудівниця.
Кому першому спало на думку звернутися по допомогу у виданні поетичної збірки до народного депутата Антона Івановича Кіссе? Зараз про це і згадати складно. Але, порадившись, ліцейські педагоги сіли і склали великого листа до нардепа, додавши до нього копії найсерйозніших Маринчиних всеукраїнських грамот і нагород. На успіх майже не сподівалися – адже вибори, а Антон Іванович – лідер парламентської фракції “Відродження”, застати на місці його дуже нелегко. Хоча, за словами педагогів ліцею, легенди про доброту і порядність нардепа ходять по місту, і в глибині душі вірилося, що він підтримає юну поетесу.
Проте навіть ті, хто був найоптимістичніше налаштований, не очікували просто-таки голлівудського хепі-енду цієї пригоди, так схожої на казку про Попелюшку. Директору ліцею передали суму, потрібну для публікації у найкращій друкарні, на глянцевому папері з красивими фотографіями і колажами, поетичної збірки Марини Андрущенко буквально через кілька днів після звертання.
– Ми не очікували такої швидкої реакції на наше прохання, – розповідає завуч Одеського юридичного ліцею Ірина Олек¬санд¬рівна Войтович. – Безмірно вдячні Антону Івановичу Кіссе за підтримку нашої учениці, можливість гідно представити Одесу в столиці. Адже Марина від нашого міста їде туди одна, і власна поетична збірка – це зовсім інший рівень. По-перше, це і відповідне ставлення до Одеси, звідки приїде дівчинка, по-друге, – можливість позна¬йомити з її творчістю якнайбільше спеціалістів. Я вважаю, що справді є на світі Господь Бог, якщо вдалося так швидко допомогти цій дитині.
Сам же народний депутат Антон Іванович Кіссе лаконічний: “Для мене було великою честю підтримати юну поетесу. Попросив про сприяння бізнесменів, вони не відмовили. Більше того, я дізнався, що Марина – відмінниця, претендентка на золоту медаль, успішна за багатьма предметами, які ви¬кладаються в ліцеї. Зокрема, дуже приємно було дізнатися про те, що ця чудова дівчинка – і переможниця міської олімпіади з права, і має дипломи та грамоти інших конкурсів та олімпіад. Погодьтеся, така всебічно обдарована дитина потребує підтримки, і наш обов’язок – її надати. Я впевнений, що ім’я Марини Андрущенко буде відоме далеко за межами України, і ми пишатимемося тим, що її земляки. Особливо приємно те, що ця дівчинка не тільки дуже обдарована, але й велика тру¬дівниця. Такі діти – майбутнє нашої держави.
Сама ж юна поетеса просто щаслива. «Все сталося, як у казці, – говорить вона. – Я мрію про той день, коли можу подарувати мою першу самостійну збірку Антону Івановичу Кіссе. Після такої сер¬йозної підтримки з його боку я повірила, що дива відбуваються не тільки у казках, але й у реальному житті. А робляться вони з допомогою добрих людей, таких, як Антон Іванович. Спасибі йому велике. Я його не підведу.
Дарина ВЛАДИМИРСЬКА
Сплачено з виборчого фонду партії «Відродження»
