Майже рік тому до КРУ області прийшов новий керівник – Анатолій ЯРОВИЙ. Полковник СБУ у відставці очолив управління в той період, коли в країні відбувалися серйозні зміни, що, відповідно, впливали на саму філософію діяльності служби. Довелося змінювати дуже багато і буквально на ходу перебудовувати роботу великого колективу. Чого йому вдалося домогтися за рік із запланованого раніше, які проблеми стоять перед керівництвом і працівниками КРУ – на ці та багато інших запитань Анатолій Володимирович Яровий відповідав під час традиційного редакційного «круглого столу», який вів редактор «ОВ» – «ОИ» Іван Георгійович Нєнов.
– Напевне, не випадково багато хто вважає, що саме КРУ сьогодні – одна з найменш корумпованих структур, що саме працівники цієї організації спроможні дати лад підконтрольній їм сфері. Нерідко, наскільки я знаю, до вас звертаються по допомогу в практично безнадійних ситуаціях, і ви допомагаєте…
– КРУ – це не окремі особи, а організація, у якій трудяться профе¬сіонали. Та саме собою, без допомоги влади, КРУ мало чого може домогтися. На щастя, з керівництвом області мені пощастило. Ніколи з владних структур не надходило «вказівок» і окриків, вимог що-небудь не вказувати, згладжувати або, навпаки, випинати. У цьому плані весь час працювалося дуже легко, як, власне кажучи, працюється й зараз. Інша справа – робота працівників управ¬ління дуже напружена – на роботу приходимо дуже рано, йдемо тоді, коли вже сутеніє.
У нас з’явилися нові напрями діяльності: крім перевірки бюджетних установ ми сконцентрували свою увагу на допомозі людям у поверненні недоплачених їм із тих або інших причин грошей.
Один із прикладів такої роботи – червнева комплексна ревізія Кілійського району. Це дуже перспективна форма роботи: у відрядження виїздять 20 – 25 ревізорів, відповідно до заздалегідь складеного плану провадиться перевірка основних грошових потоків у районі. Акти ревізії за результатами діяльності кожної юридичної особи дають досить об’єк¬тивну картину по району. Під час цієї перевірки ми знайшли, що багато людей, яким були належні субсидії (відповідно, ці громадяни вкрай небагаті), їх не одержували. Зараз же, за результатами нашої перевірки, проведено всі потрібні доплати.
Якщо ж говорити про ситуацію, коли до нас звертаються по допомогу, вже ні на що не сподіваючись, то хочу навести приклад зі школою-інтернатом № 7, у якій перебувають на навчанні діти з наслідками по¬ліомієліту і ДЦП. До мене на особистий прийом прийшли працівники цього інтернату. За їхніми словами, навчальному закладу відповідно до постанови Кабміну були виділені кошти для належних за законом виплат. Одні працівники одержали гроші двічі за той самий період, а інші ж не одержали нічого. За словами членів ініціативної групи, що прийшли до мене на прийом, при звертанні до управління освіти їм відповіли, що виділених грошей на всіх забракло, будуть наступні надходження – до¬платять скривдженим. Після проведеної нами перевірки з’ясувалося, що декому грошей усе-таки вистачило: 25 працівників одержали виплати двічі, незаконно виплачено 30,1 тис. грн. Матеріали перевірок наших ревізорів передано до прокуратури.
– На одній із ваших прес-конференцій чимало уваги було приділено розкриттю працівниками КРУ принципу передання воістину золотої землі одеських санаторіїв у приватну власність…
– Ми перевіряли санаторії за завданням ГоловКРУ. Механізм – єдиний, різнилися тільки нюанси, тобто хто ухвалював передавання санаторної землі: суд це чи райадміністрація, а чи колишнє керівництво Одеси...
Візьмемо для прикладу санаторій ім. Чкалова, розташований за адресою: Французький бульвар, 85. На його території були два напівзруйновані гуртожитки. Прийшла фірма, взяла їх в оренду нібито з метою експлуатації. Одразу ж після укладання договору оренди фірма зруйнувала ці гуртожитки, а потім на цій землі був побудований триповерховий особняк. Наші ревізори з’ясовують, що залишкова вартість гуртожитків складала близько 50 тисяч грн. Фірма перелічує гроші до бюджету. Потім іде звертання до суду з проханням про визнання власністю фірми побудованого на території санаторію особняка у зв’язку з витратами на його спорудження. Суд визнає особняк власністю фірми. Потім його перепродують один одному декілька чоловік і останній – сумлінний покупець живе на території санаторію, обнісши особняк парканом, і платить за оренду санаторної землі.
Другий випадок – за тим же санаторієм. Міськвиконком ухвалив вилучити ділянки землі та передати в оренду структурі, що споруджує те¬нісний корт, на 49 років. Тенісні корти побудовані, закінчується спорудження триповерхової будівлі. Усе оформлялося далі через суд. Врешті санаторна державна земля розірвана на клаптики, що належать приватним особам.
У санаторії «Люстдорф» вчинили простіше: взяли і на 5 метрів перенесли бетонний паркан. За цим приводом судових ухвал задосить, матеріали перебувають у Верховному Суді України. Ми, на жаль, втрутитися не маємо права, просто фіксуємо порушення і передаємо на розгляд до правоохоронних органів.
– Тобто під’їхати вночі та перенести паркан не вийде?
– Ні, звичайно. Хочу сказати і про долю санаторію «Приморський» у Затоці. Там взагалі унікальна схема.
Був укладений договір інвестування з декількома комерційними фірмами. Вони зобов’язалися внести кошти в розвиток матеріальної бази. Перерахували 899,9 тис. грн і одержали земельну ділянку 14,2 га ухвалою селищної ради. На цій ділянці споруджуються будиночки, приватні бази відпочинку. А нормативна вартість цієї землі 4 млн 596 тис. грн. Висновки робіть самі...
– Наскільки вдається в таких випадках відновлювати справедливість?
– Це – завдання правоохоронних органів. Ми складаємо, оформляємо документи і передаємо їм. Можемо відповідно до Адміністративного кодексу складати протоколи адмінпокарання зі штрафом 136 грн. А передавши матеріали до правоохоронних органів, ми маємо право за законом тільки контролювати відшкодування збитку.
За час моєї роботи за нашими поданнями порушено близько 30 кримінальних справ. Але тут є проблема: ми склали акти, передали матеріали, і контролювати їхнє проходження не можемо. Справи передаються від слідчого до слідчого (про що правоохоронні органи не зобов’я¬зані нас інформувати), потім до суду, що, навіть визнаючи чиюсь провину, караючи та засуджуючи, теж не зобов’язаний нас інформувати. Ми ж не знаємо, до якого суду звертатися, не знаємо номера конкретної справи у суді, реквізити кримінальної справи нам теж не завжди повідомляють. Тож можливості супроводу наших матеріалів поки що немає.
– А законодавець не має намір надати КРУ право оперативного супроводу матеріалів?
– Зараз розглядається нова концепція нашої служби. До 2008 року передбачається створення непідзвітного КРУ контрольно-ревізійного підрозділу, що буде виконувати ревізії за завданнями правоохоронних органів. Це дозволить нам переорієн¬туватися на проведення аудиту фінансово-господарської діяльності, як найперспективнішої форми роботи.
– Відомо, що перелік під¬пр謬ємств і організацій, які може перевіряти КРУ, збільшено. За рахунок чого?
– 5 січня внесені зміни до Закону «Про контрольно-ревізійну службу». Нам тепер підконтрольні держпід¬приємства, акціонерні, у яких 50 і більше відсотків власності належить державі, та підприємства, що використовують державне або комунальне майно.
Ми перевіряли Іллічівський порт, знайшли там численні порушення, включаючи, наприклад, те, що третина керівників не мала фахової освіти, вони закінчили тільки середню школу. До Одеського порту нас не пустили через суд. До речі, про ухвали судів хочу сказати окремо. Я розумію, що суди мусять бути незалежні, але наведу простий приклад. Торік ми перевіряли госпіталь інвалідів війни. До нас по допомогу звернулися інваліди, що за ціле життя жодного разу туди не потрапили і не можуть потрапити, немає місць, не можна одержати направлення, документів.
У процесі ревізії виявили, що дуже багато людей були в санаторії необґрунтовано. Але ж з обласного бюджету виділяються чималі кошти саме на оздоровлення інвалідів. Ми визнали те, що відбувається, незаконним використанням бюджетних коштів. Матеріали було передано до суду, який ухвалив, що відповідно до Конституції кожен громадянин має право вибору лікувальної установи, де він хоче лікуватися, і наші претензії визнав необґрунтованими. Висновки робіть самі.
– Свого часу на всю Україну прогриміла ситуація, коли один із заступників керівника КРУ області вимагав хабар із директора ТЮГу, притім уже будучи на підписці про невиїзд, зажадав принести йому недоодержані гроші й талони на бензин... Вам багатьох співробітників довелося змінювати?
– На час мого приходу на роботу до КРУ ту людину, про яку ви говорите, було усунуто. Згодом суд виніс ухвалу.
А взагалі, коли я прийшов на нове робоче місце, то зібрав колектив і сказав: не турбуйтеся, все буде нормально. Зрозуміло, що новий керівник – це чималий стрес для підлеглих, але я ціную в людях порядність і професійність. Працівники, що мають ці якості, можуть працювати спокійно. Це я людям і пояснив.
Якщо ж говорити про моїх заступників... З чотирьох, що були на час мого приходу на роботу до КРУ, залишився один. До одного з них претензій не було жодних, але з різних причин особистого характеру людина зволіла працювати на іншій, теж досить відповідальній посаді. Один із заступників пішов за власним бажанням, іншому я щиро сказав, що працювати з ним не буду і виразно пояснив чому. Після досить тривалих спроб уникнути розв’я¬зання цього питання він звільнився за згодою сторін.
А загалом колектив КРУ області здоровий, працює успішно. Це визнали й у ГоловКРУ.
– КРУ перевіряє витрату бюджетних коштів. А комерційні структури ви маєте право перевіряти?
– За законом ми маємо право перевіряти будь-яку юридичну особу. Різниця в тому, що наші підконтрольні об’єкти ми можемо включати в план і перевіряти за планом. А комерційні підприємства перевіряємо за поданням правоохоронних органів у разі порушення ними кримінальної справи стосовно діяльності того або іншого суб’єкта і наявності постанови суду.
Зараз ГоловКРУ розробляє інструкцію щодо взаємодії з правоохоронними органами. Проект до нас надійшов, ми дамо свої пропозиції. Після того, що всі колеги з усіх областей України внесуть свої пропозиції, і документ набуде завершеного вигляду, його буде підписано в МВС, СБУ, Генпрокуратурі, а після цього – зареєстровано в Мінюсті. Тоді багато які проблеми розв’язуватимуться значно простіше. Зараз же трапляються курйози, коли, наприклад, одне із силових відомств направляє управлінню вимоги до певного часу подати йому певного співробітника з оригіналами матеріалів проведеної нами перевірки (а це 17 томів), що заборонено законом.
– До нас у редакцію надходить чимало листів із претен¬зіями щодо відходу «у повітря» коштів на будівництво доріг…
– Торік ми перевіряли документи за будівництвом автобану Одеса – Київ за витратами 2004 року. Туди пішло понад мільярд. Ці гроші розпорошені по сотнях, тисячах підрядників, яких неможливо знайти і перевірити. Ми виявили завищення обсягів в документах підрядників, що здійснювали роботу бюджетним коштом.
І ще по дорогах: недавно було проведено перевірку за заявою депутата облради Віталія Кольцова стосовно дороги в Болградському ра¬йоні. Тут ми виявили завищення вартості на 150 із лишком тисяч гривень.
– Вам доводиться відмовляти скаржникам?
– Так, звичайно. Надходять листи такого типу: моя сусідка прибудувала балкон незаконно. Перевірте. Ми не маємо права це робити. Тож відмовляємо.
– КРУ зазвичай приходить за підсумками виявляти наслідки порушень. А чи не простіше від початку консультувати роботу великих організацій, вести аудит дорогих проектів, своє¬рідний супровід. Ви маєте на це право за законом?
– Є постанова Кабміну від 31 грудня 2004 року, що дає змогу провадити фінансово-господарський аудит підприємства, розглядати доцільність того або іншого придбання, списання, правильність оформлення документації.
Цього року аудит провадитиметься на підприємствах управління водного господарства, в облстаті, Академії педнаук і Академії меднаук. У перспективі аудит КРУ провадитиметься на більшості підприємств. Але для цього потрібно набувати досвіду, адже, наприклад, підприємства певних форм власності раніше нами не перевірялися. Проте я гадаю, результати будуть дуже значними. Простий приклад: недавно ми перевірили “Пресмаш”. Знайшли завищення собівартості продукції на понад 900 тисяч. Також підприємством був укладений договір із однією з фірм на проведення конструкторських робіт. “Пресмаш” перерахував понад 100 тисяч грн на цю фірму, а вона, відповідно, уклала договір з конструкторами “Пресмашу”… У такий же спосіб і з бухобліком – тож питань задосить.
– КРУ – організація, що працює передусім на державу. Але як ви вважаєте – хто і за що любить ваше управління?
– Я все життя працював в орга¬нізаціях, до яких ставилися досить насторожено: в особливому відділі, КДБ, СБУ. Властиво, звик, що любові до нас ніхто не зазнавав, і я її, зізнатися, не сподівався. Просто є робота, яку потрібно виконувати якнай¬краще, і я цим займаюся. Намагаюся не обманюватися, адже кажуть, що справжнім працівником КРУ стають приблизно років через три, я пропрацював тільки рік. Тож усе ще попереду…
