ВИЇЗНЕ ЗАСІДАННЯ
27 квітня в Одеській облдержадміністрації пройшло виїзне засідання колегії Державного комітету України у справах національностей та міграції з порядком денним “Про міграційну політику України”, на яке були запрошені члени обласної координаційної ради з міграційних питань.
Як відзначили у своєму вступному слові голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Генадій Удовенко та керівник апарату ОДА Анатолій Фєтєску, Північно-Західне Причорномор`я та Придунав`я не випадково обрані місцем проведення заходу, оскільки, в силу свого географічного розташування, знаходяться на перехресті потужних міграційних потоків, котрі є наслідком загального процесу глобалізації. Одещина займає перше місце в Україні за кількістю біженців. Сьогодні на обліку в територіальному управлінні міграційної служби перебуває понад 600 осіб, які мають цей статус. З них близько 500 – представники Азії (здебільшого громадяни Афганістану) і Африки – 100 чоловік (переважно виходців з Судану). Одеса – єдине вітчизняне місто, де функціонує циві¬лізований пункт тимчасового розміщення біженців. Торік, наприклад, у ньому було поселено 200 з лишком чоловік, 80 з яких – вперше. Ще 120, з урахуванням наявності вільних місць, було подовжено термін проживання.
У своїй ґрунтовній доповіді заступник голови Державного комітету України у справах національностей та міграції Сергій Чехові зосередив увагу на проблемах, з якими зіштовхуються у своїй повсякденній роботі працівники вітчизняної міграційної служби та силових структур. Головна з них – відсутність чіткої об`єднуючої законодавчої і нормативно-правової бази з означеного питання, що породжує тривале перебування на території України нелегальних мігрантів, утворення ними різних угрупувань, в тім числі і злочинних. Відтак ЄС розглядає Україну як своєрідний відстойник міграційних потоків з Азіатського та Африканського континентів до країн Захід¬ної Європи.
– Ми охороняємо сьогодні не свої власні кордони від незаконних мігрантів, а кордони сусідніх країн, котрі вже стали, або готуються стати членами Європейського Союзу, – констатував Сергій Чехові.
Аби в подальшому унеможливити прояв негативних тенденцій від міграційних процесів, використовувати їх в інтересах країни, Державним комітетом України спільно з Комітетом Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин розроблено ряд законопроектів, котрі мають ухвалити народні депутати нового скликання. На цьому наголосив у своєму виступі голова Держкомнацміграції Сергій Рудик, який прибув на колегію дещо пізніше, у зв`язку з участю у засіданні Кабінету Міністрів.
Наступного дня члени колегії відвідали пункт тимчасового розміщення біженців, де мали змогу ознайомитись з умовами їх проживання, а також діяльністю інтеграційного центру “Віта”.
ПРО НОВЕ У СУДОЧИНСТВІ
На початку чергової прямої телефонної лінії, яку цього разу проводила перший за¬ступник начальника управління Державної судової адміністрації в Одеській області Лариса Єршова, вона повідомила, що служба ця – порівняно молода, оскільки створена була, як один зі структурних підрозділів виконавчої влади, 2003 року. Основні її функції – матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, котрих на Одещині налічується 33. В них трудяться 242 судді і понад тисячу працівників апарату. За неповних три роки управлінню Державної судової адміністрації вдалося вирішити проблему забезпечення практично всіх судових установ регіону приміщеннями, що відповідають всім необхідним вимогам.
Як відомо, з 1-го вересня минулого року почали діяти два нових Кодекси: громадянсько-процесуальний та про цивільне судочинство. Одне з положень першого з них вимагає до початку 2008 року перейти на повну фіксацію судових процесів на аудіоносії.
Сьогодні ця процедура здійснюється за бажанням учасників судової справи. Зараз у судах встановлюється нова комп` ютеризована система звукозапису вітчизняного виробництва “Оберіг”. Вона – сертифікована, має відповідне програмне забезпечення, запис здійснюється на спеціальні диски. Законодавством передбачено, що матеріальні витрати, пов` язавні з використанням системи “Оберіг”, покладаються на позивача і коливаються, в залежності від справи, котра розглядається, від 1,5 до 30 гривень.
Іще одне нововведення. Коли відповідача неможливо знайти у встановленому порядку (за повісткою, надісланою поштою), оголошення про його виклик до суду розміщується за рахунок позивача у визначених для цієї мети Кабміном державних друкованих засобах масової інформації. В Україні до них належить газета “Урядовий кур`єр”, на Одещині – “Чорноморські новини”.
Кошти одержані судами від цих та інших видів їх діяльності, використовуються на про¬філактику і ремонт комп`ютерних систем “Оберіг” та “Ліга”, придбання іншої оргтех¬ніки, канцелярських товарів, картриджів, програмне забезпечення і його оновлення.
ДЛЯ АКТИВІЗАЦІЇ СПІВРОБІТНИЦТВА
В Одесі розпочинає роботу ще одна дипломатична місія – Генеральне консульство Китайської Народної Республіки.
Про це йшлося в ході зустрічі виконуючого обов`язки голови облдержадміністрації Бориса Звягінцева з призначеним на посаду Генерального консула досвідченим дипломатом Сунь Ліньцзяном, який тривалий час працював у посольстві КНР в колишньому СРСР, а потім – в Росії. Окрім Одещини, до новоствореного Консульського округу увійдуть Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Запорізька та Донецька області, Автономна Республіка Крим і місто Севастополь. Оскільки Генконсульство базуватиметься в Одесі, то Сунь Ліньцзян попросив виконуючого обов` язки губернатора посприяти у виділенні приміщення під дипломатичну установу, котру йому доручено очолити.
Потім сторони повели мову щодо конкретної співпраці в економічній, науковій і культурній галузях. Тут відкриваються значні перспективи, підкреслив Борис Звягінцев. Про це свідчить такий красномовний факт: товарообіг між Одеською областю і КНР торік склав близько 600 мільйонів доларів. Щоправда в цьому показнику доля китайського експорту значно переважає український, хоча вітчизняні підприємства, в тім числі й одеські, випускають немало високоякісної, конкурентноздатної продукції.
– Співпраця – магістраль з рівнозначним двостороннім рухом, – сказав Б. Звягінцев.
Підтримавши цю думку, Генеральний консул КНР в Одесі нагадав, що вже кілька років минуло відтоді, як встановлено побратимські зв`язки між Одещиною та морською провінцією Фуцзян, Одесою і крупним промисловим та знову ж-таки морським містом Циндао. І у китайських ділових кіл є великий інтерес щодо вкладення своїх інвестицій в порти так званої Великої Одеси, будівництва автозаводу, створення спільних високотехнологічних підприємств з часткою китайського та українського капіталів.
Крім того, на думку дипломата, для його земляків буде представляти значну зацікавленість багата культурна спадщина Одеси.
– Ваше місто стало колискою, в котрій виплекано багато видатних музикантів, оперних та естрадних співаків, письменників, художників, кіномитців, – сказав пан Ліньцзян.
– Одне слово, роботи багато давайте трудитися разом, – резюмував на завершення зустрічі Борис Звягінцев.
У ПЕРЕДДЕНЬ КУРОРТНОГО СЕЗОНУ
Про основні вимоги до оздоровчих закладів Одещини, перелік документів, необхідних для надання дозволу на їх відкриття йшла мова на семінарі-нараді, що відбулася 21 квітня в облдержадміністрації за участю представників місцевих дозвільних органів та адміністраторів.
Як відзначили у своїх виступах перед учасниками заходу керівник апарату ОДА Анатолій Фєтєску та голова представництва Держкомпідприємництва в Одеській області Василь Савчук, організоване та якісне проведення сезону відпочинку з одного боку дозволить зміцнити здоров`я багатьох громадян і, що дуже важливо, дітей, а з іншого – залучити додаткові фінансові ресурси у розвиток інфраструктури даної сфери, створити нові робочі місця, поповнити обласний та місцеві бюджети.
Сьогодні в області налічується понад 650 оздоровчих закладів різних форм власності, більшість з котрих працюють сезонно. Згідно з вимогами чинного законодавства, останні повинні щорічно одержувати дозволи на початок роботи.
На відміну від попередніх, цього року видача документів на відкриття будинків та баз відпочинку і таборів, а також на розміщення малих архітектурних споруд (як стаціонарних, так і пересувних) здійснюватиметься згідно із вимогами Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”. А його вимоги, як відомо, спрямовані на спрощення процедур видачі дозволів. Для їх одержання заявник має право звернутися до ад¬міністратора чи безпосередньо до відповідного дозвільного органу, що обов` язково має здійснювати прийом у дозвільному центрі.
Крім того, порядок одержання документів регулюється відповідними наказами Міністерства охорони здоров`я України, а в дитячих таборах та базах відпочинку – Державного комітету сім`ї і молоді, що передбачають створення спеціальних комісій, котрі виїздять на місце, здійснюють обстеження закладів і, в залежності від результатів, дозволяють видавати чи відмовляють у видачі дозвільних документів.
Учасників семінару-наради було ознайомлено зі схемами одержання дозволу на відкриття та початок роботи оздоровчих закладів, а також на розміщення пересувних малих архітектурних споруд для здійснення підприємницької діяльності.
ЖИТИ ЗА МОЖЛИВОСТЯМИ СВОЄЇ КИШЕНІ
Розмова з керівниками організацій, які постачають енергоносії населенню, проведена першим заступником голови облдержадміністрації Миколою Сердюком, була об'єктивною. І, гадається, тому для багатьох – безсторонньою. Але ситуація така, що не до церемоній. За розрахунками за енергоносії Одеська область стоїть далеко за іншими областями, зокрема, і тими, де зима була набагато суворішою, аніж у наших краях. Тобто споживання газу й електроенергії в них було вищим, ніж у нас. Але вони знайшли можливість розплатитися із державою, у той час як на наших підприємствах «висять» великі заборгованості щодо комунальних платежів.
– Якщо керівник підприємства на своєму місці й знає, що і як робити, то там не виникає проблем, – пояснює причини цього явища М. Сердюк. – Але все частіше від начальників чуються відмовки, які хоча і виглядають переконливими на перший погляд, у дійсності спрямовані на те, щоб уникнути від відповідальності під прикриттям нерадивих мотивацій. Невже практику відключень вони хочуть перетворити у традицію?
У зв'язку із цим, було надано слово, насамперед, організаціям, які постачають газ і електроенергію. А потім за¬слухано звіти про роботу підприємств – найбільших боржників. Як і водиться, директорів у залі не було, – були присутні тільки їхні заступники або завідувачі відділів. Даний факт одержав несхвальну оцінку М. Сердюка. Він також додав, що в разі необхідності це не зашкодить поставити питання руба про відповідність їх посадам, які вони обій¬мають. Тут їм не допоможуть ані депутатський мандат, ані посилання на закон про місцеве самоврядування. Деякі мери, будучи обраними на другий термін, відчули себе "князями" й забули, що чаша, на якій перебувають потреби людей, завжди переважує!
На жаль, не всі начальники проявляють свідомість. Так, від "Інфоксводоканалу" взагалі ніхто не був делегований на зустріч. Хоча постачальники води ходять у боржниках щодо розрахунків з іншими енергопостачальними організа¬ціями.
Тим часом, ситуація схожа на замкнуте коло. Так, заступник голови ВАТ "Одесагаз" Юрій Ізондт сказав, що платежі від населення надходять так само акуратно, як і в останні три роки, протягом яких Одеська область була першою в країні щодо розрахунків за газ. Сьогодні по оплаті за зимовий період є тільки невеличкі заборгованості поточного порядку. Тому по цій лінії відрахування до бюджету відбуваються вчасно. Що ж стосується більшості тепловиків, які купують блакитне паливо в "Одесагазу", то вони не змогли проплатити ПДВ. Їм би вдалося це зробити тільки в одному випадку: якби вони підняли тарифи. А сподіваючись на це, газовики відключили від своїх послуг усі теплопостачальні організації. Сьогодні працюють, забезпечуючи місто гарячою водою, тільки "Одестеплоенерго" і "Одестеплокомуненерго", які розрахувалися приблизно на 80%. Гаряча вода подається також до ізмаїльського пологового будинку і до декількох військових організацій, які перебувають "на бюджеті".
Відчутним для одеситів є відключення такого неплатника, як Одеська ТЕЦ. Фінансовий директор Сергій Ковшар, який представляв її колектив, сказав, що там кожного із чотирьох останніх років змінювалася майже половина керівників. Двічі намагалися врятувати підприємство арбітражні керуючі. Але – безуспішно. Тепер теплоцентраль у катастрофічному стані. На 1 січня 2006 року ТЕЦ мала заплатити за газ 360 тис. гривень. У січні й лютому 2006 року вдавалося платити до бюджету 75% від належних відрахувань. На 1 квітня борг підскочив до 4 млн гривень. Підприємство відпрацювало холодний сезон, видавши електро– і теплоенергії на 20% більше, ніж попереднього. Але встановлений міськвиконкомом тариф компенсує тільки близько 70% собівартості теплової енергії.
– ТЕЦ – явно збиткова. І цілковите погашення усіх сум, які ми маємо зробити, просто неможливе, – сказав С. Ковшар. – Підприємство видало людям зарплату. Але це було зроблено на шкоду іншим платежам. Зараз ми не в змозі розрахуватися навіть із поточними боргами, тому що сезон завершився, і відпуску продукції немає. Забезпечення гарячого водопостачання йде у чистий збиток. Міськвиконком, однак, вимагає не припиняти роботи. При цьому боргів не пробачає.
Перед обласною адміністрацією – проблема. При згадуванні, що ТЕЦ – акціонерне товариство, варто одразу додавати: зі 100-відсотковою приналежністю акцій державі. Водночас органи техконтролю забороняють експлуатувати ТЕЦ, чиє устаткування застаріло настільки, що його можна тільки повністю замінити новим. Що ж робити? Передавати ТЕЦ на бюджетне утримання чи до комунальної власності? Або продавати приватникові, зробивши підприємство комерційним? Які тоді будуть тарифи?
Є свої складнощі й у сфері електропостачання.
– За результатами за перший квартал цього року в нас утворилося 26,7 мільйона боргу, – визнав заступник комерційного директора ВАТ "Одесобл¬енерго" Іван Ричко. Але повідомив при цьому, що на квітень уже поточний розрахунок склав 92%. І є передумови до того, що вдасться незабаром вийти на цілковите погашення боргу.
Жаль, немає такої впевненості за сектор житлокомунгоспу. Тому що усі організації, які забезпечують комунальні послуги, у цілому розплатилися за перший квартал тільки на 49%, хоча всі обіцяли платити справно. Так, за тепловиками борг за березень 2006 року 1,1 млн гривень, за водопостачальниками – 818 тис. гривень, 232 тис. гривень мала б повернути адміністрація "Одесміськрада". Мільйонами обчислюються борги периферійних підприємств.
Загострення ситуації дійшло до тої межі, коли єдиним способом регулювання відносин, пов'язаних із розрахунком за постачання, стає електрорубильник, який розмикає лінію електропередач. При цьому І. Ричко нагадав, що відповідно до законодавства в "Одесобл¬енерго" (як у постачальника) немає обмежень у можливостях відключити неплатника.
Виходить дуже складна соціальна картина. З одного боку – у наявності залежність однієї організації від роботи іншої. Але при цьому не закриєш очі й на те, що час безоплатних дотацій закінчився. І набрало чинності тверде ринкове правило: або підприємство чи район платять за енергопродукт і користуються ним, або – втрачають енергоносіїв. Тобто кожний живе за можливостями своєї кишені: наскільки зміг за¬платити, настільки й буде споживати.
При цьому нікуди не подітися від підвищення тарифів. Як пояснив М. Сердюк, необхідність у цьому зародилася не вчора. Але районні керівники довго ігнорували її, незважаючи на те, що це йшло на шкоду господарській системі. У підоснові криється звичайний прийом загравання з електоратом. Країна майже два роки витримувала марафон виборів. Багато хто з адміністраторів балотувалися у депутати того чи іншого рівня, тому не вдавалися до зміни розцінок на енергоносії як до заходу, не популярного в народі. І в такий спосіб зберігали свій імідж. Властиво, захід так і не набув популярності. Але як тепер латати фінансово-економічні дірки, що утворилися?
Переглянути заднім числом тарифи підприємства не можуть, тому не вважають себе винними. І затівають тривалі судові позови, виграють позови, але ніхто не може їх реально виконати. А в підсумку страждають люди. Є сім’ї, де по півроку немає світла й тепла. Не хочеться думати про це, коли навколо зеленіє травень. Але попереду – зима!
Владислав КИТИК, «Одеські вісті»
