Білгород-Дністровське училище Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д Ушинського започатковано з 1872 року. Його було відкрито в с. Байрамча (нині Миколаївка) Аккерманського повіту Бессарабської губернії. 1915 року було переведено до міста Білгорода-Дністровського. Останні 54 роки воно розташовується в будинку колишньої чоловічої гімназії, спорудженому 1900 року, його прийнято під охорону держави як пам'ятку архітектури місцевого значення.
В педучилищі здобувають знання 712 студентів із північних і південних ра¬йонів області. Навчання провадиться на чотирьох відділеннях: шкільному, до¬шкільному, музично-педагогічному і фізкультури. Є чудовий гуртожиток. Сьогодні в ньому мешкають 530 чоловік. Міські живуть вдома, деякі приїжджі – у родичів.
Педагогічна і спортивна слава цього навчального закладу створювалась протягом багатьох десятиліть. Ім'я його попереднього директора Сергія Борисовича Балана, який пішов в світ інший 2000 року, із глибокою повагою згадують і сьогодні. Рівень знань студентів тут настільки високий, що його випускники в академіях і університетах завжди вигідно вирізнялися за рівнем освіти від інших.
Збірна баскетбольна команда – по¬стійна учасниця і переможниця змагань обласного і республіканського рівня. У нещодавньому минулому пальма першості України з баскетболу серед споріднених навчальних закладів дісталася місцевим студентам – майбутнім педагогам.
Протягом останніх років в училищі відкрилися нові спеціалізації: педагог-організатор; вчитель болгарської та молдавської мови і літератури в початкових класах; вчитель англійської мови в початкових класах; вчитель інформатики; керівник дитячого хореографічного колективу; музичний керівник до¬шкільних навчальних закладів; соціальний педагог.
Вже не перший рік тут видають власну газету «Педагогічний вогник». На її сторінках публікуються матеріали про творців історії рідного училища, адреси педагогічного досвіду, методичні рекомендації на допомогу студентові-практиканту, розповіді про роботу багатьох гуртків тощо. Привертають увагу проби пера студентів – поетів-початківців.
Педагоги підкреслюють, що багато новаторських підходів до організації нав¬чального процесу з'явилося завдяки молодому директорові училища Володимиру Михайловичу Герасименку. Студентам імпонує його розуміння проблем і турбот молодих людей. В училищі створено студентське самоврядування.
Доля цього талановитого керівника склалася незвичайно. Мама, добре знаючи своє чадо, часто говорила, що її Володя «виріс у коробці з-під цукерок». Про кар’єру військовика в сім’ї не йшлося. А Володимир, маючи відмінне здоров'я, гренадерський зріст і гучний командирський голос, вирішив пов’язати життя із армією. Закінчивши школу в рідному селі Андріївка Білгород-Дністровського району, маючи з усіх предметів «відмінно» і лише єдину четвірку в атестаті з української, вступив до Суворовського училища. Незабаром, «вихованець цукеркової коробки», несподіванно захопившись радіоелектронікою, змінив військове обмундирування на цивільний костюм і вступив до Південноукраїнського університету ім. К.Д. Ушинського на фізико-математичний факультет. Відмовившись від роботи на кафедрі, одержав попередній розподіл до Білгород-Дністровського педучилища. На жаль, вакансій там не виявилося. До призову до армії встиг попрацювати вчителем фізики в рідній Андріївці, потім сумлінно відслужив строкову в штабі Одеського військового округу. І тільки в 1987 році майбутній директор педучилища приступив до роботи в цьому навчальному закладі як вчитель фізики і ТСО.
У квітні 2000 року один за другим з життя пішло двоє дуже значимих для Володимира Михайловича людей – рідний батько і його мудрий наставник та за¬ступник директор училища Сергій Борисович Балан. Після цього довелося взяти на плечі додатковий вантаж сімейних турбот і директорування педагогічним училищем.
Селянська жилка також дає про себе знати. За будь-якої можливості він вирушає до рідного гнізда, у Андріївку. Не випадково земляки, знаючи «земне тяжіння» Володимира Михайловича, за¬прошували його очолити сільгосп¬підприємство в цьому селі.
Щорічно Володимир Михайлович влаштовує всіх студентів 1-2 курсів на двотижневий трудовий і оздоровчий період у підшефні господарства. І вважає, що така «трудотерапія» допомагає дітям не забувати рідні села і поважати почесну селянську працю. Багато років поспіль таким “полігоном” було підприємство покійного Миколи Омеляновича Панченка в Базар’янці Татарбунарського району. В останні роки студентів приймає сільгосппідприємство ім. 28 червня, Білгород-Дністровського ра¬йону.
Як зазначають самі студенти, сьогодні навчання в Білгород-Дністровському училищі тішить. 13 травня тут планують провести День відкритих дверей. Цього разу, порадившися з колективом, молодий директор вирішив трохи відступити від традиційної форми його проведення. Вирішено перетворити перше знайомство з колективом і навчальною базою для абітурієнтів на своєрідне театралізоване дійство з презентацією спеціальностей і спеціалізацій. Студент¬ський актив старанно працював над підготовкою сценарію, з урахуванням того, що основними діючими особами стануть педагоги. Та й хто зможе розповісти захоплююче і правдиво про нав¬чання в цьому престижному закладі, як не самі студенти?
