Зізнатися, якби минулої суботи поквапом не вирушив до Ананьєва, напевно, й не довідався б, що це містечко Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. занесено до списку історичних населених пунктів нашої країни. Але потворні події, що відбулися там у п’ятницю, 12 травня, наштовхнули мене на думку – а чи не залічити Ананьїв до списку міст із тривалими боями місцевого значення, де давно вирують страсті-мордасті з тактикою інсинуацій і політичних спекуляцій.
Одна з дійових осіб пригоди – голова райдержадміністрації Володимир Сєдов виявився прозорливою людиною. За кілька годин до мордобою, виступаючи на сесії райради, депутатом якої він є, відзначив: “Війна до добра не доведе…Ми вимушені вдатися до неадекватних засобів реагування…” Під війною Володимир Олексійович мав на увазі здебільшого взаємини, що склалися в нього з Миколою Баланом, головою райради, який сесією з 45 членів нового складу депутатів тридцятьма голосами знову обраний на цю високу посаду. Ну, а хто “ми” – читайте…
“ЗВЕРНЕННЯ
ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ В. ЮЩЕНКА
Ми, депутати Ананьївської районної ради, представники політичних партій “Народний Союз “Наша Україна” та Соціалістичної партії України, оголошуємо голодування в знак протесту проти нерозкриття злочинів та фактичного розграбування міста Ананьєва та Ананьївського району у 2004 році. На жаль, вже тривалий час затягується розслідування справ, котрі нанесли економіці Ананьївського ра¬йону величезні збитки. Це розграбування військового містечка № 15 на суму 4 млн 500 тис. грн, незаконна приватизація міської лазні, Будинку побуту, їдальні Ананьївського державного аграрно-економічного технікуму, інших об'єктів соціально-культурного значення. Практично розграбоване Ананьївське ВУЖКГ, де вкрадена майже вся тех¬ніка. Не розкриваються злочини щодо використання бюджетних коштів на ремонт системи водопостачання міста, невідомо куди ділись кошти на ремонт очисних споруд. За нашою інформацією, близько 8 депутатів Ананьївської районної ради в 2005 році притягувались до кримінальної відповідальності, котрі на цей час є не тільки депутатами Ананьївської районної ради, але й посадовими особами.
Більше 20 осіб притягувалось до кримінальної відповідальності за фальсифікацією виборів, але більшість звинувачуваних депутатів до кримінальної відповідальності притягнуті не були.
Вакханалія злочинності та безкарності дійшла до того, що 12 травня 2006 року, прямо в приймальні голови Ананьївської районної ради М.О. Балана по-звірячому побили депутата Ананьївської районної ради, першого секретаря Ананьївського РК СПУ Сєдову Г.А., а її вагітну доньку вдарили в живіт, і вона на сьогоднішній день знаходиться в лікарні.
Вимагаємо:
1. Термінового притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, котрі винні у розграбуванні міста та району, котрі фальсифікували вибори 2004 року в Ананьївському районі.
2. Вимагаємо притягнення до кримінальної відповідальності депутатів Ананьївської районної ради, котрі притягувались до кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборів 2004 року та кримінальні злочини, зняття з них статусу депутатів.
3. Вимагаємо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, котрі побили депутата Ананьїв¬ської районної ради Г.А. Сєдову та вдарили в живіт вагітну жінку О.В. Чернецьку
4. Вимагаємо надати можливість оприлюднення фактів злочинної діяльності в Ананьївському районі на одному з каналів всеукраїнського телебачення.
Голодувати ми будемо до тих пір, доки нам не дадуть змогу виступити по телебаченню, доки не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності злочинці, котрі розікрали Ананьївський район та фальсифікували вибори 2004 року в Ананьївському районі, доки не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності депутати Ананьївської районної ради та посадові особи, котрі побили депутата Ананьївської районної ради, 1 секретаря РК СПУ Г.А. Сєдову та вдарили в живіт вагітну жінку в приймальні голови Ананьївської районної ради.
Депутат Ананьївської районної ради, 1 секретар Ананьївського РК СПУ Сєдова Г.А.
2 секретар Ананьївського РК СПУ Рирмак І.С.
Депутат Ананьївської районної ради, член ради Ананьївської районної організації політичної партії “Народний Союз “Наша Україна” В. Міхальчан.
Керівник виконкому Ананьївської районної орга¬нізації НСНУ В. Москаленко.
Член Ради Ананьївської районної організації партії НСНУ І. Франчук.
Депутат Ананьївської міської ради, член СПУ Сєдов О.В.
12 травня 2006 року”.
Звернення опубліковано без купюр. Тільки додам: Г. Сєдова – дружина голови райдержадміністрації, а О. Сє¬дов – його син. Протиборча сторона, скажемо так, намагалася переконати мене в тому, що, мовляв, голодування-то оголосили здебільшого безробітні представники двох партій, серед яких і названі безробітні члени родини Володимира Сєдова. На що я їм відповів – це їхнє громадянське право, і така форма протесту не суперечить законодавству. А от щодо приналежності до партій – трохи пізніше…
БИЛИ – НЕ БИЛИ…
Далі бойовищем стала приймальня голови райради. А було це так. По закінченні сесії депутати розійшлися по комісіях. Микола Балан у своєму кабінеті разом із депутатами В. Мунтяном, П. Маковецьким, Ю. Паничем, Д. Чикіною обговорювали підсумки сесії, на якій були ухвалені пропозиції більшістю голосів, депутат В. Сєдов у цей час брав участь у роботі постійної комісії. Приблизно близько 11.40 він полишив комісію на кілька хвилин. І коли йшов у напрямку свого кабінету, почув крик, упізнавши знайомий голос дружини. І звичайно ж, рушив до приймальні голови райради, до якої, за збігом обставин, підійшли син Сєдова і вагітна дочка. Вони ж і побачили Ганну Акбарівну Сєдову, що лежала на підлозі. Ніхто зі сторін, зокрема з присутніх у приймальні до початку скандалу працівників райради, цього факту не заперечує. Свідком цієї картини був і І. Франчук, нині – у числі голодуючих. Почувши страшний лемент зі словами “Вбивають, убивають!..”, а також “Бийте мене в живіт!..”, Микола Балан зі своїми колегами-депутатами кинувся до приймальні, почавши з’ясовувати, що ж діється. У відповідь на його запитання (за його словами та словами свідків-депутатів і колег голови райради), І. Франчук завдав йому удару головою в обличчя. Обоє потерпілих – Ганна Сєдова і Микола Балан потрапляють до місцевої лікарні…
ЗУСТРІЧ ІЗ ПОТЕРПІЛИМИ
З іронії долі, їхні палати виявилися поруч. Перш ніж спілкуватися з потерпілими, зустрівся з їхнім лікарем С. Крижанівським, який пояснив, що подає допомогу хворим тільки з їхніх слів. В обох струс мозку легкого ступеня. Щоправда, експертиза показала, що в М. Балана припухла права щока... Нічого серйозного їхньому життю не загрожує...
Вони зараз перебувають у стресовому стані. Лікар дозволив мені зустрітися з жертвами інциденту.
Ганна Акбарівна сказала, що вдарив її заступник голови райради Олександр Станков, у той час, коли вона говорила по телефону, здається, з чоловіком, поводилася адекватно. Микола Олексійович перелічив свідків-депутатів, що були в приймальні поруч із ним у мить, коли йому завдав удару головою пенсіонер.
Потім, при зустрічі зі свідками, цей факт побиття голови райради був підтверджений. На жаль, не вдалося знайти жодного свідка, що бачив би, як били Ганну Акбарівну. По-перше, бо ті, що прибігли на крик, не могли цього побачити: вона вже лежала на підлозі. А звинувачуваний Олександр Станков, як підтвердив заворг В’ячеслав Сербин, що був увесь час – із початку й до кінця інциденту – в приймальні, вийшов зі свого кабінету теж на крик і разом з усіма побачив Сєдову, що лежала на підлозі.
Повторюю, фабулу пригоди передаю зі слів обох сторін. Хто правий, хто винуватий – з’ясують правоохоронні органи. У мене немає підстав вірити чи не вірити тій або іншій стороні. Але, погодьтеся, пригода шокуюча... Ви запитаєте, а що ж сьогодні з хворими, що постраждали в період так званої післясесійної “війни”?
Головний лікар районної лікарні, досвідчений хірург Анатолій Койчев по телефону минулої неділі повідомив мені: “Вночі з суботи на неділю санітарна авіація відвезла Ганну Сєдову до Одеси, хоча, за чинними правилами, в разі потреби авіація запрошується в тяжких випадках: чи то викликають лікаря-фахівця для подання на місці допомоги та консультацій, чи то для відправлення до обласної лікарні. Цього, відзначив головний лікар, хвора не потребувала. Викликав санітарну авіацію сам чоловік Сєдової. А Микола Балан далі лікується в нашій лікарні. А що стосується дочки Сєдова, то її госпіталізовано. При обстеженні слідів побиття не виявлено”.
АНАНЬЇВ ПОВЕН ЧУТОК
Події 12 травня стали надбанням гласності в Ананьєві, де мешкають близько дев’яти з половиною тисяч чоловік. Погодьтеся, в маленькому містечку, як то кажуть, і шила в мішку не сховаєш. Біля базару та в центрі, в магазинах і на околиці міста задавав перехожим ті самі запитання – чи знають вони, що сталося після сесії райради, і яка причина пригоди.
Мої співрозмовники, на подив, виявилися говіркими і, як мені здалося, щирими. Відтворюю тільки кілька відповідей:
– Так у кожному домі тільки про це й говорять...
– Причина? Амбіції двох керівників району...
– Микола Олексійович (від автора: мається на увазі голова райради) – досвідчений начальник, і він, мені здається, першим повинен був припинити цю ворожнечу...
– Знаєте, пани б’ються, а в нас чуби тріщать...
– Соромно за місто, огидно....
– Упевнена, що це провокація спланована, як мені розповідали...
– Не знаю, не знаю, що вони не можуть між собою поділити... З’ясовувати взаємини кулаками?..
– Та немає тут партійних інтересів, не партії сваряться між собою, а люди, прикриваючись партіями...
– Після того, що сталося, була б моя воля, я запропонував би обом подати у відставку.
– Як колишній депутат, скажу так: якщо в райраді створено більшість, і є меншість, останні повинні підкорятися рішенню більшості, а не влаштовувати розбірки...
– Винне в усьому обласне начальство... Ось по телебаченню чув, що адміністрація не задоволена роботою Сєдова. А далі що?..
– Багато хто чекає, хто з них першим піде геть... Але для цього треба виявити сміливість, а не чекати, коли тебе “підуть”...
– Роботи немає... Самі компромати, компромати... Без кінця читаємо то в листівках, то в газетах, хто за що сидів, хто що сьогодні вкрав, але багато хто забув, що від тюрми та від суми ніхто не застрахований...
– Треба працювати, а не голодувати. Та там же всі безробітні... Я їх як п’ять пальців знаю (від автора: підписантам звернення даються зневажливі характеристики, яких із етичних міркувань не наводжу)... А уявляєте, що все місто оголосить голодування: одні на захист Балана, інші – на захист Сєдова... І хто від цього виграє?
На цьому місці припиняю опитування. Але відзначу, що багато хто, а може й більшість із опитаних висловили підтримку здебільшого одному з керівників району. Кому? – запитаєте ви. Поки що не назву прізвища, щоб мене не звинуватили в тиску в період слідства на правоохоронні органи. Але неодмінно, коли буде поставлено крапку в цій, м’яко кажучи, непривабливій історії, поділюся цим. Для себе ж із зустрічі з ананьївцями дійшов безперечних висновків: усе-таки велике це мистецтво – гідно програвати та гідно вигравати. Але, на жаль! Багато хто з наших політиків (від верху до низу) до такого ще не доросли... І ще. Слідчі органи, сподіваюся, чесно та справедливо проведуть розслідування, назвавши всіх тих, хто порушив українські закони. Я ж глибоко переконаний, що приводом для “битв” у приймальні голови райради послугувала нетерпимість однієї групи депутатів до іншої. [Говорю про це, бо хочу застерегти народних обранців області від повторення такої потворної форми вирішення соціальних і економічних питань, яких так потребуємо ми, прості люди. Акцентую на цьому увагу, бо, як то кажуть, у повітрі витає невдоволення, і в інших районах, меншості – більшістю, більшості – меншістю. Це з одного боку. А з іншого, – міжособисті відносини керівників не мусять превалювати над довірою народу.] Правий голова облради Федір Влад, сказавши якось привселюдно: “Настав час забути, під якими прапорами ми прийшли до рад... Час припинити спекулювати політичними гаслами та приналежністю до тієї або іншої партії. І тільки тоді на чолі стане справа – важка, відповідальна, спрямована на благо людей”.
В ананьївському відрядженні зі мною був і юрист нашої редакції Володимир П’ятигорець. Якщо я намагався вникати більше в моральний, а точніше, – в аморальний бік пригоди (і робив це неупереджено), то він, що колишній слідчий, досвідчений юрист, своїм оком подивився на подію з правової точки зору. Йому і слово.
В. П’ятигорець:
«У ситуації, що склалася, слідчим органам не просто буде розібратися в тому, що трапилося. Даний конфлікт необхідно розділити на два різних, не залежних один від одного, епізоди.
Перший епізод – це побиття депутата райради Г.А. Сєдової Зі слів потерпілої, незважаючи на те, що подія сталася в приймальні голови райради, її було побито не в зв'язку із виконанням нею депутатських обов'язків, а у зв'язку із неприязним ставленням тих, хто її бив, до її чоловіка – голови райдержадміністрації В.О. Сєдова.
За словами лікаря, Г.А. Сєдовій заподіяні легкі тілесні ушкодження. Якщо це буде доведено, то такі дії кваліфікуються за ст. 125 КК України, й справа порушується й розглядається судом не інакше як за скаргою потерпілого. Залежно від частини статті у вигляді покарання передбачається штраф, обмеження волі, виправні або громадські роботи, арешт до шести місяців або обмеження волі до двох років.
Що стосується заподіяння тілесних ушкоджень голові райради М.О. Балану, то вони були заподіяні, якщо це буде доведено, у нього на робочому місці, у період виконання ним своїх службових обов'язків, а тому такі дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 350 КК України, яка передбачає у вигляді покарання обмеження волі на термін від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той же термін.
Кримінальна справа порушується, й провадиться досудове розслідування слідчими прокуратури».
P.S. Коли складався на комп’ютері цей матеріал, до приймальні зайшов стривожений, зі сльозами на очах чоловік нашої колеги, що повідомив трагічну звістку: Олександра Степанівна раптово померла... Ми з секретаркою приймальні подумали про одне й те саме: яке життя швидкоплинне! І які спогади ми залишаємо після себе? На що його витрачаємо? Наша колега прожила недовге, але чесне та гідне життя, сповнене світла й добра...
Нагадаймо одне одному: крісла (депутатські, адмі¬ністративні), як і життя, – не вічні, і влада дається (або дістається) для добра в ім’я людей. А не для ворожнечі, антагонізму, ненависті, що руйнують людські душі, вкорочуючи найвартісніше – життя собі й іншим.
