3 травня в Одесі по вулиці Канатній, 42 зібралися побілені сивиною фронтовики, які боролися з фашистською силою темною, із проклятою ордою в складі 329-го гвар¬дійського, орденоносного мотострілецького полку і спадкоємці їхньої бойової слави, що проходили службу в цьому ж полку в мирний час. Прийшли на зустріч і нинішні воїни, які виконують свій конституційний обов’язок щодо захисту Батьківщини під гвардійським Бойовим Прапором, що залишився у військовій частині, як символ Честі, Доблесті і Слави незважаючи на те, що в післявоєнні роки вона кілька разів переформовувалася. Цей прапор було вручено полку 3 травня 1942 року.
А зустрілися воїни різних поколінь саме цього дня з нагоди 20-річчя з дня заснування «Бойового братерства однополчан», аналогів якому, як писала свого часу газета «Красная звезда», не було, та й сьогодні немає, не тільки в Україні, а й у країнах СНД. У чому унікальність цього братерства? Насамперед в тому, що воно, ухваливши Статут, зробило розрахунок на свої власнї, полкові ветеранські, сили у вирішенні широкого спектру завдань. Починаючи від надання взаємодопомоги і взаємовиручки у разі тяжкого матеріального становища і хвороби однополчан, вдів колишніх однополчан, захисту їхніх прав у різних відомствах, до організації похорону і проведення в останній путь бойових побратимів. Коли колишнього командира 329-го МСП, фронтовика, кавалера багатьох бойових орденів Івана Васильовича Леденьова тяжка недуга прикувала до ліжка, однополчани щодня спілкувалися з ним, підтримували словом і матеріально. Ніхто з гвардійців не залишився байдужим до його долі.
Кожен член братерства заповнив анкету, у якій виклав не тільки дані про себе, якої допомоги потребує, а і власні пропозиції, спрямовані на те, щоб воно жило повнокровним, цікавим життям. Ці пропозиції узагальнили, намітили план конкретних дій і визначили чітко те, хто і за що відповідає, що має робити. І почалася активна робота щодо захисту прав ветеранів і виховання молоді в дусі поваги до фронтовиків. У газеті «Одеські вісті» були опубліковані статті Б.М. Ніколаєвського «Тупосердие» і «Неблагодарность», у яких порушено проблему забезпечення безплатного проїзду ветеранів у громадському транспорті і неповаги до старшого покоління. У них викладено шляхи її вирішення з урахуванням думки «Бойового братерства однополчан». На них прийшло понад дві тисячі відгуків. Обласна рада ветеранів направила офіційні листи до органів влади з вимогою відпо¬вісти відповідно до статті і про вжиті заходи. І відповідних заходів було вжито.
Пожвавилася військово-патріотична робота. Однополчани виступили в пресі зі статтею «Це не забава» про необхідність відродження ігор типу «Зірниця», «Орлятко». На неї також відгукнулися сотні читачів. Її було розглянуто в Міністерстві оборони і в Міністерстві освіти і науки.
Особовому складу було вручено любовно оформлений формуляр військової частини, у якому докладно описано її ратний шлях від початку формування в м. Пайда у вересні передвоєнного 1940 року до дня перемоги над фашизмом. Ветерани полку виступали і виступають у школах, у музеях, провадять фотовиставки і виставки картин. Вони здійснюють поїздки до військового містечка гвардійців, на полігон. Перед почесними гістьми нинішні воїни проходять урочистим маршем з винесенням Бойового Прапора.
Нині покійний колишній командир полку І.В. Леденьов багато років керував постом номер 1 біля пам'ятника Невідомому матросові, де почесну вахту несуть школярі.
Можна назвати чимало добрих справ, здійснених «Бойовим братерством однополчан», головою якого є і нині полковник у відставці, член Методичної ради Міністерства освіти і науки України, член НСЖУ Борис Мойсейович Ніколаєвський. Його цілком справедливо називають душею братерства і за його прикладом високо несуть горде ім'я – ветеран.
В архіві, який дбайливо зберігає Борис Мойсейович, зібрано фотографії і листи, які відображають те душевне піднесення, яке викликають зустрічі фронтовиків та їхніх спадкоємців. Наприклад, в один із Днів частини її командир полковник В.Р. Кавернега, його заступник з виховної роботи підполковник І.Л. Бойчук, капітани О.Г. Губар і А.В. Баєв¬ський, молодший сержант А.Г. Судейкин, рядовий П.Н. Поліщук повідомили ветеранам у листі про те, яких результатів досяг особовий склад у бойовому навчанні. Фронтовиків запросили у гості, щоб вони побували в навчальному центрі, де молоді воїни готуються до бойових стрільб. Обіцяють прогулянку на катері по Дністровському лиману, потім показати концерт художньої самодіяльності і пригостити солдатським обідом, приготовленим на польовій кухні... Такі поїздки давали добрий духовний заряд і гостям, і господарям.
А ось один з листів, що прийшли свого часу до газети «Одеські вісті» після того, як на її сторінках було опубліковано низку матеріалів про «Бойове братерство однополчан» 329-го МСП: «Статті про «Бойове братерство» читали із великою зацікавленістю. Адже ми служили в цьому полку (1961 – 1964 р.). Багато чого згадалося... Як прийшли в полк «недотепами» і «необтесаними». З нами возилися, як з малими дітьми, виховували з нас справжніх чоловіків командири. І донині пам'ятаємо їхні прізвища: Коліпахин, Волянський, Лелін, Стоянович...
Скільки з ними пройдено дорогами навчань і скільки обговорено усіляких життєвих і побутових проблем. І на усіх у них знаходився час. Душею, генераторами всього того, що з незміцнілих юнаків нас зробило особистостями, були офіцери І.В. Леденьов, Б. М. Ніколаєвський, М.І. Спиридонов, Г.З. Стасюк, Г.П. Челушкин, В.С. Снятовський. Спасибі їм і всім нашим командирам за теплоту і мудрість. Армійська школа пішла на користь і удвічі приємно, що дотепер зв'язок однополчан не переривається. Створене братерство 329 полку тому приклад. Нещодавно побували в Одесі. Перебування збіглося із зустріччю однополчан. Були присутніми. Побачили і відчули ті ж обставини: дружелюбність, бойовий дух, теплота у взаєминах і спілкуванні. Усе, як колись. Втім, ні. У багатьох стало більше зморщок і сивини, а деяких (на жаль!) вже і немає з нами. Вічна їм пам'ять, а здоровим – здоров'я, благополуччя і щастя.
Віримо, доки буде братерство полку, буде не тільки світла пам'ять про службу, але і людське щастя від спілкування гвардійців 329 мотострілецького полку.
Колишні солдати і сержанти рідного полку С. Кузьменко, П. Троцько, Ю. Демипов, Ю. Миронов.
Учасники нинішньої зустрічі висловили особливу вдячність і подяку командувачу військ Південного оперативного командування генерал-лейтенанту Івану Юрійовичу Свиді, який нагородив своєю відзнакою полковника у відставці Б.М. Ніколаєвського, нагрудною відзнакою ПівдОК полковника у відставці Д.Ф. Чаркіна – давніх авторів «Одеських вістей», а годинником – полковників у відставці В.Ф. Крупіна і П.Т. Казакова. Нагороди вручив перший заступник командувача військ ПівдОК генерал-майор Юрій Павлович Карленко. Він тепло привітав ветеранів з 20-річним ювілеєм «Бо¬йового братерства» і Днем Перемоги, побажав їм міцного здоров'я і з гордістю зазначив той факт, що мав честь командувати славетною 28-ю гвардійською, орденоносною мотострілецькою дивізією, до складу якої входив 329 МСП. Одеський обласний військовий комісар полковник Ігор Юрійович Григор'єв нагородив грамотами генерал-майора у відставці В.С. Снятовського, підполковників у відставці Г.П. Челушкіна, Ю.П. Хмарського та інших гвардійців. З особливою теплотою зустріли ветерани заслуженого лікаря України Миколу Васильовича Іванова і дякували за ту турботу, яку виявляють про фронтовиків в очолюваному ним санаторії «Салют».
Отож і тривають, зміцнюються бойові традиції, породжені в жорстоких боях з фашизмом за наш сьогоднішній світлий день.
