Навряд чи знайдеться людина, яка на риторичне запитання: “Чи любите ви природу?” – відповіла б негативно. Ми не лише насолоджуємося, захоплюємося нею, але й оберігаємо... Стоп! Написав “оберігаємо” і спіткнувся. У нашій історії чого немає, того немає...
Діти, які займаються в обласному гуманітарному Центрі позашкільної освіти і виховання, що по вулиці Тінистій, 2, зі своєї ініціативи у 2004 році створили Юннатську алею на підступах до Центру. Вона ніби служить початком парку “Юннатський”, який у 2003 році було внесено до реєстру природно-заповідного фонду Одещини. Саджанці прижилися і радіти б юним любителям природи, що їхня праця не пропала дарма. Але з'явилися дорослі дядьки (водії) і з дозволу міської влади організували стоянку на 20 легкових автомашин. А для їхньої охорони додумалися просто на Юннатській алеї спорудити будку на чотирьох ніжках. Дивлячись на такий вандалізм, я згадав два вислови про природу: “Природа – витвір Бога, даний нам, і ми тут для того, щоб бути її охоронцями, але не власниками і руйнівниками”; “Природа – Божа ікона, і руйнуючи природу, ми втрачаємо частину душі”.
Виховання моральності повинно починатися з малих років – у сім’ї, у школі, у гуманітарному центрі. Найдієвіше виховання – приклад дорослих. Які ж приклади бачать наші діти щодо природи? Водіям, які ставлять автомашини на алеях, газонах, під деревами, хотілося б нагадати ще один вислів мудрих: “До природи потрібно торкатися не руками, а серцем”. І ні в жодному разі не колесами автомашин. Що ж з нами відбувається? Невже для охорони дерева потрібно ставити міліціонера! В аморальному суспільстві це не допоможе. Потрібно пам'ятати, що природа без нас проживе, а людина без неї загине. Тому, коли я бачу, що водії ставлять машини на газонах, на Юннатській алеї, під деревами, під вікнами житлових будинків..., мені стає соромно за екологічні служби. Як вони могли допустити, що крик дитячої душі на захист природи дорослі не чують?
Я, як громадський інспектор охорони природи, звернувся до “Служби довіри” ДАІ. Мене запевнили, що буде наведено порядок. Але далі слів справа не пішла. Автомашини паркуються на Юннатській алеї щодня, тим самим сприяючи її знищенню. Десятки опитаних жителів навколишніх будинків і співробітники гуманітарного Центру в один голос говорять, що це злочин, що може статися непоправне. Ось що пишуть мешканці будинків по вул. Тінистій, 2-А, Черняховського, 7-А мерові міста: “Пішоходи, зокрема діти, жінки з візочками, школярі СШ № 56 шарахаються від проїжджаючих машин. Для нас влаштування стоянки обернулося справжньою бідою. Ми ще раз звертаємося по допомогу. І допомога ця коштів не потребує”. Як громадський інспектор охорони природи, не перший рік намагаюся перемогти зло, яке чинять чиновники щодо навколишнього середовища, але бачу, що до перемоги шлях все ще довгий. Завершуючи статтю, я запитав себе: чи допоможе вона наведенню порядку щодо збереження “зеленого друга”. Адже до цього я двічі виступав у пресі, виступало на захист Юннатської алеї і телебачення, виступали і мешканці будинків, співробітники гуманітарного Центру і діти…
