Як вже повідомлялося у нашій газеті, минулої п'ятниці на базі Одеського селекційно-генетичного інституту було проведено науково-практичну конференцію з питань збирання ранніх зернових і зернобобових культур. У ній взяли участь голови райдержадміністрацій, начальники управлінь агропромислового розвитку РДА, керівники базових сільгосппідприємств, учені, представники обласних служб АПК.
Це був заключний захід у циклі «День поля». А за складом – найбільш представницький. У ньому взяли участь також виконувач обов'язків голови облдержадміністрації Б.Г. Звягінцев та його заступник з аграрних питань І.М. Чорбаджи.
Перед жнивами, вважають вчені і практики, слід ще раз проаналізувати ситуацію, що склалася на полях колоскових культур, щоб у подальшому не повторювати допущені раніше серйозні помилки і прорахунки.
Як відомо, погода піднесла хліборобам досить серйозні випробування. Минулої осені посуха не давала можливості вчасно посіяти. Взимку вдарили небачені в наших краях морози, що призвело до загибелі частини посівів. Нині тривалі дощі з градом і шквальним вітром змінилися не в міру спекотною погодою. А колосся ще наливається.
Посіви озимих сьогодні виглядають не скрізь однаково за травостоєм, за сформованими колосками і обіцяють зовсім різний врожай. І не лише з об'єктивних причин. Чомусь стали необов'язковими такі суворі агротехнічні вимоги, як дотримання сівозмін, своєчасна і якісна підготовка ґрунту, висока якість насіння, проведення сівби з одночасним внесенням добрив, обробка посівів від шкідників і хвороб тощо.
Причому йдеться не лише про окремі господарства чи окремі райони. З одного боку, начебто всі розуміють, що сільськогосподарське виробництво – це бізнес, і провадитися воно повинно на основі впровадження у виробництво сучасних прогресивних технологій і рекомендацій науки. Інакше – повне банкрутство. А з іншого, скрізь спостерігається якесь потурання, надія на “якось воно буде” або ще на якесь незрозуміле “диво”. Наведемо для наочності кілька прикладів.
Говорити про користь добрив – це просто розсмішити навіть школярів. А тим більше спе¬ціалістів, у дипломі яких написано “вчений агроном”. А як роблять вони на практиці?
У минулому році під посіви озимих було внесено всього 6,2 тисячі тонн мінерального підживлення, у перерахунку на діючі речовини – на третину менше, ніж було ще рік тому. Це всього лише по 12,3 кг на один гектар – майже третина від норми. У Тарутинському і Ренійському районах і того менше – по 2,5 кілограми. А у Савранському взагалі спеціалісти вирішили, що можна обійтися і без всіляких добрив.
При сівбі ярових ситуація майже цілком повторилася. А до експериментаторів вирощування врожаїв без підживлення увійшли ще Фрунзівський і Ширяївський райони.
А тепер про насіння. Нагадаємо доблесним агрономам старе прислів'я: від поганого насіння не чекай доброго племені. І врожаю теж. А ось яка практика. Понад 8 відсотків озимих минулої осені були засіяні насінням так званої масової репродукції. Якщо більш конкретно, просто тим товарним зерном, яке годилося хіба що на корм худобі. Так, зокрема, роблять в Ізмаїльському, Березівському і знову у тому ж Тарутинському районах, де кожен п'ятий гектар був за¬сіяний такими “відходами”. І це в нашій Одеській області, де є 125 паспортизованих насіннєвих господарств! За такої ситуації останні постійно скаржаться, що вирощене ними насіння високих репродукцій залишається незатребуваним. Про це говорили на семінарі і два академіки УААН – М.А. Литвиненко та А.А. Лінчевський, які до пленарного засідання знайомили учасників конференції з методами вирощування нових сортів озимих і ярових культур.
То в чому ж справа? Посилання на відсутність грошей тут ні при чому, тому що для тих, хто купує елітне насіння передбачена солідна державна дотація. Але вона щороку так і залишається не до кінця використаною. Явище парадоксальне для нашого часу і, мабуть, потребує глибшого й упередженого вивчення. Інакше нова осіння сівба знову перетвориться у звичайну імітацію “боротьби” за високий врожай! Кого ж у такому випадку обманюємо? Хіба що лише самих себе.
Ще одна прописна істина, яка ігнорується у багатьох господарствах області. Ідеться про попередники під озимі культури. Не нагадуватимемо агрономам, якими вони повинні бути. Цьому їх навчали у вузах. Але, мабуть, не всі засвоїли, що не можна сіяти стерньові культури по стерньових попередниках, після просапних, особливо соняшнику, кукурудзи, цукрових буряків. І все-таки сіють на великих масивах. Особливо в Ові¬діопольському, Великомихайлів¬ському, Татарбунарському та Ананьївському районах. Ось вам і наука про сівозміни у місцевому розумінні!
Зараз поля озимих радують колоссям, що наливається, але і засмучують великою кількістю всілякої “зелені” після минулих дощів. А вся справа у тому, що знову понадіялися на “якось воно буде” і не стали витрачати кошти на хімічний захист посівів від бур'янів. Майже кожен третій гектар, який зберігся після морозів, так і не одержав цих необхідних засобів і сьогодні заростає просто на очах. А це пророкує дуже і дуже важке збирання і значну втрату врожаю.
Тим часом, хімічний захист посівів передбачає не лише боротьбу з бур'янами, але і порятунок рослин від хвороб і всіляких шкідників. Ось чому сьогодні на багатьох площах озимої пшениці і ячменю спостерігаються “сліди” бурої листяної іржі та інших захворювань.
Багато які з перерахованих порушень вимог агротехніки повторилися і при сівбі ярових культур. Сівозміна була скоригована частковою загибеллю озимого клину. І все ж невиправдано багато полів – 280 тисяч гектарів – було віддано під соняшник. Зате у деяких районах так і не виділили навіть вкрай необхідні площі під бобові культури, багаторічні та однорічні трави, які дають і чудовий білковий корм, і є чудовим попередником під озимі.
Щоб не повторювати кожний рік прописні істини, потрібна суворіша агротехнічна дисци¬пліна, підкріплена серйозними акціями з боку контролюючих органів.
Не можна заради сьогочасної вигоди виснажувати землю, робити її просто непридатною для майбутніх врожаїв, позбавляти її головного – родючості.
А на завершення скажемо про кошти. Безперечно, багато сільгосппідприємств, фермерських господарств зазнають великих фінансових труднощів. Але і допомогу сьогодні їм надають досить відчутну.
Одержана дотація за кожен гектар сходів озимих. А це 56 млн гривень. Ще 10 мільйонів виділено з обласного бюджету. Видано 5,5 млн гривень на компенсацію частини процентної ставки за отримані кредити. Очікується ще, як мінімум, 22 мільйони гривень – компенсація витрат на сівбі ярових. Але знову, просто соромно повторюватися, деякі райони досі не здали реєстр з остаточними результатами площ цих посівів, у тому числі і тих, що на поливі. Довелося вкотре подовжувати терміни прийому документів.
Виходить, грошей не потрібно? Нам вже доводилося писати про низьку дисципліну серед керівників і спеціалістів багатьох районних управлінь агропромислового розвитку. Факти, про які розповіли вище, почули і голови районних державних адміністрацій. Можливо, хоч вони спитають з усією суворістю своїх підлеглих за те, що робиться у них сьогодні на полях.
