Сьогодні визначальним чинником добробуту сіл вважається їхня безпосередня наближеність до промислових міст. Пощастило і тим населеним пунктам, які сусідять із землями солідних сільгосппідприємств, яким вдалося не лише утриматися на плаву, але і з роками примножити свої економічні досягнення, підвищити добробут пайовиків.
За логікою Мологівська сільрада, близька до міста Білгорода-Дністровського, і яка підтримує добрі відносини з керівництвом сусідніх потужних господарств – акціонерних підприємств АФ «Авангард», ВАТ «Бізнес Вин», СВК «Дністровець» повинна була б мати переваги перед іншими. Тим більше, що авторитет сільського голови Таїсії Миколаївни Белічкової досить високий. Завдяки цій діловій і енергійній жінці, обраній на посаду сільського голови вдруге, в інтересах сільської громади протягом минулих чотирьох років вдалося вирішити важливі завдання. Не кожен сільський голова може сьогодні похвалитися будівництвом дороги в селі, нехай з жорствяним покриттям, довжиною понад кілометр. А таку було побудовано тут торік, і вона одержала ліричну назву Вишнева. Зроблено ремонт сільського Будинку культури з повним перекриттям покрівлі, реставровано три ФАПи методом народного будівництва, відремонтовано дитячі садки, приміщення сільської ради, зроблено огорожі цвинтарів, упорядковано футбольне поле. Однак і в цій, здавалося, «удачливій» сільраді, не усе так гаразд, як мріялося його жителям.
Минуло перше півріччя 2006-го, названого з пафосом Роком села. Але в Молозі, як і в багатьох інших селах Білгород-Дністровського району, сільські голови і депутати всіх рівнів поки що нічого з обіцяного у передвиборних програмах не встигли зробити для своїх жителів. Значною мірою, за судженнями обранців народу, причина криється в тому, що все на селі повинна узяти на себе сільська рада. У якої, як відомо, хронічно бракує грошей.
На балансі Мологівської сільської ради, яка поєднує села Мологу, Садове, Бикозу і Нове – два дитячі садки, три фельдшерсько-акушерськи пункти, Будинок культури, сільський клуб, будинок сільської ради та її апарат. А її бюджету не вистачає навіть на зарплату працівникам сільради і оплату енергоносіїв для забезпечення життєдіяльності дитсадків. А, наприклад, на благоустрій села немає ані копійки!
Молога – село не багате. Хоча тут рідко зустрічається будиночок, що має убогий, недоглянутий вигляд. Люди в Молозі добрі, веселі, роботящі. Щорічно в селі провадиться традиційний конкурс на найкращий санітарний стан садиби і прилеглої до неї території. Кількість чистих і доглянутих дворів збільшується щорічно. За наявності створеного сільського комунального під¬приємства вивезенням сміття в результаті традиційних передвеликодніх або авральних прибирань займається сіль¬ський голова. І то завдяки допомозі одного з базових господарств «Бізнес Вин», яке надає не безкоштовно транспортні послуги. Прості селяни не в змозі заплатити за вивезення сміття, оскільки біль¬шість з них позбавлені традиційного джерела для заробітку навіть на утримання родини. У пошуках роботи багато молодих людей виїхало з села, а старі серед сміття та бур'янів змушені доживати свого віку.
При цьому Мологу і невелике Садове офіційно продовжують називати перспективними селами, хоча і з них більшість виїхала працювати за кордон, залишивши свої будинки, дітей, хворих батьків. Є і родини, де трудиться один батько за мінімальну зарплату, маючи при цьому 2-3 і більше дітей. Є і такі, хто виживає завдяки пенсії батьків.
Тваринницьких ферм в окрузі немає. Тварин вирощують тільки в приватному секторі, та й то не всі. У кого є земельні ділянки, надані в оренду, одержують дивіденди сільгосппродукцією з розрахунку 600-630 гривень за пай. Однак це джерело доходу діє тільки раз на рік.
У передвиборних програмах кандидати у депутати зазначали, як пріоритетні, обіцянки підвищити якість життя своїх сільських виборців – забезпечити стабільне водопостачання, ремонт доріг, освітлення сільських вулиць, при можливості, газифікацію і телефонізацію. А селяни Мологи дозволили собі мріяти ще і про природний газ, обіцяний на 2006 рік. Близькість газової труби, прокладеної до Білго¬рода-Дніст¬ровського через Дніст¬ровський лиман, вселяла таку мрію. Але обіцяного, швидше за все, доведеться очікувати навіть не три роки, як у приказці, а набагато довше. Оскільки першим етапом цього довгострокового і дорогого проекту стане виготовлення і затвердження генерального плану всіх сіл ради – Мологи, Садового, Бикози і Нового.
Є у сільраді проблеми з водопостачанням. Зношені водогінні мережі, котрим 30 років, потребують заміни. Добре, що назустріч селу пішов Микола Коєв, керівник великого господарства «Дністровець», на утриманні якого артезіанська свердловина. Сьогодні в багатьох дворах з'явилася вода, хоча і не на усіх вулицях.
У маленькому селі Бикоза, де мешкає всього 416 жителів, водопроводу немає. Хоча неподалік розташовано дві свердловини – одна в користуванні АФ «Авангард», друга – у СВК «Дністровець». Однак село залишається без води, там організовано її підвезення. За усе сьогодні треба платити самим жителям: за прокладання водоводу, встановлення водомірів, і, звичайно, за саму воду! Пробурити б свердловину в цьому селі, та де узяти такі величезні кошти дотаційній сільраді на витратний проект?
Одна з найбільших сіль¬ських проблем – дороги, що перебувають в жахливому стані. На передвиборних зустрічах з виборцями майбутні депутати різних рівнів багато обіцяли, сьогодні ж усі скаржаться на брак грошей.
По суті не освітлюються сільські вулиці, світло давно вже стало недосяжною розкішшю. Освітлюються лише торговельні точки, які розміщені, як правило, на центральній вулиці, як це має місце і в Молозі. Дотаційній сільраді з проблемою освітлення не впоратися. Керівники найближчих сільгосппідприємств при вкрай низькій ціні на зерно і високій на пальне та електроенергію, доброчинність на освітлення собі дозволити не можуть.
Жителі Мологи навіть не приховують гіркоти нездійсненних надій. «Ми ніколи не будемо жити гідно, але ж село годує всіх», – з образою говорять вони. А як їм хочеться, щоб Рік села не залишився на папері, як і багато чого нездійсненного з їхніх мріянь...
