Перефразовуючи відоме гасло, одержимо сьогоднішню формулу: «Коаліція вмерла! Хай живе коаліція!» Факт створення нової парламентської більшості, яка об’єднала Партію регіонів, СПУ і Компартію, багато коментаторів назвали шоком для української політики, тому що для багатьох такий поворот подій став несподіванкою. Насправді ж логіка всього того, що відбувається, цілком зрозу¬міла. Про те, що «жовтогарячу» коаліцію чекає невдача, говорили всі кому не лінь, крім, звичайно, «ідеологічно підкованих і морально стійких» революційних романтиків. Так воно і сталося, «жовтогарячий союз трьох» виявився мертвонародженим плодом батьків, які вічно сваряться. Постійні бійки через теплі місця на державній кухні в підсумку призвели до того, до чого і повинно було – розлучення. Всі приходять до думки: вже краще було і не створювати цю шлюбну угоду. Прикро інше: поки «жовтогарячі» коаліціанти вирішували, кому який дістанеться шматок влади, дорогоцінний для країни час витік у пісок. Політична, економічна, соціальна кризи, криза влади – давно усталені характеристики української дійсності. Мало того, що всі ці тенденції прогресували по наростаючій протягом майже двох років «революційної» влади. Під час же коаліційних баталій вони грозили досягти «точки неповернення». І, звичайно ж, це лише поглиблювало національний розкол і соціальне протистояння, тому що, формуючи власну коаліцію, «жовтогарячі» політики не помічали інтересів всіх тих, хто на парламентських виборах проголосував за біло-блакитний табір. Але ж вихід був поруч – створення широкої коаліції за участю Партії регіонів. До цього з самого початку закликали регіонали. Але втілити в життя своє прагнення Партія регіонів змогла лише зараз, коли «жовтогаряча» коаліція «наказала довго жити».
Знайшовши союзників в особі со¬ціалістів і комуністів, у регіоналів з'явився шанс змінити в Україні ситуацію, що склалася, на краще. Виступаючи на Всеукраїнських зборах депутатів усіх рівнів і представників громадськості, які ініціювала Партія регіонів, її лідер Віктор Янукович відзначив: «Результатом нашої спільної боротьби за майбутнє держави, за злагоду і громадянський мир, за со¬ціально-економічний прогрес стала нова конфігурація сил у Верховній Раді, яка створює добрий фундамент для швидкого початку роботи найвищого законодавчого органу країни і виконавчої влади». За його словами, створення антикризової коаліції і пов'язаний з нею розклад політичних сил, по суті, є початком нового етапу у розвитку новітньої історії України. Згодні з цим і союзники за коаліцією. Спікер Верховної Ради Олександр Мороз, якого багато хто з «жовтогарячих» адептів не забули назвати майже зрадником, сказав, що Майдан мав очисний ефект для всієї країни, а сьогодні настав час для конструктивних дій, до яких була зовсім не готова «жовтогаряча» коаліція. Виступаючи на згаданих зборах, лідер соціалістів підкреслив, що ухвалив правильне рішення, зробивши вибір на користь союзу з Партією регіонів і Компартією. Лідер КПУ Петро Симоненко на цьому ж форумі відзначив: «Ми вирішили відмовитися від вузькопартійних завдань і перейти до розв’язання загальноукраїнських національних проблем... Через що програла жовтогаряча влада? Вона стояла на табуретці, і результат не змусив себе чекати».
Важливим фактом є те, що антикризова коаліція не збирається йти на будь-які конфронтаційні дії, і відкрита для діалогу, що істотно відрізняє її від попередньої. Учасники Всеукраїнських зборів закликали Президента України стати їхнім «політичним партнером». Про це сказано у Заяві і «Декларації єднання», ухвалених на форумі. «Ми звертаємося до Президента України – зробіть все, що залежить від вас, щоб злагода у суспільстві, нарешті, відбулася», – відзначається у документах. Крім того, Партія регіонів проводить переговори з представниками «Нашої України» про приєднання до коаліції.
Мабуть, це і є, як кажуть, «мить істини», «час Ч», коли єдність України стала реально досяжною. Принаймні Партія регіонів зробила для цього все можливе. Віктор Янукович переконаний: «Настав час, коли ми всі, незалежно від політичної приналежності, повинні відкинути упередження, давні образи і непорозуміння і, взявшись за руки, сказати словами великого Івана Франка: «Нам пора для України жить!»
