День Державного Прапора, заснований на честь неймовірно сміливих депутатів Київради – ініціаторів вивішування 24 липня 1990 року на Хрещатику синьо-жовтого прапора, політична еліта України провела по-різному. Секретаріат Президента України уважно вивчав біографічні дані Віктора Януковича, кандидата № 1 на посаду Прем'єр-міністра. Члени ж поріділого парламентського Блоку Юлії Тимошенко, не чекаючи, доки конкуренти для створення «резервного пакету» для голосувань перекуплять ще пару десятків «білосерцевих» народних обранців, відмовилися від довірених їм народом мандатів. Остаточною метою «колективного суїциду» лідер Блоку Юлія Тимошенко визначила достроковий розпуск Ради, щоб її штучно «недоукомплектований» склад не зміг працювати на благо рідної держави.
Для такого «порідіння» депутатських лав необхідно знайти як мінімум 151 охочого розлучитися з мандатом. Поки що на безпрецедентний демарш Юлії Володимирівни «підписалися» 124 із 125 «бійців», наявних у підпорядкуванні лідера фракції. Відсутніх «для повного щастя» Тимошенко шукає серед нещодавніх соратників за «жовтогарячою коаліцією», тобто серед членів «Нашої України». Поки що ніхто чомусь не «підписується». Можливо, тому, що процедура позбавлення мандату депутата ВР не така проста, як здається на перший погляд. Для початку питання про складення повноважень кожним із 124-х «відмовників» (окремо, а не «оптом») ставиться на голосування. Якщо не набирається належного мінімуму у 226 голосів, депутат, – поза своєю волею – як і раніше залишається в лавах депкорпусу. Легко припустити, що у разі винесення на настільки оригінальне голосування такої кількості кандидатур «на виліт» колеги можуть дати згоду на виключення зі своїх лав ну хіба що головним «призвідникам»: Юлії Тимошенко та Олександру Турчинову. «Звільнившись» від найвпливовіших БЮТівців, фракція, як заявляє багато членів «Регіонів України», що конкурують із БЮТ, зможе почати продуктивну роботу для загального добра.
До речі, у Конституції України існує ще один пункт, який заважає Президентові Ющенку скористатися шансом, наданим йому Тимошенко й Турчиновим, розігнати парламент. У нинішньому скликанні до Ради депутати набиралися винятково за партсписками, які затверджувалися на відповідних партійних з'їздах. Виходить, що на зміну 124 «відмовникам» депутатами автоматично стануть наступні 124 БЮТівських «списники»! Те ж відбудеться і в «Нашій Україні», якщо навіть допустити малоймовірну можливість відмови від мандатів трьох десятків членів «пропрезидентської» фракції. Для того, щоб «відрізати хвоста», тобто виключити можливість проходу «списників», які стоять у черзі, необхідно скликати партійний з'їзд, що має схвалити ідею «групового обрізування»...
Нестандартний крок депутатів від БЮТ коментує президент Центру соціологічних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв:
– У даному рішенні найцікавішою уявляється «обмінна сторона»: на яких умовах бізнесмени з багатомільйонними статками погодилися зазнати величезних збитків? Адже не секрет, що вартість «прохідного місця» до списку Блоку Юлії Тимошенко напередодні виборів-2006 дорівнювала мінімуму $5 млн. Я не готовий відповісти й на запитання, що наштовхнуло піти на настільки ризикований крок депутатів Губського, Фельдмана, Хмельницького й багатьох інших, які зараховуються вітчизняною пресою до олігархів. Вони ж не перебували й не перебувають в партії «Батьківщина», навпаки, мають власні політичні проекти. Отже, їхній вчорашній вибір – ідеологічний?
А взагалі задум БЮТ можна трактувати простіше, – як черговий PR-хід і як спробу морального тиску на Президента, щоб Віктор Ющенко зрештою зважився розпустити ВР. Втілити його в життя, втім, заважають деякі процедурні складнощі. Щоб «обрізати» список, не допустивши проходження до парламенту «черговиків», починаючи із 130-го номера, з'їзд БЮТ має проголосувати за рішення... відмовитися від передвиборної кампанії 2006 року. Виникає запитання: ці вибори були сфальсифікованими? БЮТ ними задоволений чи ні? Адже дотепер Юлія Володимирівна характеризувала березневі вибори як безсумнівний прогрес на шляху проходження України до загальноєвропейських демократичних стандартів.
– На пост Прем'єр-міністра, крім Януковича, претендують ще кілька «компромісних фігур», серед них Тарас Чорновіл...
– Ну, припустимо, у Тараса В'ячеславовича шансів стати главою уряду буде менше, аніж в інших претендентів – Анатолія Кінаха, Юрія Єханурова, Андрія Клюєва, Миколи Азарова, Арсенія Яценюка.
А ось вимога «Нашої України» щодо пошуку «заміни» Віктору Януковичу – некоректно. Віктор Ющенко й «Наша Україна» для переговорів щодо внесення «компромісної фігури» обрали не зовсім той формат. Ну яка ж партія погодиться зрадити свого лідера?!
У даній ситуації в «НУ» є один-єдиний прийнятний вихід: Віктор Федорович самоособисто відмовляється від домагань на крісло глави КМ. Для цього Президент має вишукати незаперечні докази «на користь компромісу»: наприклад, що для інтересів держави буде все ж таки краще підшукати іншу кандидатуру, аніж взагалі розпускати Раду.
– Скільки для цього буде потрібно часу?
– Мій прогноз: Україна буде із Прем'єром до кінця поточного тижня.
