Одним з найважливіших пунктів програми соціально-економічного розвитку області на 2006 рік є створення 65,5 тис. нових робочих місць. У минулому році їх було заплановано 66 тисяч, але реально з'явилося 36 тисяч. Члени постійно діючої комісії облради з питань економіки, промислової політики, інвестицій, розвитку малого та середнього бізнесу засумнівалися у доцільності постановки такого завдання у працевлаштуванні. Гадаємо, не безпідставно! Особливо, якщо згадати, що програму ухвалено лише у липні, тобто із запізненням на шість місяців. Тому може бути виконана максимум наполовину.
Одним з найважливіших пунктів програми соціально-економічного розвитку області на 2006 рік є створення 65,5 тис. нових робочих місць. У минулому році їх було заплановано 66 тисяч, але реально з'явилося 36 тисяч. Члени постійно діючої комісії облради з питань економіки, промислової політики, інвестицій, розвитку малого та середнього бізнесу засумнівалися у доцільності постановки такого завдання у працевлаштуванні. Гадаємо, не безпідставно! Особливо, якщо згадати, що програму ухвалено лише у липні, тобто із запізненням на шість місяців. Тому може бути виконана максимум наполовину.
Під час обговорення проблеми депутати зійшлися на думці, що результативність у подоланні безробіття повинна оцінюватися за фактом, а не за статистичними даними. Наприклад, одним з прийомів, що нарощує показники, є підрахунок одного місця, з якого працівник звільнився і потім прийшов на інше підприємство, за два. Але якщо ще математика дозволяє говорити про приріст, то вже проблеми зайнятості ця система обліку реально ніяк не вирішує. Тим більше, що за даними Головного управління економічного розвитку і євроінтеграції облдержадміністрації, створення одного повноцінного робочого місця потребує вкладення 25 тис. доларів.
Зате не піддається офіційному контролю так звана самозайнятість. Це діяльність, яка забезпечує тому, хто нею займається, постійний доход. Але "діяч" далеко не завжди виявляється зареєстрованим в органах обліку. Типовий приклад – підсобне господарство, яке не лише годує господаря, але і дає йому можливість продавати надлишки і мати якийсь прибуток (неоподатковуваний податком). До самозайнятості можна віднести також наймання на роботу до фермера, можливість підрядитися на сезонне будівництво. Тисячі людей працюють на "7-му кілометрі" продавцями у контейнерах або експедиторами, які вирушають за товаром до інших міст і країн. Для багатьох з них немає поняття "трудова книжка". Проте при цьому виділяється досить велика категорія людей, які, дотримуючись принципів законопослушності, стоять на обліку у центрах зайнятості, одержують допомогу і зберігають стаж. Про свою додаткову діяльність вони, звичайно, не повідомляють. Але і на нові робочі місця ніхто з них теж не проситься, оскільки і так забезпечені заробітком, причому набагато кращим, ніж той, котрий їм могли б офіційно запропонувати.
Що стосується малого і середнього бізнесу, то за статистикою за рік у цій сфері в області створюється до 15 тисяч нових робочих місць. Але практика свідчить, що майже стільки ж їх і закривається, оскільки роботодавці не знаходять способу вижити за нинішніх нестабільних умов економіки та торгівлі. Багато робочих місць, які могли б заповнити жителі нашої області, перехоплюють шабашники, які прибувають з Молдови, Придністров’я або Закарпаття. Вони не зустрічають у наших краях ні відсічі, ні конкуренції, оскільки представники корінного населення працювати за такі незначні гроші, на які, за ще більших злиднів погоджуються приїжджі, не хочуть.
– Цифра 65,5 тис. склалася за рахунок вмілого трактування ситуації із зайнятістю і, як критерій, є завищеною. Тому чи варто ухвалювати таку програмну директиву? – запитує голова комісії Борис Шурін. – Статистика дає сухий підрахунок, але не розкриває причин явища.
Услід за ним можна затурбуватися й іншими питаннями. Які давати ринкові прогнози? Як регулювати ситуацію з працевлаштуванням? Виходячи з яких положень і яку планувати фінансову допомогу? Наприклад, такий великий територіальний і промисловий регіон, як Придунав’я, має розроблену програму розвитку. Але вона позбавлена фінансування. Чи вважати, що ідея будівництва суднового ходу Дунай – Чорне море, у перший етап здійснення якої, до речі, держава вклала майже 400 млн гривень, похована? Мінтрансзв’язку України висунуло лише усну версію про нерентабельність завершення ухваленого раніше будівельного плану. Але офіційно питання не закрите. Воно висить у повітрі. Одночасно нічого певного не можна сказати про кількість робочих місць, які могли б виникнути, але виявилися лише потенційно можливими вакансіями.
Нез'ясованими залишаються можливості і потреби області у робочих руках. Наприклад, із затверджених 57 програм фінансуються лише 23. Яка доля минулорічних недовиконаних програм? Поки що враження таке, що вакансій більше, ніж людей. Тим часом у Саврані, Кодимі стоять незорані поля. Можливо, планувати зниження кількості нових робочих місць? Як не сумно говорити про це, але цього потребує об'єктивність!
Питання створення нових робочих місць неможливо розглядати окремо від стану економічного потенціалу області. А він помітно знизився. Борги із зарплати і перед енергопостачальними організаціями зростають. Якщо проголошений міністром паливно-енергетичного комплексу України Іваном Плачковим принцип "неплатників – відключати" увійде в практику, то багато підприємств припинять роботу. Куди діти працівників, які звільнилися? Відповіді на це запитання програма не передбачає. Чи варто для них створювати нові робочі місця, якщо їх, по суті, вигнали із старих?
Яскравою ілюстрацією цього парадоксу стала озвучена пропозиція розпочати пошук інвесторів для того, щоб спорудити завод з випуску радіодеталей. Але зовсім недавно існувало налагоджене виробництво з клієнтурою і традиціями, яке спеціалізувалося саме на радіоустаткуванні. Це – завод "Епсилон", який так і не вберегли від банкрутства, що завершилося його подальшою ліквідацією як колишньої бойової одиниці регіональної економіки. Те-пер величезний будинок на вул. Польській, що його займав завод, здається під офіси. Можливо, насамперед потрібно зберігати і розвивати те, що маємо?
