Коли я готував статтю «Розлучення по-ширяївському, або Як привладнювали газету» («ОВ» від 17 серпня), то навіть не припускав, що вона може викликати таку кількість телефонних дзвінків. Причому не тільки з Ширяївського, але й з ряду інших районів та з Одеси. Люди, відставні і нині діючі журналісти, просто читачі були стурбовані; а чи те, що відбулося в Ширяєвому, не є початком переділу найвідповідальнішої ланки в єднанні між владою і населенням – тієї ланки, якою є нині районна газета?!
Нагадаю в чому суть конфлікту, який визрів під час чергової сесії Ширяївської райради (голова – Віктор Іванович Погорєлов), що відбулася 10 серпня 2006 року. На неї було винесене питання: “Про внесення змін до статуту редакції “Промінь”, тобто ширяївської районної газети. І все було б гаразд, але до цього дня у газети, як водиться, було два співзасновники: райрада та райдержадміністрація. Й особливих проблем це не викликало. Яким же був подив частини депутатів, коли, відкривши папку з розданими документами, вже в другому пункті “Статуту” вони прочитали: “Засновником газети є районна рада”. І все! Це одразу ж викликало низку запитань: чому із співзасновників вилучили райдержадміністрацію; чи знає про це голова райдержад¬міністрації, яка в цей час перебувала на лікарняному (серйозна травма, нога в гіпсі); чи дала райдержадміністрація згоду на те, щоб вийти зі складу засновників газети?
Всі крапки над “і” розставив в.о. за¬ступника голови райдержадміністрації з со¬ціальних питань Юрій Акенфієв. Він рішуче заявив, що прагнення керівництва райради позбавити прав співзасновника райдержадміністрацію без її згоди на те, і навіть без відома останньої – є незаконним. Що ні голова райдержадміністрації, ні він особисто з новим статутом ознайомлені не були; мало того, він особисто тільки вчора ввечері, та й то випадково, дізнався, що такий статут (зі змінами) існує, і зумів дістати копію. А ще він заявив, що коли рішення про зміну засновника справді буде ухвалено, райдержадміністрація звернеться до суду. При цьому Ю. Акенфієв процитував відповідні закони, які доводять, що так поводитися, як поводиться в даному випадку райрада – незаконно. Ніяких офіційних претензій райрада держадміністрації до цієї сесії теж не висувала.
Здавалось би, голові райради та частині депутатів слід було б не рубати з плеча, зупинитися, дочекатися виходу з лікарняного голови райдержадміністрації, узгодити це питання з нею, обговорити... Але вони не зупинилися, проголосували.
Щойно вийшла друком моя стаття, як зателефонувала голова Ширяївської рай¬держ¬адміністрації, депутат Одеської обласної ради Людмила Іванівна Жаданова. Хоча вона ще мала перебувати на лікарняному, проте, стурбована подіями в райраді, перервала своє лікування.
“Як керівник райдержадміністрації, як депутат облради, я вражена, – заявила вона в телефонній розмові, – тим, як повелася в даному випадку райрада. Адже райдержадмі¬ністрація – це не лише керівництво, а це й ті люди у відділах, які безпосередньо займаються медициною, сільським господарством, промисловістю, культурою, освітою... Їм потрібен постійний зв’язок з населенням. Саме ця обставина і враховувалася, коли свого часу, і не тільки в нашому районі, приймалося рішення про те, щоб засновниками на рівних виступали обидві гілки ра¬йонної влади. Як можна було, порушуючи закони й елементарну етику, одному із співзасновників в одноосібному порядку, змінювати таким чином статут, змінювати власника? А головне, навіщо було вдаватися до цього? Тому я вважаю, що газета правильно зробила, принципово виступивши з цього питання. Наші люди зараз душею радіють, бачачи, як і на державному, і на обласному рівнях політичні сили і гілки влади знаходять порозуміння, примирюються, консолідуються в ім’я народу. І дуже шкода, що саме в цей час на чолі Ширяївської райради не виявилося людини, яка мислила б і діяла консолідуюче, примирливо, тобто по-сучасному, по-державному”.
З’ясувалося і чимало недоречностей у тексті самого статуту, я про них писав у статті. Щоправда, тепер дехто з райради доводить, що в статуті, якого дав мені в папці з документами напередодні сесії сам голова райради В. Погорєлов, деякі пункти виявилися застарілими, тобто вони взяті зі статуту, який нині (до реєстрації нового статуту в відділі юстиції) діє. Ну, то, по-перше, голова райради мав би хоча б поцікавитися, які документи, що виносяться на сесію райради, він журналістові вручає. По-друге, як мені пояснили, це пункти з діючого статуту і теж підлягають критиці. А головне, вони не стосуються причини головного конфлікту – пункту про тепер уже одноосібного (в особі райради) засновника газети.
Після виходу статті мені зателефонував голова райради В.І. Погорєлов, який заявив, що моя стаття “замовна”, що він уже говорив з журналістом, який хоч зараз готовий виступити проти мене; вимагав вибачення і погрожував судом. Погрожуючи, вмотивовував, зокрема, тим, що, прочитавши статтю, його мати розхвилювалася, а хвилюватися їй не можна. Оскільки йдеться про подібні погрози з боку посадової особи – коментарі зайві. А матері – дай Бог здоров’я. Що ж сталося? У минулій статті я, заздалегідь вибачившись, написав: “Пробачте, але змушений згадати і про ту версію, яка зараз уперто гуляє Ширяєвим – що редактором газети нещодавно призначено Тетяну Погорєлову, дружину брата голови райради В. Погорєлова, яка раніше ніякого відношення до журналістики не мала. І в зв’язку з цим, з’явилося припущення щодо “родинного привладнення газети”.
Цей вислів уже гуляв Ширяєвим і до сесії, і після неї. І, заздалегідь вибачившись, я змушений був навести його тільки для того, щоб показати, до яких небажаних версій тлумачення подій може призвести дія райради, націлена на позбавлення прав співзасновника райдержадміністрації. Якщо це посилання на версію тлумачення образило В.І. Погорєлова (хоча образи його як особи тут нема), я все ж таки офіційно, через газету, вибачаюсь перед ним. Як і перед Тетяною Іванівною Погорєловою. Вибачте, шановні! Хоча обоє ви мали б знати, що коли йдеться про оцінку дій публічних діячів, чи то високого державного рівня, скажімо, Президента чи Прем’єра; чи на річні району, журналіст зобов’язаний показувати не лише рішення їх та підвладних їм органів (а в даному випадку це засвідчено рішенням Ширяївської райради), але й показувати, який резонанс викликають ці дії у певної частини і депутатів, і населення, До речі, Викторе Івановичу, щодо того, що стаття моя “замовна”, мені теж ображатися і погрожувати вам судом?
З приводу наведеного вислову я проконсультувався у кількох людей у Ширяєвому, і вони були здивовані. Голова райдерж¬адміністрації Людмила Іванівна Жаданова цей їх подив розшифрувала так: “Що подібні вислови гуляють по Ширяєвому – це може підтвердити скільки завгодно людей. Причому гуляє в кількох варіантах. І з’явився цей вислів НЕ після вашої публікації. Я вважаю, що журналіст зобов’язаний відтворювати і подібне несприйняття людьми ставлення однієї гілки влади і його керівництва – до іншої. Це ж його професійний обов’язок. А щоб подібних версій не з’являлося, керівництву райради як державним службовцям і депутатам слід поводитися мудро і по-державному, а не грубо порушувати закони”.
Тобто, як бачите, існує і такий погляд на цю публікацію. І все ж таки, оскільки почуття образи виникло, чого я не бажав, я ще раз вибачаюсь. До речі, я дізнався, що свого часу Л.І. Жаданова підтримала кандидатуру Т.І. Погорєлової на посаду редактора і пропонувала її. Конфліктів між редактором і райдержадміністрацією не виникало, а отже, приводу для вилучення райдержадміністрації з числа засновників на цій основі теж не було.
Я переглянув кілька номерів “Променя”: газета як газета, якихось зауважень до редагування у мене не виникло. А ось чому, виносячи питання про статут редакції цієї газети на сесію райради, голова райради Віктор Погорєлов навіть не надав слова, не запропонував виступити редакторові газети Тетяні Погорєловій, щоб вислухати думку редактора і колективу редакції, – це вже більше, ніж питання етики. Хоча редактор, як вона сама про це мені говорила, хотіла, щоб засновником газети виступив і трудовий колектив редакції.
У розмові зі мною В. Погорєлов уточнив, що фразу про те, що минулий статут “був написаний на коліні”, тобто виявився недосконалим, сказав на сесії не він, а М. Колісниченко, голова однієї з постійних комісій, який і доповідав з питання про статут. Він доповідав, а вже потім, у полеміці з Ю. Акенфієвим, до ведення цього питання прилучився й голова райради. Хоча у “порядку денному сесії від 10 серпня 2006 року”, наданому мені з папкою самим В. Погорєловим, доповідачем з цього питання значився все ж таки він сам – “Погорєлов В.І. – голова райради”, цей документ в редакції оприлюднено і засвідчено членами редколегії.
Так от, Вікторе Івановичу, можете пожалкувати, що ця фраза, яку в полеміці сесійної зали я, вибачаюсь, сприйняв за вашу, вам не належить. “Статут було написано на коліні!” – чудово сказано!
І нарешті, останнє. Вже після виходу статті в телефонній розмові я запитав Віктора Івановича Погорєлова, і то запитав офіційно: чому все ж таки райрада більшістю голосів вилучила райдержадміністрацію із співзасновників, тобто навіщо взагалі було ініційовано це питання? І тоді він знову видав мені одне зі звинувачень (яке видавав ще до сесії, але я не використав його у попередній статті) супроти Людмили Іванівни Жаданової. Виявляється, в одному з номерів “Променя” постать Л. Жаданової з’явилася одразу в трьох якихось подієвих знімках. Гаразд, можливо, й було таке; іноді, з недогляду редакції, подібні речі трапляються. Але невже це достатній аргумент, щоб вдаватися до подібних дій на сесії райради?
Невеличкий журналістський відступ. Свого часу в одній із молодих африканських країн з’їли посла однієї із скандинавських держав. Це реальний, історичний факт. Причому, як згодом з’ясувалося, з’їли офіційно, ритуально, винятково з поваги до самого посла і його держави. Яким же був подив короля держави з’їденого посла, коли на гнівні протести його уряду Президент африканської країни по-житейськи мудро зауважив: “Ну, чого ви так розхвилювалися?! Ну, з’їли ми, з’їли!.. Винятково з поваги. Але ж у вас є наш посол. То візьміть і з’їжте його!”
Тому давайте, Вікторе Івановичу, вчинимо так. Якщо вас образило, що в одному з номерів районки аж тричі з’явилася постать голови райдержадміністрації, то надрукуйте в одному з наступних номерів чотири знімки, на яких буде відображено події з вашою участю. Ми всім журналістсько-читацьким миром вам це пробачимо. Але побійтеся Бога перетворювати подібні випадки на привід для розбрату, що намітився у зв’язку з вилученням райдерж¬адміністрації з числа співзасновників газети.
