Загальновідомо, що, використовуючи право на псевдонім, відома українська письменниця Лариса Косач творила під псевдонімом Леся Українка, О.М. Пешков публікував свої твори під псевдонімом М. Горький... Особливість цього права полягає насамперед у тому, що воно має відповідне позитивне регулювання. Так, відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” визначається, що автор твору має право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного використання.
Право на творче ім’я включає можливість набувати та використовувати для своєї ідентифікації в певній сфері творчої діяльності будь-яке вигадане ім’я. Найпоширенішою на сьогодні формою індивідуалізації фізичної особи через вигадане ім’я є використання псевдоніму. Право на псевдонім (від гр. – pseudus – “брехня” та onoma, onyma – “ім’я”) – це право на умовне ім’я фізичної особи, що заміняє її справжнє ім’я. Причому псевдонімом може бути будь-яке слово, яким забажає себе іменувати автор.
Відповідно до способів творення виокремлюють такі різновиди псевдонімів: а) ейдоним (використовується характеристика автора з фізичного боку); б) етнонім (підкреслюється національна належність автора); в) геонім (вказує на місцевість, де народився чи проживає автор); г) френонім (вказує на певну рису характеру); г) титлонім (вказує на рід занять, звання чи суспільний статус); д) аллонім (як псевдонім обирається ім’я реальної особи); е) гетеронім (як псевдонім обирається ім’я померлої особи); є) латинізм (використовується латинське слово); ж) хроматонім (використовується назва кольору); з) фітонім (використовується назва рослин та дерев); и) ентомонім (використовується назва комах); і) іхтіонім (використовується назва риб); ї) орнітонім (використовується назва птахів); й) зоонім (використовується назва тварин); к) гідронім (використовується назва водойми чи моря); л) фізіонім (використовується назва природних явищ); м) анаграма (використовується перестановка окремих літер в імені); н) паліонім (використовується реальне ім’я в зворотному написанні): о) ініціали (використовуються перші літери імені та по батькові); п) фактонім (використовуються реальні факти з життя); р) астпронім (використовуються нелітеральні знаки, зірочки, знаки пунктуації тощо); с) калька (використовується переклад імені та прізвища автора на іншу мову); т) колективний псевдонім (коли під одним псевдонімом колективно працюють двоє чи більше осіб).
Отже, при використанні права на творче ім’я необхідно враховувати різноманітний спектр можливостей застосування свого вигаданого ім’я і властивості кожного з його різновидів та відповідно до законодавства захищати право на творче ім’я і власне саме ім’я, як об’єкта інтелектуальної власності та особистих немайнових прав фізичної особи.
