Хто б міг подумати ще якийсь рік тому про те, що уславлений вищий військовий навчальний заклад, яким по праву називають Одеський ордена Леніна інститут Сухопутних військ, буде віднесено до розряду багатостраждальних. Як скороспішними методами розпочалася вирішуватися його доля за вказівками з найвищих коридорів влади, всім відомо. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 381, який очолювала Юлія Тимошенко, про ліквідацію ОІСВ викликала бурю протесту. Вся країна довідалася про позиції керівництва інституту, професорсько-викладацького складу, курсантів, ветеранів, про акції, які були організовані в м. Одесі прихильниками збереження навчального закладу на тому ж місці, навчальні і житлові корпуси, інші об’єкти якого розташовані на шістдесяти з половиною гектарах в одному з престижних районів перлини біля моря. Свого часу понад 50 тисяч підписів громадян Одеси під вимогою залишити ОІСВ на його історичному місці було передано уряду країни під час пікетування КМУ.
Певний спокій настав після розгляду у Верховній Раді України звернення Ради офіцерів ОІСВ до Голови ВРУ і рішення про створення робочої групи для вивчення питання про реорганізацію Одеського інституту Сухопутних військ.
Ця робоча група на чолі з головою підкомітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення діяльності Збройних сил України Львом Миколайовичем Гнатенком, у складі якої були 8 народних депутатів, представники Міноборони України та інших відомств, побувала в Одесі.
Л.М. Гнатенко заявив, що у нього немає якоїсь упередженості і група об'єк¬тивно підходитиме до ухвалення остаточного рішення у долі ОІСВ, яке подасть на розгляд ВРУ. Свій вердикт винесе Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних сил.
Здавалося, саме об’єктивність всіх зацікавлених сторін і продиктує виваженість подальших дій. Адже ідеться і про подальшу долю сотень курсантів, 681 викладачів, які можуть втратити роботу, та членів їхніх сімей. Вже підраховано, що для переселення тих сімей офіцерів, які мешкають на території, закріпленій за інститутом, потрібно буде 152 мільйони гривень. Під час робочого візиту голови Одеської обласної ради Миколи Леонідовича Скорика до Києва 9 – 10 серпня ц. р. стало відомо, що готується Постанова Кабінету Міністрів України про скасування попередньої Постанови Кабміну (очолюваного тоді Ю. Тимошенко) про переведення ОІСВ до Львова. А буквально через кілька днів до інституту надійшла команда на відправлення першої партії курсантів до Львова. Це стало несподіванкою і для командування, і для курсантів, і для їхніх батьків. Відправлення зробили вночі настільки «засекреченим», що навіть журналістів позбавили можливості поспілкуватися в інституті з тими, кого передислокували до Львова.
Автор цих рядків ставив те саме питання багатьом офіцерам, членам їхніх родин, ветеранам: «Як ви розцінюєте таку поспішність з відправленням курсантів?!». Якщо узагальнити всі відпо¬віді, то вони зводяться до одного: інакше як неповагою до людей це дійство назвати не можна.
Певна різкість не місцевого генерала, який командував цим «парадом», мені стала більше зрозуміла, коли я поцікавився думкою офіцерів ПівденОК. «Ми люди військові. Є Директива міністра оборони. Наш обов'язок – її виконувати». Справді, тут нічого не попишеш: наказ є наказ! Показово, що буквально всі мої візаві на прохання назвати свою посаду і прізвище ввічливо відмовлялися. Чому? Можливо, і тому, що, як повідомив на прес-конференції, яка відбулася в офісі Одеської обласної організації НСЖУ, професор, голова Ради ветеранів ОІСВ, полковник запасу Леонід Болсуновський, що жоден з 370 офіцерів, які взяли участь у конкурсі на заняття посад у Львівській політехніці, не змогли пробитися до мети.
Цю прес-конференцію було проведено керівником Одеської міської парторганізації політичної партії “Трудова Україна” Дмитром Співаком, головою Одеської міської парторганізації політичної партії “Віче” Оленою Павловою, головою Одеської обласної організації Партії зелених України Юрієм Круком, головою Одеської обласної організації Партії промисловців та підприємців України Олегом Нагайкіним. Вони висловили одностайне обурення непослідовністю дій уряду, які стосуються до розв’язання питання про подальшу долю ОІСВ, і вимагають відкритості у тому, що насправді відбувається навколо цього навчального закладу. Вони направили відкритого листа Президенту України Віктору Ющенку і ухвалили Звернення до громадян Одеси, представників ЗМІ, громадських організацій і керівників організацій політичних партій в Одеському регіоні, у якому, зокрема, викладено вимогу до Міністерства оборони припинити будь-які організаційні та інші заходи, пов’язані із закриттям ОІСВ до закінчення роботи комісії ВРУ та ухвалення остаточного рішення КМУ. Відсутність точної, чесної інформації породжує всілякі здогади і не дозволяє зробити об’єктивні висновки і оцінки всьому, що відбувається навколо ОІСВ.
З начальником ОІСВ генерал-лейтенантом Анатолієм Степановичем Троцом, участь якого у прес-конференції передбачалася, мені зустрітися не вдалося, він перебував у госпіталі. Але його позиція всім відома: інститут повинен перебувати в Одесі! Як повідомляє прес-служба Одеської обласної ради, А.С. Троц сказав:
– Ми вже опротестували рішення про переведення нашого інституту в суді, але поки що безрезультатно. А цей терміновий переїзд був ініційований керівником Львівського інституту Павлом Ткачуком, який прямо звернувся до міністра оборони.
Голова Одеської облради Микола Леонідович Скорик повідомив про те, що вже було зроблено перший крок до розв’язання питання на користь ОІСВ: підписано Постанову Кабміну «Про створення у складі Одеського ордена Лені¬на інституту Сухопутних військ факультету військової підготовки».
Голова облради щиро сподівається, що цей документ призведе до подальшого посилення позицій багатостраждального навчального закладу. І заявляє, що хоча крапки над «і» ставити рано, керівництво обласної ради має намір йти до кінця у обстоюванні долі вузу.
Поки ж що сценарій розвивається, схоже, під диктування Павла Ткачука і тих, хто його підтримує, ігноруючи і думку КМУ, і судових органів, не аналізуючи наслідки своїх дій. А вони по-особливому сприймаються на фоні тієї трагедії, яка знову сталася через вибухи на складах боєприпасів у селі Новобогданівці Запорізької області, завдавши величезних економічних і моральних збитків не лише Збройним силам, але і всій державі. Ось де потрібні оперативність і розумний поспіх в ухваленні рішень військовими чиновниками, а не в створенні нічим невиправданих конфліктів на навчальній ниві, в основу яких покладено, у першу чергу, нібито, інтереси економії коштів. Як стало відомо, Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про створення комісії, яка займеться вивченням ситуації, що склалася навколо ОІСВ.
