На Ізмаїльському центральному ринку облспоживспілки, який сьогодні можна, цілком серйозно, назвати регіональною філією «сьомого кілометра» (звичайно, з більш “крутими”, на 25 – 50% вищими, цінами), можна придбати все, що душі завгодно. На площі понад чотири гектари зайнято буквально кожен метр. Побуваєш тут – і потім довго ще не залишає відчуття тісняви, скупченості. Зрозуміло, що наша розмова з нинішнім директором ринку О.В.Сорокіним, який на цій посаді трохи більше трьох місяців після передчасної смерті Юлії Мартинюк, йшлося саме про це – про те, яким бачиться новому керівникові майбутнє Ізмаїльського ринку, і чи є в нього взагалі майбутнє, оскільки розширюватися йому більше нікуди...
– Отже, чи є в Ізмаїльського ринку майбутнє?
– Зрозуміло, є, і досить обнадійливе.
– Що для Вас сьогодні є головним?
– Головне – реорганізація ринку у нормальний, сучасний торговельний комплекс, у якому планується створити максимально комфортні умови як для тих, хто реалізує товари, так і для покупців. Та сама скупченість, про яку ви згадали вище, не прикрашає ринок, як і розбиті під'їзні колії, скупчення транспорту і багато інших «непричесаних» моментів. Я, приймаючи ринок, запитав себе: для кого він? Якщо для покупця, тоді чому на всій його території немає жодної лавки, де після бігання по рядах людина могла б присісти, відпочити. Якщо для продавця, то як йому, бідолашному, взимку мерзнути у сталевих контейнерах, а влітку «прожарюватися». Про інші мінімальні зручності я вже не кажу. Як і про те, що сьогодні виникла проблема в сільгоспвиробників, яким теж не вистачає місця для продажу.
– І як же Ви думаєте виходити із становища?
– Елементарно! Якщо немає можливості для зростання в ширину, залишається одне – рости вгору і вглиб. Сьогодні ставиться завдання замість нинішніх вбогих контейнерів вибудувати багатоповерховий комплекс світлих, обладнаних всіма необхідними зручностями, приміщень. Це про проблему вирішення вгору. Вглиб: у південно-східному секторі ринку буде споруджено і обладнано, знов-таки, всіма необхідними комунікаціями підземну автостоянку. Розвантаживши вулиці вздовж ринкової огорожі, ми замінимо цю саму огорожу рядом торговельних павільйонів, кожен з яких матиме наскрізні виходи з вулиці на ринкову територію.
– Наскільки реальні Ваші задуми? Адже вони коштують дорого?
– Справді, за найскромнішими підрахунками, вартість реконструкції повинна становити до 90 мільйонів гривень!.
– Для нашого міста – сума космічна!
– Але вона є у наших підприємців, всіх тих, хто сьогодні займає торговельні площі на ринку.
– Ви хочете сказати, що підприємці інвестуватимуть реконструкцію ринку?
– Саме так. Спорудивши торговельний триповерховий комплекс, ми передамо його у власність підприємцям, для кожного з яких, відповідно до розроблювального проекту, буде передбачена своя торговельна площа. А загальна площа комплексу становитиме не менше 20 тисяч квадратних метрів. При цьому, звичайно, збережуться ті старі павільйони, з яких понад сто років тому і починався Ізмаїльський ринок.
– Але, погодьтеся, не в усіх підприємців при сьогоднішньому нелегкому житті знайдуться гроші на будівництво.
– Розв’язання цієї проблеми ми передбачили за рахунок іпотечного фінансування. Зараз ми добираємо банк, який погодиться на іпотеку. Попередні переговори цілком обнадійливі.
Додам. Вже проведено переговори з відповідними міськими службами, які дали згоду на реконструкцію. Протягом місяця на містобудівній нараді Ізмаїла повинен бути затверджений планшет-ескіз реконструкції, після чого ми поетапно розпочнемо проектні роботи і підготовку до будівництва, основна частина якого повинна бути проведена у 2007 році. Паралельно частина робіт уже провадиться: ми йдемо назустріч підприємцям, які виявили бажання розпочати перетворення вздовж огорожі. Побудовано перший павільйон по вулиці Осипенко, після реконструкції він стане наскрізним.
– Взагалі ж ринок у минулому реалізовував продукцію сільгоспвиробників, нині ж селян, як бачимо, значно потіснили речовики.
– Після спорудження торговельного комплексу на території ринку звільняться торговельні площі, які ми маємо намір передати аграріям. Думаємо про те, як компактніше розташувати ці площі, щоб не ущемляти нічиї інтереси. Передбачаю запитання про перекупників. Справа сільгоспвиробника, звичайно, самому реалізовувати свою продукцію, або, здавати її за оптовою ціною. Щоб у цій ситуації послабити прес перекупників, маємо намір відродити і значно вдосконалити закупівельну мережу, що, до речі, є однією із складових частин кооперації. До відродження опту плануємо залучити і всі сільські споживчі товариства. Буде у нас і центр доставляння товару. Таким чином передбачаємо задовольнити інтереси і дрібних, і великих сільгоспвиробників – агроформування всіх видів власності. За наявними проблемами проведено переговори з керівництвом райради і райдержадміністрації, обговорено перспективи розширення можливостей селян у реалізації вирощеної ними продукції. Досягнуто велике взаєморозуміння в упорядкуванні цього питання. Спільно дійшли висновку, що найрозумніше вього буде піти таким шляхом: на місцях сільські голови видаватимуть квоту на реалізацію, і ми, відповідно до даної квоти, прийматимемо людей з їх товаром. Продумуємо й інші механізми захисту сільгоспвиробника від недобросовісності деяких осіб, яка ще має місце, які використовують і «брудні» методи конкурентної боротьби.
Між іншим, я не дивуюся чуткам, які поширюють деякі діячі, незадоволені нашими новаціями – це, можливо, саме ті, хто відчуває, що їхнім «штучкам» настане край. Так, на ринку багато що вирішує конкуренція. Але конкурентна боротьба провадитиметься чесно! Ми зробимо все можливе, щоб не лише зберегти всі наявні сьогодні на ринку робочі місця, яких нараховується близько 2000, але і згодом збільшити їхню кількість.
– Ізмаїл розташований у рибному краї. А продають її з допотопних прилавків, хоч і під сучасним навісом. Про міні-водойми, де була б жива риба або про льодники для риби свіжомороженої залишається лише мріяти.
– Ми проконсультувалися з підприємцями, які займаються як риборозведенням, так і рибовидобутком. Заглядаючи наперед, скажу, що і тут за сприятливого фінансового становища ми зможемо обладнати новий ринковий павільйон, де реалізовуватиметься свіжа риба або з льоду, або жива. Вже знайшли відповідний модуль. Після реконструкції рибний корпус буде зовсім іншим і займатиме понад 1000 квадратних метрів.
– Чи влаштовує Вас робота м'ясного і молочного корпусів?
– Як говорив один гуморист, питання, звичайно, цікаве. Вважаю за необхідне реконструювати і м'ясний корпус, впровадивши службу ветеринарного контролю, щоб ця продукція перевірялася на місці і відповідала відповідним стандартам. Така можливість у нас є, є і взаєморозуміння з ветслужбою і санепідстанцією.
Візьмемо молоко. На жаль, Ізмаїльському району не позаздриш, в Ізмаїлі, по суті, сьогодні немає підприємства з переробки цієї продукції, ось і поспішають всі реалізувати її на ринку, у молочному корпусі. На жаль, раніше неодноразово спостерігалося, що те саме молоко реалізовувалося на розлив у пластикових пляшках, які були вже у вжитку, що призводило до випадків отруєння покупців. Уникнути цього раніше було важко – спробуй встеж за тим, звідки у продавця тара. Але і тут питання, взагалі-то, виявилося можна розв’язати: закупили достатню кількість ПЕТ-пляшок і поставили умову закуповувати молоко тільки в цій тарі.
Олександр Васильович розповів і про те, як він бачить розв’язання питання з благоустроєм розташованого поруч «Очеретяного базару» – занедбаного нині скверу. Дирекція ринку може взяти на себе цю місію, якщо їй дозволять по периметру спорудити офіси, нові торговельні точки і перетворити сквер в місце для відпочинку городян з розташованим у центрі фонтаном. Сьогодні ж сквер має непривабливий вигляд, навколо якого – стоянки великовантажних машин, що торгують картоплею, цибулею, овочами, які залишають після себе гори сміття, яке не встигають прибирати.
…Середньостатистичному ізмаїльському обивателю, звичайно ж, невтямки, про що турбується новий директор. Але і вони відчувають віяння змін. Ну, а людям більш досвідченим, звичайно ж, імпонує прагнення вчорашнього жителя Іллічівська наблизити Ізмаїл до Європи. Адже змогли ж у цьому напрямі в Іллічівську домогтися чималого прогресу – хто бував у цьому місті, погодиться зі мною, що недарма саме його сьогодні обирають для зйомок різних серіалів не лише кияни, але і москвичі. А чим Ізмаїл гірший? Отож справа – за реалізацією мрії. Справа – за всіма нами.
