Географічне розташування Ізмаїльського району наділило його мешканців низкою переваг, яких позбавлені мешканці інших, більш посушливих, районів Придунав’я. У далекі шістдесяті були окультурені чималі площі в плавнях. Усе це служило доброю економічною підмогою для аграріїв.

Але останнім часом все частіше доводиться говорити про проблеми, пов'язані із використанням плавневих земель. Наочний приклад тому – острів Репіда, розташований між Дунаєм, озерами Ялпуг та Кугурлуй.

2027 гектарів тут займають сільгоспугіддя, що належать Матроській сільській раді. Саме на цих землях за радянських часів ізмаїльчани одержували до 50 відсотків високоякісного сіна люцерни, закріплені за островом господарства випасали й відгодовували на ньому близько 10 тисяч голів великої рогатої худоби.

– На цих площах, до передачі в оренду, ніколи в такому обсязі, як нині, не вирощували зернові культури, – висловив свою точку зору заступник начальника управління АПР райдержадміністрації з рослинництва В.В. Колодєєв. – Переважання кормових, насамперед люцерни, впливало дуже благотворно на острівну землю, оскільки люцерна потенційно здатна аспірувати вологу, зміцнювати структуру ґрунту, завдяки розвинутій кореневій системі, заглушати до того ж бур'яни.

Після реформування угіддя, які належать Матроській сільській раді, було передано в оренду. Сьогодні на цій землі – 28 господарів: ПП, селянські фермерські формування тощо, які, переважно, одержали землю в другій половині дев'яностих і практично відмовилися від кормових культур і багатющих пасовищ, перейшовши на вирощування зернових і соняшнику. У результаті – знадобилася щорічна оранка. Звична на материку, на острові вона тільки погіршила структуру ґрунту, зменшила її опірність підгрунтовим водам, сприяла поширенню бур'янів. У декілька перших років негативні наслідки не проявлялися. Але, як кажуть, і терпець природи урвався. Для орендарів, які встигли вкласти в острівні землі чималі кошти, настали не найкращі часи, оскільки затоплення і заболочування острова почало на очах прогресувати. Не секрет, що в невеликих агроформуваннях на острові, як і на материку, звичні порушення технології обробітку, часто не дотримуються сівозміни, оскільки на малих площах це не те щоб неможливо, але аграріям, як вони вважають, невигідно. Переважно вирощують дві культури – озимі й соняшник. Для материка такий стан речей призводить до однієї біди – погіршення родючості полів, а на острові – до двох – ще й до заболочування, осідання, «провалів» землі.

Ще навесні нинішнього року кілька представників селянських фермерських господарств і приватних підприємств, які орендують землі на Репіді, звернулися до управління агропромислового розвитку райдержадміністрації з письмовим проханням зменшити їм орендну плату за землю. Приводом для цього послужила дуже велика повінь, через яку було підтоплено 788 гектарів. До того ж, як ремствували фермери, з кожним роком все більше коштів доводиться витрачати не тільки на ліквідацію наслідків підтоплення, але й на боротьбу із бур'янами й очеретом.

Було підтоплено 64 га в ПП «Ремешевський», 65 – у фермерському господарстві «Струмок» (керівник ФГ Р. Школяренко), 80 – у ФГ «Сабатовський Г.А.», 87 – у ФГ «Ювілейне» (Р. Скицан) та інших. Така статистика поточного року.

Відповідна комісія обстежувала острів і дійшла до висновку, що частина ділянок, окультурених ще у шістдесяті роки, «повертається» до свого вихідного, «дикого» стану, оскільки ґрунт усе важче обробляти через підняття ґрунтових вод і заростання очеретом. Їхнім власникам було запропоновано розірвати договірні зобов'язання і здати ділянки. Але ось що дивно – орендарі звідси йти не схотіли! І їх можна зрозуміти – адже за роки господарювання на острівних землях аграрії вклали сюди чималі кошти. Додамо, що хоч раз на кілька років, їм все ж таки вдається взяти врожай, який, у підсумку, перекриває втрачене раніше. Та й, до того ж, куди подітися хліборобам, де працювати, як утримувати сім’ї? Ось і виходить – ніхто просто так ці землі кидати не збирається. Але й корми вирощувати сьогодні, коли в районі тваринництво практично знищено, на думку фермерів, не дуже-то вигідно. (Втім, у районному управлінні АПР на цей рахунок існує інша думка –діє визначений консерватизм аграріїв і їхній страх зайнятися кормовиробництвом. Адже той же ріпак – культура вигідна, та й сіно можна було б вирощувати, тюкувати й знаходити на нього попит.)

Але все ж таки – як бути?

Щоб спільно відповісти на це запитання й зібралися недавно аграрії-«острів'яни» у кабінеті першого заступника Ізмаїльської районної державної адміністрації – начальника районного управління АПР Г.Г. Чепоя. Фермери Олег Волков, Раїса Скицан, Володимир Гончаренко, Роман Школяренко та інші говорили про одне – про те, що становище складається не кращим чином, далеко не завжди є можливість розрахуватися за оренду землі.

Представники районної влади на чолі із головою райдержадміністрації С.А. Ніколаєвим уважно вислухали нарікання хліборобів, які працюють на Репіді, прохання переглянути ставки оплати за оренду землі. Й внесли пропозицію, що дозволяє вирішити проблеми – об’єднуватися в асоціацію.

– Поодинці ви ніколи не розрубаєте гордіїв вузол, – підкреслив С.А. Ніколаєв. – Чогось домогтися зможете тільки спільно. Зберіться, обміркуйте, як вам краще вчинити, оберіть відповідні органи управління асоціацією, позначте коло завдань, які будете спільно вирішувати. А це, треба думати, і збір коштів на проведення необхідних іригаційних робіт, і спільне планування сівозмін та багато чого іншого, що пов'язано із грамотним веденням острівного господарства. Як і за колишніх часів, могли б зайнятися тут розведенням і випасом ВРХ. Ми не даремно зібрали вас тут – район готовий надати дієву допомогу «острів'янам» з усіх питань, оскільки, звичайно ж, ми не можемо бути байдужими як до долі хліборобів, так і до долі землі. Єдина умова – на все це має бути ваша воля, ваша домовленість між собою, взаємна злагода й довіра.

…Чесно кажучи, спочатку, почувши таку пропозицію, фермери поставилися до неї скептично. Однак у процесі подальшого обговорення самі ж дійшли до висновку, що це – найконструктивніше рішення.

– Хочемо ми цього чи ні, а об’єднуватися справді треба, – до такого висновку дійшли аграрії. – Інакше, справді, без острова залишимося.

…Розмова в райдержадміністрації не минулася для «острів'ян» даремно. Наскільки відомо, сьогодні роботу щодо створення такої асоціації розпочато.