Однією з нотаріальних дій, яка найчастіше зустрічається в нотаріальній практиці, є посвідчення доручення. Доручення – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
У правовій літературі той, хто видає доручення, є довірителем, а той, на чиє ім’я видається доручення, є повіреною особою (представником).
Усі доручення можна умовно поділити на такі види: доручення, які можуть існувати у простій письмовій формі; доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених; доручення, які потребують обов’язкової нотаріальної форми.
Чинне законодавство містить певні вимоги до доручення, посвідченого в нотаріальному порядку. Так, зокрема, у тексті доручення повинні бути зазначені місце його складання; дата складання; прізвище, ім’я, по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання представника і особи, яку представляють. Нотаріуси посвідчують доручення, складені від імені фізичної або юридичної особи, на ім’я однієї або кількох осіб.
В дорученні наводиться чіткий перелік тих дій, виконання яких довіритель покладає на свою повірену особу.
У нотаріальному порядку можуть бути посвідчені телеграми-доручення, що передаються телеграфом.
Проект доручення складається в двох примірниках, один з яких буде виданий довірителю для передачі своїй повіреній особі, а інший залишається у справах нотаріуса.
За обсягом повноважень посвідчувані доручення можна поділити на такі види: для вчинення однієї дії (разові); для вчинення тих самих дій протягом певного терміну; для вчинення різноманітних дій впродовж певного терміну.
В повсякденному житті доручення, що надає право розпоряджатись майном, називають генеральним. Способи розпоряджання майном повинні бути чітко викладені в дорученні: продати за певну суму, подарувати конкретній особі тощо.
Не посвідчується доручення на посвідчення заповіту, на отримання паспорта, оскільки нормативними актами встановлене особисте вчинення цих дій. Також не допускається реєстрація шлюбу через представника.
Термін доручення встановлюється в дорученні. За бажанням сторін, доручення може не мати конкретного терміну, тобто зберігати чинність до припинення його дії. Причому в самому тексті доручення термін його дії зазначається словами.
Доручення в порядку передоручення посвідчується нотаріально, а термін його дії не може перевищувати терміну дії основного доручення, на підставі якого воно видано. Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням.
Доручення на право розпоряджання майном, зокрема транспортними засобами, та їх скасування реєструються в Єдиному реєстрі доручень, який є єдиною комп’ютерною базою даних по всій країні.
Припинення представництва за дорученням відбувається внаслідок: закінчення терміну доручення; скасування доручення особою, яка його видала; відмови особи, якій видано доручення; припинення діяльності юридичної особи чи смерті громадянина, який видав доручення чи якому видано доручення. Особа, яка видала доручення, може у будь-який час скасувати доручення або передоручення.
З припиненням дії основного доручення припиняє дію доручення видане в порядку передоручення.
За посвідчення доручення державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством, а приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.
