«Спільнота демократичного вибору: сучасний стан і перспективи розвитку» – такою була тема «круглого столу», проведеного 27 жовтня в Одесі з ініціативи Одеського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень та регіонального представництва фонду ім. Ф. Еберта в Україні. В роботі цього форуму взяли участь начальник відділу євроінтеграції політики Головного управління економічного розвитку і європейської інтеграції Одеської облдержадміністрації Анастасія Андронова; генеральний консул Російської федерації в Одесі Олександр Грачов; генеральний консул Румунії в Одесі Черасела Ніколаш; Генеральний консул Грузії в Одесі Зураб Маршанія, представники інших дипломованих відомств, провідні науковці Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) та одеських вузів.
Історія цієї проблеми простежується від установчого засідання Спільноти демократичного вибору (СДВ), яке відбулося 2 грудня 2005 року у Києві, і в якому взяли участь президенти України, Грузії, Литви, Латвії, Естонії, Румунії, Словенії, Молдови та Македонії, а також представники Польщі, Болгарії та Азербайджану. Саме того дня на політичній карті Європи з’явилося нове геополітичне об’єднання, яке проголосило економічне та політичне єднання країн Балто-Чорноморського-Каспійського регіону і в Декларації якого мовилося, що країни СДВ, як і організація і цілому, виступають “за налагодження тісніших зв’язків між урядами та суспільствами у різних сферах; за співробітництво в усіх питаннях, пов’язаних із розвитком демократії”.
Українським політикам та політологам приємно відзначати, що акт такого поважного єднання країн було здійснено саме в Україні та з її ініціативи. А підписи під основним документом трьох балтійських (Литви, Латвії, Естонії), чотирьох чорноморських (України, Грузії, Румунії, Молдови) та двох балканських (Словенії, Македонії) держав дозволяли сподіватися, що політична ситуація в сфері впливу цих країн стане стабільнішою та прогнозованішою, а економічні зв’язки – поглибленішими і надійнішими.
Чи всі сподівання справдилися? Чи стала СДВ самостійною і впливовою силою в Європі? Саме в цьому й намагалися розібратись науковці та дипломати під час “круглого столу” в Одесі, розглядаючи питання “Балто-Чорноморське співробітництво: міф чи історично обумовлена реальність?”; “Перспективи розвитку СДВ в контексті російсько-американського суперництва на Кавказі і в басейні Чорного моря”; “Ставлення ключових світових та регіональних держав (Туреччини, Російської Федерації, Польщі, Румунії) до Спільноти Демократичного вибору” та низки інших.
Під час дискусії, що виникла між учасниками “круглого столу”, відзначалося, що поява СДВ полярізувала навколишній політикум. Так, скажімо, США та ЄС однозначно позитивно поставилися до створення цього об’єднання, вважаючи, що його існування сприятиме розмиванню ліній розподілу в Європі й обміну досвідом нових членів Європейського Союзу. Та водночас реакція Російської Федерації була, якщо й не негативною, то принаймні відстороненою, з проявами активного несприйняття, а дехто з відомих російських політиків та політологів навіть встиг заявити, що формування СДВ – це втілення в життя “плану балтійсько-чорноморського союзу, що відриває Росію від Європи”.
Хоча зрозуміло, що участь такої великої держави, як Росія, яка, єдина з-поміж усіх названих, сягає не лише своїми інтересами, але й своїми державними кордонами всіх трьох – Чорного, Каспійського та Балтійського морів, звичайно ж, надала б СДВ політичної та економічної ваги. Між іншим, це одразу ж змінило б і ставлення до СДВ Туреччини, яка теж підозрює, що поява цієї організації, спрямована на “ізоляцію Росії”. Виразніше має визначитися в своєму ставленні до СДВ і Польща.
Як відзначали учасники форуму, на жаль, перехід від декларацій до реальних дій членів СДВ на економічному і політичному полях затягується. Зокрема, СДВ й один із ініціаторів створення його – Президент України В. Ющенко, недостатньо проявили себе під час дуже небезпечного конфлікту між Росією та Грузією. У виступах заступника директора Одеського філіалу НІСД Володимира Шевченка, а ще – Василя Попкова, Марини Воротнюк. Олександра Музичко та інших науковців, відзначалося, що СДВ повинно активніше реалізовувати потенційні можливості України і всіх своїх членів у галузі економіки, енергетики, транзитних перевезень; що існують реальні перспективи відродження, тільки вже в сучасній інтерпретації, “шляху із варягів у греки” та “Великого шовкового шляху”; закликали розвивати ті напрямки діяльності, які були визначені під час міжнародної конференції “Спільне бачення спільного сусідства” (Вільнюс, травень 2006), присвяченій балто-чорноморській співпраці, яке має давнє історичне коріння.
