Напередодні річниці Майдану наш кореспондент зустрівся з одеситами та гостями нашого міста на багатолюдній Дерибасівській.
Усім він ставив одне запитання:
-Як Ви будете святкувати День свободи?
– І не збираюся відзначати. Не збираюся, бо Майдан не виправдав моїх сподівань.
– Я з трепетом дивилася по телебаченню пряму трансляцію. Зізнатися, плакала. Плакала від радощів, що нарешті прийшла на нашу українську землю свобода... Але, на жаль!.. Обіцяне на Майдані не здійснилося. Тому для мене ця дата – дата розчарування.
– Я з великою довірою ставилася до команди Майдану, і до Віктора Андрійовича, і до Юлії Володимирівни. Була сповнена почуттям гордості за команду, яка спілкувалася з представниками різних областей на Майдані. І вірила, що нарешті-то в Україні настав новий, демократичний етап. А сьогодні я вже нікому не вірю. Тому, вибачте, але відзначати цей день ми в родині не будемо.
– Безумовно, відзначатиму цю річницю. Зберемося у колі сім’ї і побажаємо здоров’я нашому Президентові.
– Хоча Майдан і не виправдав себе, але, погодьтеся, з тих пір ми, українці, стали розкутіші... На екранах телебачення, на радіо і в газетах, нарешті, з’явився плюралізм думок.
– Для мене, хочете – вірте, хочете – ні, це свято зі сльозами на очах...
– Я не згодна з тим, що Майдан ототожнюють з Днем свободи. Вважаю, що до Майдану люди були вільнішими, більше довіряли одне одному, були відкритими, більш доброзичливими...
– Не буду відзначати цю дату, хоча б з однієї причини – Майдан посварив нас, українців. Мої родичі живуть у Тернополі, у нас завжди були добрі, родинні взаємини, а зараз, на грунті політики того ж Майдану між нами ніби кішка пробігла... Ні-ні, для мене й моїх близьких Майдан – незначима дата...
– Всі ми політизовані, і діти, і дорослі. І цьому, багато в чому, сприяв Майдан. Але, через деякий час організатори Майдану проявили себе не як однодумці, що подобалося народу, а стали копатися у “брудній білизні” одне одного... Зрозуміло, після того, що сталося, вже довіри до цих політиків у мене немає.
– Серед моїх родичів і друзів, на жаль, є чимало людей, які не сприймають Юлію Володимирівну. Я залишаюся її прихильником. І погоджуюся з нею, що на Майдан не треба виходити...
– Я завжди вважав і вважаю, що на вулицях і майданах доля держави не вирішується. Вона й не вирішилася на нашому Майдані. Всі, хто організовував Майдан, люди – які вийшли із влади і зіпсовані нею, тому довіра може бути до нових політиків. А Майдан провалився...
– Майдан багато чого обіцяв нам, але жити стало гірше: як були корупція, хабарництво і багато чого іншого, так і залишилося... Ні-ні, це не моя дата. Я святкую Новий рік, дні народження моїх близьких і День незалежності України. Але не День свободи, як пишуть в газетах...
– Річниця Майдану – це вигадана дата. У нас є День незалежності України. І давайте всі будемо його святкувати. А якщо говорити про Майдан, то мені на згадку приходять слова із байки Крилова: “А вы, друзья, как не садитесь, но в музыканты не годитесь...”
