Щойно побачив світ колективний збірник «Педагогика ХХІ века», до якого увійшли матеріали Міжнародної конференції «Новому століттю - нову освіту», що проводилася в рамках Міжнародного фестивалю «Педагогіка ХХІ століття». Збірник вийшов під егідою Управління освіти та науки Одеської облдержадміністрації; Одеської асоціації «Світ через культуру» та Лабораторії педагогічних інновацій ОНМЦ ОКІТ. Упорядниками ж його стали: президент Асоціації «Світ через культуру» З. Мінгажева; завідувачка лабораторії педагогічних інновацій ОНМЦ ОКІТ Т. Волковська; керівник Центру системного оздоровлення «Євразія» В. Суботінов та вчений секретар Міжнародної академії фундаментальних основ буття П. Мовчан.
...Ні, справді, рідко потрапляє до рук книжка, яка ось так, одразу ж, захоплює проблематикою сучасного суспільства, глибинністю проникнення в ті чи інші аспекти виховання не лише дітей та підлітків, але й цілком дорослих, свідомих громадян; багатоманітністю підходів до аналізу сучасного стану психології – індивіда, нації, людства, а ще – навколишнього середовища, яке оточує нас у повсякденні від народження й до останньої миті буття.
У постановочно-проблемній статті академіка, доктора філософії П. Мовчана “Філософія педагогіки ХХІ століття”, якій випала честь відкривати цей солідний, істинно науковий фоліант, читаємо: “Ауреллио Печчеи – покойный президент Римского клуба, в своей предсмертной книге “Человеческие качества” показал, что глобальные проблемы человечества традиционными средствами – политическими, экономическими, финансовыми, научными – не могут быть решены, ибо все проблемы имеют одну общую основу – низкую нравственность. Остается одно единственное средство – воспитание новых поколений с положительными нравственными качествами. В таком случае в ХХІ веке педагогика становится приоритетнейшим видом человеческой деятельности и способом спасения человечества от нравственной и духовной деградации, а значит, от самоуничтожения”.
До збірника увійшли наукові статті майже сорока авторів, які репрезентують різні наукові школи як традиційної, так і нетрадиційної освіти різних професійних спрямувань і рівнів; за ними стоять різні освітні та наукові заклади України, Росії, Молдови й інших країн, але зрештою всіх їх єднає те, що кожна з цих праць стала наслідком багаторічних досліджень, кожна з них грунтується на багатющому теоретичному та освітянсько-практичному підгрунті. Ось чому з таким інтересом прочитуються статті В. Полякова “Модель системи безперервної освіти на основі системи громадського самоуправління”; З. Мінгажевої “Проблеми і перспективи розвитку системи сучасної освіти”; В. Чудакової “Рефлексивно-інноваційний тренінг як засіб розвитку особистості...”; Віллі Аугустата “Здоров’я і гармонія як синтез на основі регулюючих законів Мікро– і Макрокосмосу”; наукові розвідки та методичні рекомендації і розробки Рудольфа Шнайдера “Духовне відродження людства – дійсність ХХІ століття”, а також науковців С. Волковського, А. Фасолі, Л. Мороз, О. Волковської.
Одним із достоїнств цього збірника є те, що чимало його публікацій мають суто прикладний характер. Спостереження, зауваження, психологічні ремарки і тлумачення різних станів людського буття, а відтак – конкретні рекомендації шкільним учителям, педагогам вищих навчальних закладів, практикуючим психологам – все це робить і кожну з цих публікацій, і збірник в цілому своєрідним посібником для глибинної самоосвіти і морально-етичного самовдосконалення не тільки учня, а й самого педагога.
Будь-хто з учителів з успіхом може використовувати на своїх заняттях багатющий методичний матеріал, який накопичено колективом авторів у “Програмі школи раннього розвитку”, що охоплює різноманітні аспекти сучасних підходів до освіти дошкільнят. Привертає увагу програма факультативного курсу вчительки історії 120-ї Одеської школи О. Волковської “Історія і культура рідного краю”, що, погодьмося, дуже й дуже актуально для виховного процесу сучасної української школи. Не може не зацікавити й українсько-польський соціальний проект “Молодь – за шлях змін”, авторами якого стали З. Мінгажева, С. Коростильова та В. Суботінов.
Звичайно, далеко не все з того, що подається тут з точки зору адептів нетрадиційної педагогіки, можна і варто так, одразу, сприймати і педагогічно втілювати; як не все видається сприйнятним в педагогіці днів прийдешніх з арсеналу традиційної радянської школи. Існують положення, які ще слід глибинно осмислювати і методично розробляти; і положення, які так і слід залишати в сфері філософського осмислення, оскільки від практичної педагогіки вони ще досить далекі. Але чого був би вартий цей збірник, якби після прочитання його не виникало і таких ось, проблемних міркувань? Тому залишається лише побажати, щоб подібні збірники виходили якомога частіше, значно більшими, ніж цей, на суто презентаційні сто примірників, тиражами. А головне, нашим органам освіт, нашій державі і нашим меценатам давно слід звернути увагу на подібні наукові конференції та на цей збірник, і знаходити кошти для їх щорічного фінансування.
