З’явилася вона у дитячому садку “Сонечко” села Першотравневого Комінтернівського району.
Так, понад тридцять батьків виявили бажання віддати своїх малюків до дитячого садка.
– І що дивно, навіть зовсім маленьких нам довіряють, – розповідає завідувачка дитсадка Ярослава Іванівна Житник.
– У нас немало і дворічних малюків, яких зі спокійною душею матері залишають на цілий день.
З усього зрозуміло, що Ярослава Іванівна задоволена ситуацією. Все ж таки життя, нехай і повільно, але покращується, демографічна ситуація, на щастя, вирівнюється. Більше почало народжуватися дітей, більше з’явилося молодих сімей. Хочеться сподіватися, що гірші часи вже минули.
Хоча забути про них Я.І. Житник не може. Вона, все життя пропрацювавши у цій системі, бачила, як один за другим закривалися сільські садки. Дійшла черга й до “Сонечка”, і величезний дитсадок, розрахований на 280 місць, дивився на вулицю холодними, пустими вікнами. Ледве-ледве набрали одну групу (а це дванадцять дітей) і з острахом чекали настання зимових холодів. Адже садок не опалювався, доводилося обігріватися камінами, що плачевно позначалося на дітях. Зміни настали два роки тому, коли садок газифікували. Як тільки-но з’явилося тепло, один із корпусів одразу заповнився дитячими голосами.
Багато уваги приділяє дошкільному закладу Першотравнева сільрада й особисто її керівник О.Ф. Кочнєв.
– Діти у нас на першому місці, – полюбляє повторювати Олексій Федорович.
І слово його з ділом не розходиться. Бувають випадки, коли він навіть самій завідувачці докоряє, коли вона намагається на чомусь зекономити. І зусилля ці марно не пропали – тільки минулого року в “Сонечку” відкрили чотири групи. Сільрада взяла курс – кожного року відкривати по групі.
Доки ми розмовляємо, прийшли майстри-сантехніки – завершують каналізаційні роботи. Як бачимо, життя в дитсадку після тривалої паузи повертається в нормальне русло. І Ярослава Іванівна із гордістю показує, який чудовий ремонт зробили на другому етапі. Мальовничий лінолеум, білосніжні стелі, затишні штори, а в спальнях дитячі ліжечка, на яких лежать малюки. Настала тиха година, і доки діти відпочивають вихователь Л.В. Головіна ще раз проглядає робочі плани й конспекти. У Людмили Вікторівни – вища категорія, великий стаж роботи, але все одно до кожного заняття готується грунтовно. А ось її колега Г.І. Галюк давала ладу іграшкам, на жаль, із цим у садку проблема. Та й з меблями теж – грошей на м’який інвентар поки що не дають. Добре, виручають батьки, завдяки їм у кожній групі є усе необхідне для ігор та занять. Але, звичайно, посібників, іграшок має бути більше.
Ярослава Іванівна із вдячністю розповідає про батьківський комітет. Саме з його ініціативи став можливим ремонт у ясельній групі. Хоча, звичайно, про багато чого поки що тут мріють. Попереду капітальний ремонт другого корпусу, адже черга зростає й треба розширюватися. Потрібно оновити й харчоблок, облицювати стіни, змінити обладнання. Хотілося б встановити сучасну жарову шафу, щоб багато страв готувати на пару. А для медпункту потрібна кварцова лампа, діти могли б одержувати процедури. Та й комп’ютер не завадив би, щоб не відставати від життя.
Як бачимо, проблем вистачає. У дитячого садка величезна територія, але поки що бракує коштів для її благоустрою. Але й завідувачка, і вихователі впевнені, що головне вже вдалося – садок відновлено, малюки охоче ходять сюди. З часом будуть вирішені й інші питання, адже діти у Першотравневому – на першому місці.
