Цей виїзд запам'ятався оперативникам Суворовського райвідділу міліції надовго. На останньому поверсі однієї з одеських висоток у залитій кров'ю однокімнатній квартирі серед безладно розкиданих речей лежали два бездиханних тіла – тридцятирічної жінки та її десятирічної дочки.
Жінка була буквально порубана, а дівчинка задушена. Усе навколо – і стіни, і меблі, і підлога – було заляпано кров'ю. За характером ударів – безладних і завданих у великій кількості з особливою жорстокістю – видно, що вбивала жінка. Виявила жертви їхня молода сусідка, яка знімала разом з ними кімнату. Професія у жінок була одна – торгівля своїм тілом. Поєднувало і те, що обидві намагалися вибитися в люди.
Клієнтів на плотські послуги найчастіше вони знаходили просто на вулиці, під дешевими барами. Платили ті, зрозуміло, сущі копійки. Щастя, що хоч не били, адже і таке буває. Вбита Світлана усі свої заробітки ( а крім торгівлі своїм тілом, вона заробляла, трудячись штукатуром, малярем і скрізь, де запропонують) витрачала на дитину. Сама виросла в дитбудинку, чудово пам'ятала своє безрадісне дитинство і тому хотіла дати дитині все, чого була позбавлена сама. А те, що вона заробляла проституцією, часом приводячи клієнтів додому, – так не вийшло мати іншу роботу та інше, чистіше і гідніше життя. Кого в цьому звинувачувати? Суспільство, що викинуло дитбудинівську дівчину на узбіччя, без засобів до існування? Долю, що не дала шансу зустрітися з гідною людиною, стати доброю дружиною, господинею будинку і матір'ю його дітей?
Світлана не звинувачувала нікого. Так, часом випивала, часом плакала по-жіночому у подушку, проклинаючи життя, яке не склалося, але її улюблена донечка завжди була добре взута, одягнена, вчилася на «відмінно», займалася англійською мовою і з точки зору всіх, хто знав її, росла чудовою дитиною. Квартиру в цьому будинку вони знімали вже п'ять років. Дитина там виросла, звідти пішла до школи, та й Світлана для бабусь на лаві була близькою людиною – якщо потрібно, і по хліб збігає, і квартиру прибере, і з ремонтом допоможе. А те, як вона заробляє гроші, – так зараз не той час, коли за це осуджують, кожний заробляє, як вдається. Знали сусідки і чим займається Світланина подружка Таня, яка знімала квартиру разом з нею. Молоді жінки справді дружили, разом гуляли з дитиною, по черзі готували їжу і забирали дівчинку зі школи, водили на заняття.
Тетяна і знайшла вбиту Світлану з донькою. Кому ж перешкодили дешева повія з дочкою?
Оперативники за розташуванням тіл відразу ж визначили, що спочатку вбивали Світлану. Дівчинка загинула, судячи з усього, тому що намагалася захистити матір. Що, до речі, після розкриття злочину і підтвердилося... З кожною хвилиною розслідування співробітники міліції переконувалися: вбивала жінка, про що свідчили і сліди босих ніг, що відбилися на вимазаній кров'ю підлозі.
Стали вивчати коло знайомих вбитої жінки. А їх було більш ніж досить. Подруги, клієнтура (клієнтів вона водила до цієї ж квартири під час відсутності дочки або просила дівчинку позайматися на кухні) – усіх їх потрібно було дуже ретельно перевірити.
Поки з'ясовували, хто вбив, стало відомо, навіщо убили: Тетяна, яка жила в одній квартирі зі Світланою та її дочкою, і перша знайшла трупи, повідомила, що в неї пропали 22 тисячі гривень. Гроші вона заробляла на квартиру. Торгуючи своїм тілом, ретельно фіксувала в записній книжці всі надходження. Щоправда, житло стрімко подорожчало, але жінка сподівалася піднакопичити ще трохи і піти жити в окрему квартиру. Але поки що Тетяна періодично ходила жити до молодого чоловіка. Там вона готувала, прибирала, жила по кілька днів, будучи абсолютно щасливою наявністю родини, нехай навіть не справжньої.
Отже, вбивство було зроблено жінкою через гроші. Притому вбивала людина, яку в будинку добре знали, замки на дверях пошкоджені не були. Виходить, господарі самі впустили вбивцю.
Останні дні життя вбитих жінки і дівчинки розписувалися буквально по хвилинах, і незабаром слідство вийшло на колишню подругу Світлани, яка незадовго до трагедії заходила до неї у гості. Однак у Ольги (так звали підозрювану) було стовідсоткове алібі: у той час, коли відбулося вбивство, вона перебувала з чоловіком у гостях у знайомих на сімейному святі. Провели перевірку. Всі учасники підтвердили, що Ольга справді весь вечір була за столом і нікуди не відлучалася.
Здавалося б, усе було в порядку, але інтуїція у співробітника карного розшуку, який постійно займається розкриттям злочинів – унікальне чуття. Опери відчували: Ольга бреше. Стали перевіряти подробиці: хто поруч з ким сидів за столом, які страви подавалися, хто з гостей у що був одягнений – і Ольга не витримала...
Вона давно була винна гроші одній зі знайомих. Віддати треба було в найближчі дні. Неповернення п'яти тисяч гривень загрожувало серйозними неприємностями. Чоловікові вона говорити нічого не хотіла. З'їздила на батьківщину, у сусідню область. Однак там родичі і знайомі в допомозі відмовили. Вихід був один: пограбувати подружку, яка, як Ользі було відомо, збирала гроші на квартиру.
Усі знали, що вона повернеться до Одеси у неділю, тому суботнє повернення давало день фори. Купивши на Привозі сокирку для оброблення м'яса, подруга вирушила у гості до Світлани і Тані. Дівчинка її знала, тому спокійно пустила до квартири, повідомивши, що ні мами, ні сусідки вдома немає.
Ольга просиділа з дівчинкою на кухні цілий день. Можна було взяти гроші і піти, коли дитина вийшла на вулицю, але вона вже налаштувалася вбивати...
Коли повернулася Світлана, гостя попросилася переночувати, і їй радо надали місце на ліжку Тетяни, що стояло поки що порожнім. Близько п'ятої ранку Ольга кинулася із сокиркою на подругу. Однак та миттю прокинулася і спробувала оборонятися. Тоді Ольга почала рубати сокиркою куди втрапила. Як вбивала дитину, не пам'ятає – пізніше слідчі побачать, що дівчинка була задушена і поясом від халата, і колготками... Зі свідками було покінчено.
Гроші вона знайшла швидко. Але належало ще вийти з квартири. Одяг, руки були залиті кров'ю. Озирнувшись, Ольга побачила на вішалці в коридорі пару дублянок після хімчистки. Вони вибрала ту, що підходила їй за розміром. Тепер навіть усюдисущі сусідки, побачивши її, підтвердили б, що з будинку вийшла Світлана – дублянка сиділа як влита...
Приїхавши додому, Ольга все розповіла чоловікові, і той миттю «організував» їй алібі, тим більше, що того вечора він реально був у друзів на урочистості. Друзів же вмовити під надуманою причиною підтвердити присутність Ольги на вечірці було легко.
Борг Ольга віддала відразу ж. Схоплений зі столу мобільний телефон вбитої чоловік убивці віддав своїй матері. Гроші, що залишилися, були покладені на картку. Про те, що її знайдуть так швидко, як і про можливе довічне ув’язнення за подвійне вбивство, якось не думалося. Та й кошмари не мучили – спала спокійно…
