Товариство з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна входить до трійки найкращих господарств Кодимського району. Середня врожайність зернових тут становить понад сорок центнерів на круг.
Микола Дмитрович Тодоров, який очолив нещодавно господарство, намагається відродити тут і тваринницьку галузь. Добре, що у більш-менш пристойному стані збереглися споруди, у яких свого часу утримували понад 1200 голів великої рогатої худоби, з них 700 дійних корів.
Зараз “мічурінці” одержують молоко від 105 корів. Є у них на відгодівлі 380 голів свиней. Але “золотим запасом” господарства вважається гусяче стадо, яке налічує 3,4 тисячі голів птиці. По-перше, пернаті більшу частину року перебувають на під-ніжному корму, а по-друге, під час несучості дають гарантований прибуток.
– А як справи з тваринництвом? – запитую Миколу Дмитровича.
– Його знищили і далі знищують ціновою політикою, – відповідає він. – Наприклад, переробні підприємства приймають від нас молоко не дорожче, ніж по 80 – 90 копійок за літр, що нижче за його собівартість. Наша свинина у них також не в пошані.
Мабуть, тому, як свідчать статистичні дані, за десять місяців поточного року дійне стадо в області у порівнянні з аналогічним періодом минулого скоротилося на 14,3 тисячі голів.
Щоправда, на 81 тисячу голів збільшилася за цей період кількість свиней – з 382,3 до 463,4 тисячі.
На жаль, у статистичній довідці про стан тваринництва в області не говориться, за рахунок чого сталося це зростання – за рахунок збільшення виробництва чи через проблеми збуту продукції свинарства?
Адже “Одеські вісті” багато разів писали про те, що сільгоспвиробники систематично стикаються з труднощами в реалізації своєї продукції. А це негативно позначається на виробництві і відтворенні як рослинницької, так і тваринницької галузей. Така ситуація в українському аграрному секторі економіки, мабуть, комусь дуже вигідна. Але не самим українцям.
Нещодавно “Комсомольская правда” (№ 235 від 12.12.06 р.) опублікувала статтю “Порошенко хочет позвать чеченцев на помощь”, у якій ідеться про проблеми тваринництва в Україні.
Свого часу батько відомого політика Петра Порошенка – Олексій Іванович Порошенко жваво відгукнувся на заклик колишнього прем’єра Єханурова відродити в країні свинарство. Вивчивши західноєвропейський досвід і привізши звідти дорогих високопродуктивних свиноматок, він розпочав будувати у Вінницькій області комплекс на 35 тисяч голів. Але після всього виявилося, що Україні не потрібна своя свинина.
– Щоб свинарство стало рентабельним, потрібно продавати м’ясо по 9-10 гривень за кілограм живої ваги. А комбінати дають за нього максимум шість. І знаєте чому? – обурювався Порошенко-старший. – Та тому що українські м’ясокомбінати забиті поль-ським салом і м’ясом! Перше везуть по 4 гривні, а друге – по 10. Звичайно, Польща одержує дотації від Євросоюзу і може ставити такі ціни. А в мене зараз 2000 голів свиней по 130 кг кожна, і я не знаю, куди їх дівати! Працювати собі на збиток ніхто не стане.
Є інформація, що такі комплекси з відгодівлі свиней планується спорудити в кількох районах Одеської області.
Справа, як кажуть, хороша. Але, на наш погляд, перш ніж зайнятися виробництвом свинини за західними технологіями, нам паралельно потрібно було б навчитися так захищати свого сільськогосподарського виробника і так просувати його продукцію на ринки сусідніх країн, як це роблять Європейський Союз та США.
В противному разі, як це і відбувається, наша свинина нікому не буде потрібна. Те ж саме можна сказати і про молочну продукцію.
