Спостережливі люди стверджують, що скільки б не ходив у великому лісі, а двох однакових дерев не знайдеш. Природа не терпить копій. Що вже говорити про людей: різні ми – і ті, що живуть у місті, і ті, що на селі. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” (від 13 грудня 1999 року) сільські жителі сприйняли по-різному. Згідно з ним усім селянам дали землю, поділили, враховуючи якості наділу. Одні зустріли землю, як подарунок долі, як щось давно вимріяне, як ковток цілющої води. Інші теж беруться господарювати, але без особливого душевного щему. Третім байдуже (є вона – добре, немає її – теж нічого). Четвертий має землю, але душа тягнеться до міста – торгувати чи будувати. П’ятий готовий її збути колись, щоб якийсь час мати копійку на хмільне. Такі, звичайно, ніколи не стануть господарями.
Більшість своїх паїв сільчани здали в оренду колишнім керівникам господарств пайовики і працювали в них до розпаювання. Можливо, це і вірно. Зрозуміла річ, що товариство може опинитися у скруті – нічим засіяти поля, де взяти пальне для тракторів. Але перш ніж діяти, слід було б порадитись.
З цього приводу на адресу голови Великомихайлівської райдержадміністрації надійшла заява мешканців села Соше Острівське, в якій люди висловлюють свою занепокоєність щодо використання майна керівником ТОВ “Острівське” О.В. Олійником. В листі приводяться конкретні цифри і приклали. Зокрема, молочнотоварна ферма № 1 з 800 корів у 2000 році розпродана. Така ж доля спостигла свиноферми, овець і коней. Щоправда, під час відвідування цього господарства було внесено поправку, стосовно малої рогатої худоби, якої там залишилось декілька десятків.
Що стосується молочнотоварної ферми № 2, то там навіть не залишилось і приміщень.
Автори сповістили і про техніку. Автомобілі як легкові, так і вантажівки тез зникли невідомо в якому напрямку.
Дійшла черга і до силосних траншей, збудованих з металево-бетонних блоків, вони вивезені. Куди – власникам майнових паїв невідомо.
Звичайно, такий сигнал не залишив байдужим голову райдержадміністрації А.О. Дарієнка. Він видав розпорядження про створення комісії щодо перевірки фактів, викладених у звертанні пайовиків ТОВ “Острівське”.
Але коли будуть результати перевірки, тоді ми дізнаємося офіційно чи були зловживання, можливо, їх і не було.
Для з’ясування ситуації ми вирушили до Соше-Острівське, щоб почути від власників земельних наділів та майнових часток про їхній настрій і чи то правда викладена в листі.
Насамперед, передбачалося зустрітися з самим О.В. Олійником. На жаль наше бажання не здійснилося. Завітали до сільської ради. Секретар місцевого органу самоврядування В.М. Макогон розповіла, що ще років п’ять тому село розквітало. Всім вистачало роботи. Сьогодні тут мешкає понад 600 жителів, половина населення працездатного. Але у місцевому господарстві лишилось робочих місць кільком десяткам (цифри не змогли уточнити). Багато сімей виїжджають з села від безробіття, лишаючи облаштовані оселі. Дехто намагається самотужки виживати.
Приміщення сільради не склало приємного враження. Не опалюється. Все це, мабуть, тому, що не вистачає грошей в бюджеті. Разом з тим господарство має заборгованість по сплаті податків перед органом місцевого самоврядування в сумі 36 тисяч гривень.
Зустрілися ми із завідувачкою фельдшерсько-акушерського пункту. Вона розповіла, що О.В. Олійник допоміг лікувальному закладу в проведенні телефону, виділяє транспорт для підвезення вугілля. Це, звичайно, для села важлива справа. Та знову ж, приміщення ФАПу в аварійному стані і потребує негайного ремонту. Оскільки він на балансі сільради, яка немає для цього грошей за несплати податків сільгосптовариством. Не може сільська рада, як у попередній рік, виділити гроші на забезпечення лікарського закладу медикаментами швидкої допомоги.
Кошти в районі є, але саме на цю статтю, яка передбачає виділення грошей на харчування школярів, оплату за підвезення дітей з віддалених сіл до шкіл та на медикаменти швидкої допомоги для ФАПів не вистачає. Можна їх перекинути з одного рахунку на інший. Оскільки це можна провести лише через сесію райради, начальник відділу освіти Т.С. Толмачевська і головний лікар центральної районної лікарні І.В. Антощук зверталися до депутатів з цього приводу, але частина корпусу заблокувала це питання.
Складається враження, що деяких депутатів райради ні діти, ні хворі не цікавлять. Мабуть, вони забули про свої обіцянки перед обранцями та про свої передвиборні програми. Прикро, але це факт.
Побували ми і в загальноосвітній школі. Керівник навчального закладу І.І. Чайка розповів про свої проблеми. Зокрема, школа має 50 гектарів землі. Звичайно, без техніки її не обробити. Колектив вирішив звернутись до голови правління товариства О.В. Олійника для підписання договору на оренду землі. Декілька років він розраховувався чітко. Та, мабуть, набридло йому відривати від кишені 3,5 тисячі гривень. Він вирішив скоротити суму. Причина – низький врожай. Минулого року видав лише 2 тисячі. Адміністрація розірвала договір і віддала землю в руки тих, хто розраховується по совісті.
Працівникам школи виділено по два гектари землі. Чотири роки нею користувався Олійник. З 34 гектарів жодної копійки ніхто за цей час не отримав, тому що не оформлені акти на ті наділи.
– Попередній керівник господарства постійно допомагав школі, а теперішній навіть той мізер, який зобов’язаний дати не додав, – сказала заступник директора закладу О.В. Богдан.
В школі сьогодні чимало проблем. Однією з найважливіших є та, що вчителі залишають село. Нам розповіли жахливу історію, коли торік молода пара вчителів приїхала до Соше-Острівського. Поселилися у вчительському будинку. Чомусь вони не сподобались Олійнику. Він дав вказівку відключити їм водопостачання. Глава сімейства зайшов до господаря товариства просив підключити воду, той запропонував йому зіграти в карти.
– Виграєш – підключу воду, програєш – вибачай.
Сьогодні молоді педагоги працюють в Одесі.
– Ще завдяки школі тримається село, – з біллю висловилась бібліотекар закладу О.А. Василько.
Справді, це в селі єдиний осередок освіти, культури, духовності і спорту.
Невідомо, з яких причин всі соціально-комунальні споруди села перебувають до сих пір у власності господарства.
Будинок культури під замком з розбитою крівлею і такими ж вінками. Невже цей заклад не міг би працювати?
Терпіння людей переповнило чашу. Вони почали звертатися в різноманітні інстанції. Нарешті їх почули в райдержадміністрації. Було створено консультативну групу на чолі з заступником голови райдержадміністрації О.В. Маклашевським, до якої увійшли представники податкової інспекції, фінансового управління, відділу земельних ресурсів управління агропромислового розвитку, управління праці та соціального захисту, органів внутрішніх прав.
Зібралося 147 жителів. Заходити в Будинок культури не ризикували, бо стеля провалена, тому збори проходили на свіжому повітрі.
О.В. Маклашевський сповістив присутнім, що райдержадміністрація, згідно з повноваженнями і законом може допомогти мешканцям села лише консультативно, не втручаючись у внутрішні справи господарства.
На збори директор товариства “Острівське” О.В. Олійник не з’явився.
