Що ми з вами, шановні громадяни, спостерігаємо останні три-чотири роки
у нашому парламенті й уряді?
У Верховній Раді – ледь не постійно діючі баталії. Гучні конфлікти змінюють один одного, та все частіше серед електорату звучить запитання: вони там, у батальному процесі, не забули про нас, грішних?! А чи не настав час відкласти вбік свої симпатії та антипатії до цих державних мужів і розібратися, хто з них на що годен? З фактами й цифрами в руках. Ми всі – суб’єктивні, але ж цифри – річ об’єктивна.
Ось хоча б взяти показники економічного і соціального життя держави і суспільства за чотири практично однакові проміжки часу. А оскільки нинішньому урядові Віктора Януковича нещодавно виповнилося півроку, то й порівняємо такий же період чотирьох останніх урядів. Це цікаво ще й тим, що можемо взяти дані про шість місяців з урядування команди Віктора Януковича зразка 2003 року, а далі, що теж видається красномовним, проаналізуємо шестимісячну діяльність уряду Юлії Тимошенко. За нею – уряд кращого управлінця з «Нашої України» – Юрія Єханурова. І нарешті повернемося до щойно прожитих шести місяців, коли урядову команду знову очолює Віктор Янукович.
Хто успішніший, хто приніс нам, громадянам України, більше користі? Як відомо, найголовніший показник – ВВП, валовий внутрішній продукт. Коли він істотно зростає – наповнюються кишені підприємств, створюються робочі місця, багатшає бюджет держави, перспектива країни і народу – світлішає. Беремо січень – червень 2003 року. При владі – уряд Януковича. Зростання ВВП – 7,5 %. Найбільший прогрес – в останні два місяці з шести, 8,3 і 8,2 %. Півроку урядування Юлії Тимошенко, лютий – липень 2005 року. Зростання ВВП – 3,6 %. Останні два місяці з шести – найнижчий показник, 1,1 і 2,4 %. Саме після цього наш послідовний Президент, який називав уряд Тимошенко найвдалішим, відправив його у відставку і запропонував у прем’єри Юрія Єханурова. Отже, жовтень 2005-го – березень 2006-го. Зростання ВВП – 3,3 %. Найважчі місяці – жовтень і листопад: яка спадщина від попередників, такі й справи.
А тепер, будь ласка, знову шість місяців уряду Януковича. Серпень 2006-го – січень 2007-го. Зростання ВВП – 8,7 %. З іще не сталою, але досить виразною тенденцією до зростання. Скажу відверто: дуже хочеться стабільності у зростанні ВВП. Бо це, повторюся, основа добробуту всіх громадян України. Зізнаюся, мені однаково, яке прізвище матиме прем’єр, що його забезпечить. Покладаюся лише на факти та мову цифр: найуспішнішим слід визнати уряд Януковича. Перевірено практикою.
Що кожен з нас мав від діяльності цих чотирьох урядів, чи дбали вони про наш добробут? Однозначно – дбали всі. Так говорять ті ж самі цифри. На 16 – 19 відсотків зростали реальні доходи населення в означені періоди урядування Тимошенко і Єханурова. А от уряд Януковича обидва рази – «прижимистіший». Він діє, як книжка вчить. Наукова книжка. А економічна наука твердить: темп приросту реальних доходів населення повинен перевищувати темп приросту ВВП вдвічі-втричі. І не більше. Уряди Тимошенко і Єханурова задавали темп приросту наших доходів такий, що він у 7-8 разів перевищував темп зростання ВВП. Так хазяйнувати теж можна, але недовго. Бо вляпаємося у велику інфляцію.
Отже, нинішній уряд у соціальній сфері діє адекватно економічним можливостям держави. В розрахунку на тривалу перспективу. Тобто, віддає перевагу стратегії сталого економічного зростання. Це видно хоча б з того, що саме цей уряд кожного разу добивався, аби до Держбюджету закладалися солідні кошти – понад 20 мільярдів гривень – на інноваційний розвиток. А це – впровадження сучасних технологій, наукові розробки, технічне переозброєння виробництва – тобто перспектива розвитку, створення нових робочих місць. А головна його мета – забезпечити роботою на рідній землі всіх українців, які нині поневіряються по закордонах. Фактично – виправити упущення всіх попередніх урядів.
Не маю упереджень щодо будь-кого. Лише констатую: ми чимало знаємо про уряди імпульсивної й енергійної Тимошенко, зваженого Єханурова, послідовного Януковича, відчули результати їх роботи. Погодьтеся, підстав для захвату немає. Хоча б тому, що й нині нас, українців, щодоби меншає на тисячу чоловік.
І все ж зазначу: уряд, який поставив за мету повернення всіх українців для повноцінного життя вдома, вартий того, щоб пильніше придивитися до нього. Схоже, уряду Януковича не звикати робити свою справу, навіть під акомпанемент парламентських «розбірок». Та деяким членам парламенту все ж варто нагадати: це ми, громадяни, оплачуємо їхню діяльність. Отож.
