Практично кожен з нас хоча б один раз у житті, але вживав це словосполучення – дільничний інспектор міліції, або просто дільничний, або звертаючись до нього по допомогу, або відповідаючи за свої негарні вчинки.
Говорячи офіційною мовою, дільничний інспектор міліції – це основна ланка правоохоронних органів, на яку покладено обов’язки забезпечення громадської безпеки і безпеки окремих громадян.
А за словами заступника начальника Головного управління міліції в Одеській області, полковника міліції Дмитра Фучеджи, дільничний інспектор – це людина, до якої люди звертаються з усіх питань життєдіяльності, особливо у віддалених населених пунктах. Причому, навіть з таких питань, які не входять до його компетенції.
– І від того, наскільки він професійно підготовлений, залежить, як розв’яжеться та чи інша конфліктна ситуація, – підкреслює він. – Чи то у правовому руслі, чи то піде по неправильному шляху, а отже, призведе до негативних, а іноді і до трагічних наслідків.
Як повідомляє Д. Фучеджи, на сьогоднішній день в області нараховується 766 дільничних інспекторів міліції. З них 288 перебувають у міській, решта – в сільській місцевості. Саме на них покладена профілактична робота щодо запобігання злочинам, зокрема з підзвітними елементами, тобто з тими, хто повернувся з місць позбавлення волі, з неблагополучними сім’ями, з дітьми, позбавленими частково батьківської опіки. На них також покладено обов’язки розв’язання побутових конфліктів, розкриття злочинів, насамперед, на селі, де, крім дільничного, цим немає кому займатися. Тим більше, коли він один – на кілька населених пунктів, які іноді розташовані одне від одного на великій відстані.
– Чи означає це, що дільничні інспектори міліції технічно непогано оснащені, мають службовий автомобіль або, у крайньому разі, мотоцикл?
– На превеликий жаль це не так, – відповідає Дмитро Васильович. – Сьогодні на всіх дільничних інспекторів, які працюють в області, є 64 одиниці транспорту, причому 46 з них підлягають списанню. Тобто, ні про яку технічну оснащеність говорити не доводиться. Крім того, недостатнє фінансування ставить нас у складне становище. У той же час, вимоги Міністерства зростають. Та й криміногенна ситуація в країні і в області не дозволяє нам розслаблюватися.
– І тут, мабуть, на перше місце виходить людський чинник, особистісні характеристики дільничних інспекторів міліції?
– Це сЦе сді так. Дільничний, котрий працює більше п’яти років, вже сам знає весь обсяг роботи, який на нього покладено, сам шукає контакти з людьми і знаходить їх. Інша справа молоді інспектори. Нерідко у них спостерігається побоювання спілкування, невміння йти на контакт. Але з часом і вони набираються досвіду, професіоналізму і гідно посідають своє місце в органах.
– Як кажуть, легко в кіно показувати або в книжках писати про роботу міліції. А в житті все набагато складніше і відповідальніше.
– Безперечно. Але я все-таки повинен підкреслити, дільничні інспектори міліції – це одна з найактивніших наших служб. Саме дільничні стоять, не побоюся цього слова, на передових рубежах боротьби з правопорушеннями і злочинами, провадять профілактичну роботу з особами, схильними до порушення адміністративного і кримінального законодавства.
– Тоді це повинні бути і люди особливого складу характеру. Тому цікаво, як і звідки ви їх набираєте?
– На жаль, біда полягає у тому, що особливо вибирати нам немає з кого. Черга на ці посади не стоїть. В основному дільничними інспекторами стають особи, які підходять за станом здоров’я, мають певну – вищу або середню, не обов’язково юридичну – освіту і виявили бажання працювати в цій службі. Наприклад, у нас працюють дільничними майже триста чоловік, які прийшли з народного господарства, цивільних установ і організацій.
– І все-таки люди працюють, чесно виконують свій обов’язок.
– Достатньо сказати, що лише торік дільничні інспектори міліції розкрили понад чотири тисячі злочинів загалькримінальної спрямованості, а до адміністративної відповідальності притягнуто майже п’ять тисяч триста осіб. Завдяки вжитим профілактичним заходам кількість навмисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень на побутовому ґрунті скоротилося більш ніж на п’ятнадцять відсотків. Питома вага таких злочинів у нашій області на шість відсотків з лишком менша, ніж у середньому по країні.
– Гадаю, що ця цифра могла б бути набагато нижчою, якби активніше підвищувалася правова грамотність населення, а на боротьбу із злісними порушеннями стала громадськість, як це було за часів Радянського Союзу.
– Не можу з вами не погодитися. У той же час можу сказати, що на загальну кількість сільських дільничних інспекторів відповідними наказами закріплено 642 громадських помічники. На кожну з 439 сільських і селищних рад. Тому хотілося б, щоб не лише органи міліції, але і місцеві органи виконавчої влади активніше залучали б населення до охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю. Зокрема, використовуючи такий інститут, до речі, затверджений Указом Президента України і відповідним наказом МВС України, як громадські помічники дільничних інспекторів міліції.
– Але перш ніж залучати людей до цієї, скажімо чесно, небезпечної роботи, їх потрібно відповідно екіпірувати. Не зайве подумати і про винагороду. Адже працювати доводиться у позаурочний час.
– У міру наших можливостей ми забезпечуємо добровільних помічників форменим одягом, відповідними посвідчеідчеи і спеціальними нагрудними знаками, спецпристроями, зокрема гумовими киями, газовими балончиками, захисними жилетами, а нерідко і службовими приміщеннями. Крім того, їхня праця в особливих випадках винагороджується певними сумами, почесними грамотами.
Говорячи про громадських помічників дільничних міліціонерів, треба сказати, що, крім них, в області діє чотириста сорок сім громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, загальною кількістю близько двадцяти трьох тисяч чоловік. Вони також провадять чималу роботу. Досить сказати, що лише торік ми затримали близько семи тисяч чотирьохсот правопорушників. А це у півтора раза більше, ніж у 2005 році.
Отож, не все у нашій роботі розв’язується вузьким колом осіб, як це може здатися на перший погляд.
– Ви наголосили на охороні правопорядку у сільській місцевості. Але і в обласному центрі не все так безхмарно. Є дані, що в Одесі почастішали випадки пограбувань, притому з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень. Чь. Ч не так?
– На жаль, не можу цього спростувати. П’ять-шість пограбувань трапляється мало не щодня. Але, на жаль, наявним особовим складом міліції все місто не перекриєш. І тут теж така ж сама проблема – недостатня кількість транспорту, паливно-мастильних матеріалів. Але ми працюємо, стараємося. Сьогодні розкриття пограбувань у місті становить понад п’ятдесят чотири відсотки.
До речі, нещодавно Одеська міська рада передала нам в оренду на безоплатній основі п’ятнадцять автомобілів. Сподіватимемося, що завдяки цьому значно поліпшиться і робота міської міліції.
