Свого часу чи не в кожному господарстві Роздільнянського району були де невеликі, а в більшості – розлогі виноградні плантації. Останніми ж роками їх зберегли лише спеціалізовані сільгосппідприємства, та й то на значно менших площах. Причина одна – нестача коштів на техніку, проведення ремонту і відновлення садів, на саджанці, препарати захисту рослин від хвороб, підживлення. Втім, не перевелися ще в районі дбайливі господарі, які плекають парость виноградної лози.
В одній з розмов директор ВАТ “Шлях Ілліча” Іван Миколайович Дворник щодо розвитку галузі висловився так:
– Не буду вдаватися в подробиці, але скажу, що, крім всього, цю справу, як і будь-яку іншу, треба любити. Тут є свої нюанси. Можна бути добре обізнаним, дотримуватися технології, але погодні примхи інколи вносять свої корективи: посуха, градобій, різке зниження температур взимку, осінні дощі у той час, коли ягоди достигли, знижують цукристість тощо. Це часто трапляється в нашій зоні ризикованого землеробства.
Сьогодні в районі всього залишилося 1142,6 гектара плантацій. А ще не так давно лише у радгоспі “Степовий” (тепер ТОВ) було 1200 гектарів, з яких близько 800 – плодоносних. Середня врожайність складала понад 60, а на окремих ділянках перевищувала 100 центнерів з гектара.
– Скорочення плантацій викликане зниженням рентабельності галузі, – міркував далі Іван Миколайович. – Закупівельні ціни на продукцію не відповідають затратам. Чи не парадокс, що ціна тонни винограду коштує стільки ж, як тонна соняшнику. Адже затрати на вирощення однієї та іншої культури мають значну розбіжність. Тут, вважаю, повинна бути певна цінова політика з боку держави. З іншого боку, виноградарство розвиватиметься у тих господарствах, де налагоджено повний цикл: вирощування, переробка і розфасовка. Тобто, працювати без посередників, з економічною користю.
Таку думку підтримає досвідчений виноградар, колишній начальник цеху багаторічних насаджень ТОВ “Степове” Володимир Михайлович Войтенко.
А хороші приклади в районі є. Взяти хоча б ВАТ “Шлях Ілліча”. Понад чотири роки тому на виноробному заводі відкрили цех розливу вина. Продукція користується значним попитом в багатьох регіонах України. Це суттєво підвищило рентабельність, даючи непогані доходи. Завдяки їм з’явилась можливість розширювати площі виноградників. Тепер у товаристві лише молодих насаджень понад сто гектарів. Вина шести найменувань демонструвалися на міжнародній виставці, що відбувалася в Одесі. Чотири з них відзначені медалями, у тому числі двома золотими.
Однопроцентна дотація від реалізації продукції з часом може відійти, і тоді доведеться розраховувати лише на себе. Тому в таких господарствах як ТОВ “Лиман” і ВАТ “Шлях Ілліча” наразі надають особливу увагу розширенню площ, доведенню їх щонайменше до 500 гектарів.
– За рахунок виноградарства у товаристві “Шлях Ілліча” відновлено більше як на 70 відсотків автотракторний парк. Ведеться спорудження виробничих приміщень, здійснюється газифікація села, вирішується чимало інших соціальних проблем, – сказала в розмові зі мною начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Людмила Іванівна Хазарінова. Вона запевнила в тому, що у районі буде робитися все для того, щоб відродити виноградарство, вкладалися в нього інвестиції.
