Житлово-комунальне господарство, по суті справи, перебуває у постійному процесі реформування. Існують загальнодержавна і регіональна програми. Якщо перша припускає підвищення ефективності і надійного функціонування, забезпечення постійного розвитку ЖКГ із метою задоволення потреб населення і народногосподарського комплексу, то друга розрахована на досягнення більш конкретних завдань, а, саме, на зміну всієї системи розрахунків із споживачами для поповнення місцевого бюджету, кошти з якого повинні бути спрямовані, зокрема, на відновлення котелень і мереж, більша частина яких вичерпала всі допустимі терміни експлуатації. Крім того, Одеська міськрада затвердила цільову програму на 2004 – 2006 роки щодо встановлення засобів обліку споживання теплової енергії.
На регіональному рівні дослідженням процесу реформування ЖКГ займалися ціла низка управлінь та організацій, у тому числі відділ аудиту бюджетних програм Контрольно-ревізійного управління в Одеській області. Його мета – оцінка роботи підприємств ЖКГ, ефективність використання бюджетних коштів, а також вироблення пропозицій щодо їх подальшого раціонального використання.
Про підсумки виконаної роботи наш кореспондент попросив розповісти заступника начальника відділу аудиту бюджетних програм КРУ в Одеській області Ольгу Баку.
– Основними об’єктами дослідження були теплопостачальні організації Одеси, Южного, Іллічівська, Ізмаїла, Біляївки, Роздільної і Балти, – розповідає Ольга Валентинівна. – Зокрема, торкаючись Одеси, варто сказати, що послугами централізованої системи теплопостачання користуються мешканці 23 тисяч квартир, всього опалюється 10,8 мільйона квадратних метрів площі, гарячу воду одержують понад 480 тисяч чоловік. Однією з основних проблем надання цих послуг є те, що з 768 кілометрів теплових мереж 300 – перебувають в аварійному стані. У той же час, щорічна їх заміна здійснюється не більше ніж на 15 – 20 кілометрах. А звідси і великий відсоток аварійності.
Крім того, варто підкреслити, що теплові мережі в обласному центрі прокладалися, як правило, нижче за водопровідні. В результаті цього більшість каналів теплотрас затоплені ґрунтовими водами, а це, у свою чергу, призводить до того, що трубопроводи, по яких транспортується теплоносій, служать, як мінімум, у 2 рази менше нормативного терміну. При цьому, дефіцит потужностей теплових джерел становить по місту 330 гкал на рік або 16 відсотків від їхнього загального споживання.
Все це разом взяте – аварійність систем, втрати теплової енергії, недостатня потужність джерел, що виробляють її, – не дозволяє городянам одержувати теплову енергію в достатніх обсягах і необхідної якості.
Щоб виправити це становище, потрібні значні капіталовкладення. Проте, як свідчать підсумки дослідження, загальнонаціональна програма щодо реформування ЖКГ області виконана на 80, а міська – лише на 20 відсотків. І пов’язано це з недостатнім їхнім фінансуванням.
Дестабілізуючу роль у роботі підприємств ЖКГ і в платежах за їхні послуги зробили тарифи, затверджені органами місцевого самоврядування, які не забезпечуються відповідними доходами населення. Зокрема, якщо виходити із затвердженого прожиткового мінімуму.
Таким чином, за нашими розрахунками, населенню в 2004 – 2006 роках не вистачило гарантованих державою коштів на сплату послуг теплопостачання в сумі 122889,6 тисячі гривень. А заборгованість за теплову енергію, у порівнянні з 2004 роком, зросла на 361 відсоток.
Зрозуміло, що підвищення тарифів було викликане зростанням цін на природний газ – до 686 гривень за тисячу кубічних метрів, і бажанням міської влади забезпечити повне погашення витрат, зокрема, на теплову енергію. І забезпечити тим самим стабільну роботу теплопостачальних підприємств.
Мабуть, з тією ж метою Одеська міська рада своїм рішенням від 18.09.06 р. погодила для ВАТ «Одеська ТЕЦ» тарифи на теплоенергію, яку вона їм постачає в сумі 5,80 гривні за один квадратний метр опалювальної площі на місяць. Чим було порушено Закон України «Про теплопостачання», у якому сказано, що ціна на теплову енергію від теплоелектроцентралей не повинна перевищувати ціну на неї від інших теплогенеруючих об’єктів на даній території. Тобто 4 гривні за квадратний метр опалювальної площі на місяць, яку було встановлено для КП «Теплопостачання міста Одеси».
Іншими словами, мешканці різних районів обласного центру були поставлені у нерівне становище, що, на жаль, не виправдалося ні обсягом, ні якістю наданих послуг.
На жаль, подібне відбувалося і в інших містах області, де місцева влада встановлювали тарифи на послуги ЖКГ без перевірки обґрунтованих витрат і без залучення споживачів до обговорення проектів відповідних регуляторних актів.
Під час дослідження було виявлено низку інших невідповідностей чинному законодавству. Зокрема, відсутність належних договірних відносин – як між теплопостачальними підприємствами і ДЄЗами, так між останніми і безпосередніми споживачами послуг. Значно скоротилася позово-претензійна робота з боржниками спожитих послуг. Відсутній контроль на регіональному рівні за основними пріоритетними положеннями розподілу субвенцій з державного бюджету до бюджетів місцевого самоврядування. Слабо застосовуються в галузі нові технології. Регламентний капітальний ремонт провадиться несвоєчасно і не в повному обсязі. На підприємствах, як правило, немає внутрішнього контролю за їхньою діяльністю.
Одним з найважливіших факторів, що негативно впливає на роботу ЖКГ, є відсутність у підприємств-монополістів конкуренції. А отже, і необхідності шукати шляхи зниження витрат на виробництво і надання своїх послуг. Всі невиробничі витрати переважно лягають на плечі споживачів. У тому числі, і так звані необов’язкові виплати. Так, наприклад, у КП «Теплопостачання міста Одеси», незважаючи на те, що підприємство перебуває у ризикованому фінансовому стані, тут за останні три роки виплачувалися премії, сума яких склала понад 11 мільйонів гривень.
– Таким чином, наш відділ провів комплексне дослідження роботи теплоенергетичних підприємств. Учасникам дослідження, місцевим і державним органам влади надіслані пропозиції, які, на наш погляд, допоможуть поліпшити роботу цього важливого сегменту житлово-комунального господарства, – зробила висновок Ольга Баку. – Сподіваюся, що вони будуть враховані в процесі подальшого реформування галузі.
