У «Одеських вістях» за 22 березня ц.р. були опубліковані матеріали Володимира Павлінова «НАТО – троянська кобила для України» і кандидата політичних наук, старшого наукового співробітника Одеської філії Національного інституту стратегічних досліджень Поліни Сіновець «Україна – НАТО: «за» інтеграцію до альянсу». Автори посідають абсолютно протилежні позиції щодо питання: бути чи не бути Україні в НАТО? Редакція запропонувала читачам продовжити розмову з цієї животрепетної теми на сторінках газети. Сьогодні публікуються перші відгуки, автори яких висловлюють своє ставлення до альянсу, аналізують те, що одержить Україна, ставши членом НАТО, і що втратить.
НАМ НЕ ПО ДОРОЗІ
Я проти вступу України до НАТО. Нам потрібно позбутися всіх військових баз іноземних держав. Адже, ліквідувавши свій ядерний потенціал, ми створили всі умови для збереження суверенітету. Й сьогодні жодна терористична організація світу не може нам пред’явити жодних претензій. Нам не потрібне світове панування, а лізти в чужий город з своїми порадами нам не до лиця. Сьогодні потрібно вирішувати низку соціальних проблем, а не нарощувати черговий виток гонки озброєнь. Коротко кажучи, нам не по дорозі з американським дядьком Семом, який “знайшов” свою нафту під чужою країною і хоче нею заволодіти, щоб процвітала купка зажерливих мільярдерів. Тож вступ до НАТО нам іміджу не додасть.
Вадим СУХОМЛИНОВ, вчитель НВК «ЗОШ І – ІІІ ст. -гімназія», смт Любашівка
«ЗА» Й «ПРОТИ»
За дорученням Компартії я проводжу збір підписів з питань вступу України до НАТО та створення союзу між Україною, Росією, Білорусією та Казахстаном. Про мою позицію ви, звичайно, здогадуєтеся. А що стосується позиції мешканців Рені, то вона така: сьогодні я здав рівно сто анкет, і лише троє громадян підтримали намір Ющенка про вступ до НАТО, 97% опитаних – проти. Звичайно, цікаво буде знати остаточний результат опитування, але проміжні підтверджують: переважна більшість не підтримують пропозиції Президента вступити до НАТО.
Анатолій КЛІМОВ, пенсіонер, м. Рені
Я ЗА ВСТУП ДО НАТО
Я за вступ нашої держави до Північноатлантичного блоку. Справа в тому, що нам потрібно об’єднуватися з цивілізованим суспільством, забути внутріполітичні чвари й дбати про добробут народу. Вважаю, що розподіл світу, який почнеться через 10 – 15 років, зачепить і нашу багатостраждальну державу. І щоб гідно зустріти цей незворотній процес і зберегти нашу незалежність, потрібно бути не лише незалежними, але й сильними. А об’єднання більшості країн світу у міцний “кулак” допоможе врегулювати всі світові конфлікти. Потрібно думати про майбутнє, а не жити сьогоднішнім днем.
Микола ОЛІЙНИК, смт Любашівка
ДО НАТО Я НЕ ХОЧУ!
У ці дні в будинки й квартири білгород-дністровців телефонують представники від міської організації Комуністичної партії України з запитанням: «Чи готові вони взяти участь у референдумі проти вступу України до НАТО»?
Мені добре відомі результати кримського "народного референдуму", коли 98% населення виступили проти вступу України до НАТО. Такий результат зовсім недивний. Оскільки вплив російських настроїв, що є основною проблемою для вступу України до НАТО, особливо сильно відчутний в Криму.
Існує поширена думка, що входження до НАТО, це, насамперед, європейський рівень, про який так мріють відсталі від Заходу українці. І, незважаючи на лютий опір Москви, є впевненість, що вже наступного року наша мирна Україна, яка ніколи не розв'язувала війн, стане членом військового блоку, яким її населення безперервно лякали за пострадянських часів.
Не впевнений, що думка звичайного рядового громадянина своєї країни рішуче вплине на дії найвищих державних осіб, які вважають пріоритетними державні інтереси, а не сподівання звичайних мирних українців.
Я кадровий офіцер, який розпочинав службу у лавах Радянської Армії, й, прослуживши 33 календарні роки, звільнився з лав уже української армії. Як людина військова, добре розумію, що таке НАТО, незважаючи на безперервну пропаганду та промивання мізків, яке сьогодні йде з різних напрямів у залежності від інтересів тих чи інших груп. Не приховаю, що, як миротворцю, мені доводилося бувати в гарячих точках і там постійно спілкуватися із військовослужбовцями НАТО. Сьогодні я не стану наводити всіх доказів проти, це компетенція військовиків та політиків. Однак рішуче висловлю свою особисту думку: я категорично не хочу, щоб моя Україна входила до блоку НАТО!!!
Мені легко зробити свій особистий вибір, оскільки бачення проблеми для мене більш ніж явне. Але як дадуть відповідь інші білгород-дністровці, багато хто з яких, переконаний, досить далекі від розуміння непростого запитання, мені важко навіть припустити. Ймовірно так, як вплинуть на їхню думку досвідчені щедро оплачувані зазивали, які мають досвід в соціологічних опитуваннях. А їх останнім часом у нашому місті з'явилося чимало, лише двері встигай відчиняти.
Володимир АЛЕКСЄЄВ, м. Білгород-Дністровський
КОМУ ВОНО ТРЕБА, ЦЕ НАТО?
ВСТУП ГРУЗІЇ ТА УКРАЇНИ ДО АЛЬЯНСУ СХВАЛЮЄ ЛИШЕ ВАШИНГТОН
Палата представників Конгресу США остаточно затвердила законопроект про підтримку вступу Грузії та України до НАТО. Документ під назвою «Акт 2007 року про консолідацію свободи в НАТО» спрямовується на підпис Президенту Бушу. У тому, що Президент США його підпише, сумнівів немає.
На даний момент йдеться про підтримку з боку Конгресу США «своєчасного вступу до НАТО Албанії, Хорватії, Грузії, Македонії та України». У документі також говориться про те, що ці країни мають бути включеними до американської програми «сприяння у сфері безпеки» у рамках підготовки до вступу в НАТО. Витрати із федерального бюджету США на надання сприяння п’яти постсоціалістичним країнам складуть у 2008 році загалом 12 млн дол., а в період з 2008 по 2012 рік прогнозуються витрати з цією метою у розмірі 30 млн дол.
Запрошуючи українців прискорено вступити до НАТО, США явно не враховують сьогоднішніх настроїв. Або ж ніби не помічають, що наш теперішній уряд йшов на вибори під гаслом «обміркованих» контактів із НАТО. Як мінімум, після проведення загальноукраїнського референдуму. Про те, як поведе себе у цій ситуації Україна, «ОВ» попросили розповісти політолога – президента центру соціальних досліджень «Софія» Андрія Єрмолаєва.
– Закон США для нас не закон. З цілої низки причин. І найголовніша – небажання втягувати Україну до старої суперечки, що триває між старою Європою та США про шляхи інтеграції та про те, яка країна є сателітом США, а яка самостійною. Зараз настає розуміння, що в цій грі Україна має займати виважену позицію. А тому поспішати до НАТО, тим більше під козирком США, Україна не буде.
Звичайно, є прибічники прискореного вступу до НАТО. Активним провайдером цієї ідеї залишається Ющенко, але навіть він останнім часом намагається не давати твердих та однозначних оцінок. І ліві, й праві розуміють, що членство в НАТО не є умовою вступу до ЄС. Більше того, можливо, якраз членство в альянсі пригальмує вступ до ЄС.
Тому, незважаючи на те, що радикальні «атлантисти» за вступ до альянсу у прискореному режимі й навіть називають дату – 2009 рік, мій прогноз такий: ніхто в Україні бігти до НАТО не буде.
– Але ж в Україні є закон, який однозначно говорить про прагнення країни до НАТО.
– Так, прибічники НАТО посилаються на ухвалений у 2003 році закон про нацбезпеку, у якому справді є положення про євроатлантичний альянс із перспективою членства. Але цей закон вимагає корекції у відповідності з новою Конституцією. І я прогнозую, що коли буде прийнято закон про основи внутрішньої та зовнішньої політики, теза про НАТО буде швидше за все акуратно відредагованою і буде знято однозначність членства. Швидше, буде використана формула «про глибоку співпрацю». До речі, це притаманне й Росії, яка теж є стабільним партнером НАТО з цілої низки програм.
– Тоді тим більше дивно виглядає «директива» із США.
– Я взагалі здивований, чому й досі жоден український політик не заявив про посягання на національний суверенітет. Але це швидше за все пов’язано із тим, що наші політики завжди побоювалися протиставляти свою позицію позиції сили.
Олег БАЗАК, спецкор «Одеських вістей», м. Київ
