НАМ ВІДПОВІДАЮТЬ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ:
ПРО ПІЛЬГИ ДІТЯМ ВІЙНИ
У своєму листі до редакції одеситка Є.С. Єпіфанова поставила запитання щодо надання пільг тим, хто віднесений до категорії «діти війни», зокрема, щодо безкоштовного проїзду на транспорті. У відповіді, отриманій з Головного управління праці та соціальної політики за підписом начальника управління О.П. Китайської, зокрема, говориться:
«Перелік пільг, що надаються дітям війни, наведений у ст. 5 Закону «Про соціальний захист дітей війни», передбачає, зокрема, право на 25-відсоткову знижку при оплаті за користування комунальними послугами у межах середніх норм споживання, а також право на безкоштовний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, залізничним та водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання.
У той же час Законом «Про державний бюджет України на 2007 рік» компенсації за пільговий проїзд категорії осіб «діти війни» не передбачено.
Заявниця може користуватися пільговим проїздом на транспорті загального користування як пенсіонер за віком.
У м. Одесі до транспорту загального користування відносяться міськелектротранспорт та 41 автобусний маршрут».
ПРО СТИПЕНДІЇ УЧАСНИКАМ БОЙОВИХ ДІЙ
Ветеран Великої Вітчизняної війни В.Ф. Панасюк із Любашівського району, розповівши про бойові ордени та медалі, якими нагороджений, цікавився порядком призначення довічних стипендій учасникам бойових дій.
«Відповідно до Положення про довічні стипендії для учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., затвердженого Указом Президента України від 9 червня 2006 р., на одержання державних стипендій можуть бути висунуті учасники бойових дій, яких відзначено державними нагородами за заслуги у період війни, мають видатні заслуги й внесли вагомий внесок у розбудову Української держави й мешкають в Україні», – говориться у відповіді Головного управління праці та соціального захисту облдержадміністрації на звертання ветерана.
«Комісія обласної держадміністрації з питань висування кандидатів на одержання довічних державних стипендій для учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. на своїх засіданнях розглядає матеріали щодо кандидатів, які рекомендуються районними держадміністраціями та виконкомами рад міст обласного значення, із урахуванням пропозицій громадських організацій ветеранів війни, й висуває найгідніші кандидатури на одержання вищезазначених стипендій».
Авторові листа запропоновано звернутися з цього питання до громадської організації ветеранів війни у Любашівському районі.
Управління також інформує про те, що у випадку, коли ветеран одночасно має право на одержання довічної державної стипендії й державної стипендії за особливі заслуги перед Батьківщиною, йому призначається одна, – та, яка більша за розміром, – пенсія.
ПРО КОМПЕНСАЦІЇ ІНВАЛІДАМ
Відповідаючи на запитання, поставлені у листі нашого читача В.І. Чепуренка із села Петродолинське Овідіопольського району, Головне управління праці та соціальної політики направило редакції докладне роз'яснення щодо виплат інвалідам компенсації на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобілів.
«Відповідно до Положення про виплати інвалідам компенсації на бензин, ремонт та техобслуговування автомобілів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України у березні 1998 р., вона виплачується:
– інвалідам, серед них тим із них, які забезпечені автомобілями безкоштовно або на пільгових умовах;
– інвалідам, які за висновками МСЕК мають право на забезпечення автомобілями безкоштовно або на пільгових умовах, але не одержали їх і користуються машинами, придбаними за власні кошти;
– інвалідам війни, які придбали автомобілі за власні кошти, із урахуванням вартості належного їм відповідно до висновку МСЕК автомобіля безкоштовно.
Зазначена компенсація виплачується також інвалідам війни 1-ї та 2-ї груп (поза залежністю від наявності в них медичних показань для забезпечення машинами безкоштовно або на пільгових умовах), які користуються автомобілями, купленими за власні кошти.
Для одержання компенсації необхідно представити заяву, технічний паспорт про реєстрацію машини на ім'я інваліда із відповідними відмітками Державтоінспекції про придатність автомобіля до експлуатації, а також копії посвідчень інваліда та водія. Виплата компенсації провадиться органами соціального захисту населення за місцем одержання пенсії та перебування на обліку інвалідів.
Виконуючи постанову Кабінету Міністрів України про Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, Головне управління праці та соціальної політики облдержадміністрації провадить інвентаризацію особистих транспортних засобів інвалідів для того, щоб упорядкувати облік інвалідів, які потребують у забезпеченні спецавтотранспортом.
Відповідно до вищевказаного Порядку інвалід, який перебуває на обліку для забезпечення спецавтотранспортом, подає до районного відділення праці та соціального захисту населення за місцем проживання та реєстрації такі документи: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, довідку про реєстрацію місця проживання, копії пенсійного посвідчення та посвідчення водія».
Питання руба СКІЛЬКИ КОШТУЄ ПОРОЖНЯ ПЛЯШКА?
Часто читаю в різних газетах виступи представників різного рівня владних структур, у яких вони нарікають на відсутність коштів у скарбниці. А хто ж повинен піклуватися про те, щоб кошти до скарбниці надходили, а не ішли «в тінь»?
Взяти, наприклад, практику, що склалася, роботи приймальних пунктів по збиранню макулатури, склотари, металобрухту, інших побутових відходів. Невже ніхто не бачить, що тут порядку належного немає? Коли ви заходите до магазину за покупками, купуєте товари, то оплачуєте їх через касу, а на руки покупцеві видається чек. Нічого цього й у спомині немає у пунктах приймання вторсировини, багато їх так і назвати не можна: пристосували для приймання посуду колишній гараж або щось подібне – і добре, так зійде. Час роботи, як правило, не зазначено, а ціни на ті самі пляшки у різних пунктах можуть коливатися від 5 до 10 коп. Користуються приймальники і такими хитрощами: частину склотари, що здається, не беруть – з браком, мовляв, – у розрахунку на те, що здавач назад їх не понесе, залишить тут же.
Чому робота цих пунктів не впорядкована належним чином? Чому розрахунок йде не через касовий апарат, а, як кажуть, з рук в руки, причому найчастіше з обрахуванням клієнтів? Адже від цього втрачає не лише той, хто здає макулатуру чи склотару, а й держава.
Навести лад у цьому питанні треба як з міркувань економічних, так і екологічних: багатьох стихійних звалищ можна було б уникнути, якби належним чином працювали пункти приймання вторсировини.
А. КОТОВ, ветеран праці, м. Одеса
ПЕРОН СПОРУДИЛИ, А ЗУПИНКУ СКАСУВАЛИ...
Багато років ми, мешканці сіл Червоний Хутір, Струтинка Жеребківської сільради користувалися потягом «Котовськ – Помічна», який робив короткочасну зупинку (на 2 хвилини) у Струтинці. Завдяки цій зупинці ми могли дістатися й до районного центру, і до Котовська: хто – на базар, хто – до лікарні, хто – в інших справах. Перону не було: щоб у вагон видертися, брали із собою з дому різні підставки.
У минулому році сільрада зробила добру справу: домоглася, щоб було споруджено перон завдовжки 70 метрів. Майже сто тисяч гривень на це витратили. Ми всі так раділи! Але радість наша була недовгою. У жовтні перон спорудили, а вже у січні ц.р. зупинку скасували. Чому? Нам зовсім незрозуміло, і дуже кривдно. Адже в селах живуть, в основному, пенсіонери, яким важко пересуватися на далекі відстані. От до Жеребкового треба йти 7 км пішки, а як тепер до Ананьєва дістатися, якщо до лікарів треба на огляд? Здоров’я ж у людей похилого віку, як правило, з великими вадами.
Взагалі, відрізали нас від білого світу. У черговий раз поставилися зневажливо до потреб сільських жителів.
Через газету хочемо звернутися до управління залізниці: зважте на наше становище, поверніть зупинку поїзда «Котовськ – Помічна» у селі Струтинка.
КОСЮГА, БУЛАХ, ПАЛАДІЙ, учасники війни; ЯРОШЕВСЬКИЙ, інвалід 1-ї групи, учасник війни; ПАНАЇД, інвалід праці; КОВАЛЕНКО, інвалід дитинства,
і ще 10 підписів
с. Струтинка,
Ананьївський район
На замітку садівникам ВИКОРИСТОВУЮЧИ СИЛУ ВІТРУ
Історія використання людиною енергії вітру відноситься до глибокої давнини. У нинішній час вітрові енергетичні установки успішно застосовуються в Італії, Голландії, Франції, Німеччині та інших країнах далекого зарубіжжя. А в США, наприклад, сумарна потужність застосовуваних ВЕУ перевищує потужність всіх теплових станцій.
А який стан справ із застосуванням ВЕУ в Україні? У спеціалізованому журналі «Зелена енергетика» повідомляється, що нині побудовано й здано до експлуатації дві вітрові енергетичні установки й завершується спорудження третьої. Вони розташовуються у південному регіоні України. Їхня загальна потужність 1800 кВт. Тільки й всього.
Всі ВЕУ умовно поділяються на установки великої, середньої та малої потужності. Перші та другі відрізняються відносно коротким терміном окупності – від двох до чотирьох років. Окупність же установок малих потужностей досягає 20 – 30 років. У цьому їх єдиний недолік.
В Одесі вітрові енергетичні установки виготовлялися свого часу заводом «Строммашина» та ще однією комерційною фірмою. Зараз, на жаль, їх випуск припинено.
А тим часом, якщо судити за численними звертаннями городників і садівників області, потреба у ВЕУ досить велика. І насамперед – через дорожнечу інших джерел енергії.
Тому всім зацікавленим хочу повідомити, що вітрові енергетичні установки різної потужності виготовляє фірма «Аванте» в Києві та Харкові. Адреси виготовлювачів ВЕУ можна знайти через інтернет.
Юрій ОРЄХОВ, кандидат технічних наук
СЛОВА ВДЯЧНОСТІ
БАЧИТИ – ОТЖЕ, ЖИТИ
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у світі налічується нині понад 17 млн чоловік, які страждають на підступне захворювання очей – на катаракту, що найчастіше призводить до втрати зору. На щастя, вчені та лікарі навчилися гальмувати процес помутніння кришталика ока й лікувати складне захворювання. У наш час заміну помутнілого кришталика хірурги-офтальмологи роблять під час 20 – 30-хвилинної безболісної операції із використанням місцевої анестезії.
З особистого досвіду тепер знаю, що найголовніше – не занедбувати хворобу, вчасно звернутися до фахівців, визначитися із вибором офтальмологічної клініки. До речі, інвалідам війни кришталики імплантують безкоштовно.
Оскільки катаракта – хвороба довготривала, час операції визначає сам хворий після консультації у фахівця. Звичайно, це той рубіж, коли окуляри вже не допомагають або допомагають недостатньо, щоб людина могла читати й писати.
Що стосується вибору клініки, то, як відомо, Одеса є визнаною столицею офтальмології в Україні. Досить згадати НДІ очних хвороб та тканинної терапії імені В.П. Філатова. Особисто я, як людина військова, обрав офтальмологічну клініку 411-го Центрального клінічного військового госпіталю. Оснащена найсучаснішим устаткуванням, під вмілим керівництвом хірурга-офтальмолога вищої категорії О.І. Целомудрого, вона успішно повертає людям зір. Тут провадиться до 10 – 15 операцій на день. Перевага клініки у тому, що вона працює на базі й за підтримки великої кількості потужних госпітальних відділень, які завжди готові прийти на допомогу. Ветерани війни ставляться до медперсоналу госпіталю із особливою довірою, вважаючи цей медзаклад своїм.
Навряд чи треба говорити, яке це щастя – вже на другий-третій день після операції побачити світ прооперованим оком. І сповнюєшся почуттям особливої вдячності людям, які подарували таку, ні із чим не порівнянну, радість, адже бачити – отже, жити. Щире спасибі керівництву госпіталю, досвідченому та дружному медперсоналу офтальмологічної клініки за повернутий зір. Подальших вам успіхів!
Роман АГРИКОВ, генерал-майор у відставці
«КОЖЕН ПАЦІЄНТ ТУТ ОТОЧЕНИЙ ПІКЛУВАННЯМ»
Так трапилося, що мені довелося опинитися спочатку на прийомі, а потім і на лікуванні в обласному онкологічному диспансері. Звичайно, як, напевно, кожний на моєму місці, йшла до цього медзакладу з острахом. Адже не секрет, що діагнози онкологів більшість із нас сприймають як свого роду вирок.
Але з першого дня мене тут оточили таким піклуванням і чуйністю, що на операцію я пішла без остраху. Знаю тепер сама й розповідаю знайомим, що в маммологічному відділенні онкодиспансеру працюють чудові, високопрофесійні фахівці й дуже чуйні, щирі люди. Це і завідувач відділення, заслужений лікар України Сергій Бондар, й анестезіолог В'ячеслав Бедрега, і лікар Вадим Атанасов, й медсестри операційної Ірина Желдубовська та Ірина Тележенко. Щира їм вдячність, а також їхнім колегам по медперсоналу – старшій медсестрі Ірині Гнатюк, медсестрам Оксані Козловській та Світлані Присяжнюк, сестрі-хазяйці Любові Пульча.
До мого «спасибі» людям у білих халатах, гадаю, долучаться й інші пацієнти маммологічного відділення обласного онкодиспансеру.
Із задоволенням довідалася, що недавно в ООД відбулося відкриття нового корпусу, оснащеного сучасним устаткуванням. Отже, багато хворих вчасно одержать кваліфіковану медичну допомогу. Нехай і надалі обласна влада не забуває допомагати диспансеру у зміцненні його матеріально-технічної бази: це допоможе лікарям діагностувати онкозахворювання на ранніх стадіях і ефективно лікувати хворих.
Л.Г. КОСТЮШЕНКО, м. Одеса
