Люди із творчим мисленням, інтелектуали, винахідники – справжній скарб кожного народу. І виходять вони, звичайно ж, із народу, виростаючи із коротких штанців. Чи чекати нам на інтелектуальний прорив від тих, кого сьогодні називають тінейджерами? Про перспективи обдарованих підлітків ми розмовляємо із вчителем-методистом, керівником клубу інтелектуальних ігор Центру дитячої та юнацької творчості «Еврика» Дмитром ЖДАНОВИМ та головою дитячої комісії Ліги українських клубів Ольгою ЦЕЙТЛІН.
«АЛЛО, МИ ШУКАЄМО…»
– Дмитре, чи давно Ви працюєте в «Евриці», – звертаюся до Дмитра Жданова.
– Сім років!
– Немало! Отже, сім років тому Ви прийшли, побачили…
– …і був здивований занедбаністю справ у сфері позашкільної роботи. Адже я ще пам’ятаю Будинки піонерів, у яких працювали різноманітні гуртки та секції. Втім, про це вже було говорено-переговорено. Багато ми втратили!
– І у чому ж сенс Вашої роботи?
– Наше завдання – психологічний захист та реабілітація обдарованих підлітків.
– Пробачте, не зовсім розумію…
– Навіть зараз є діти, які багато читають, прагнуть розвиватися духовно й інтелектуально. Однак це не в моді серед нинішньої молоді. І над обдарованими дітьми починають насміхатися, називаючи їх «ботаніками». У таких хлопців та дівчат є два шляхи – бути, як усі, або опиратися пагубному впливу соціуму. Ми працюємо, щоб вони обрали другий шлях.
– Шукаєте обдарованих і берете під своє крило?
– По-перше, ми не ходимо й не шукаємо – це може лише налякати дітей. Ми запрошуємо до себе усіх, незалежно від рівня розвитку – розвішуємо оголошення, даємо інформацію до ЗМІ. У нас місце знайдеться кожному. У кожному дрімає іскра потягу до краси, і наше завдання – роздмухати цю іскру.
Ольга Цейтлін:
– Якщо говорити про загальний інтелектуальний рівень підростаючого покоління, то, на жаль, він неухильно падає. Це пов’язано із тим, що тривалий час матеріальні цінності превалювали над духовними. Якоюсь мірою це триває й зараз. Телевізори і комп’ютери практично витіснили серйозну літературу.
НАМ НЕ ПОТРІБЕН ХОДЯЧИЙ КОМП’ЮТЕР!
– І як Ваші успіхи, Дмитре?
– Зараз у нас 60 підопічних. Ми збираємося, обговорюємо питання, що хвилюють дітей. Стараємося сформувати їхнє зацікавлення літературою. До речі, свідомо уникаємо стилю спілкування у вигляді лекцій та інших шаблонів. У нас проходять бесіди (загальні й індивідуальні) – це основний метод нашої позашкільної роботи, зовсім не новий, самі розумієте, але дієвий. Пробуджуємо в хлопцях та дівчатах тягу до прекрасного, розвиваємо комунікабельність. І ще – «я» замінили на «ми». Діти самі роблять потрібні висновки, викладач лише спрямовує на потрібний шлях.
– Перейдемо до інтелектуальних ігор. Багато хто вважає «знавців» такими собі скриньками із різноманітними і не завжди потрібними знаннями. Чи не до цього готуєте дітей?
– Ми не ставимо завдання зробити із дитини ходячий комп’ютер. Головне наше завдання – розвинути в дітях вміння творчо мислити, шукати нестандартні ходи у важких ситуаціях. Можливо, хтось з наших підопічних стане відомим вченим, винахідником або просто грамотним керівником, розумним інженером. На це й сподіваємося.
– Бажаючих багато?
– На щастя, так. Щоправда, одразу доводиться пояснювати новачкам, що є два шляхи – або серйозно займатися «Що? Де? Коли?», або обмежуватися розважальною стороною справи. Усі, як правило, заявляють про бажання стати «профі», але кожний третій потім сходить із дистанції. Адже щоб одразу стати ерудитом, необхідна постійна праця – тренування й тренування, а головне – невгасиме бажання! Примушувати можна себе, але не інших. Окрім того, нинішні діти дуже ранимі. Побоюючись здатися менш розвинутими від своїх однолітків, вони інколи припиняють відвідувати Центр, хоча ми й стараємося формувати групи у залежності від рівня розвитку.
Ольга Цейтлін:
– Наші ігри, турніри, інтелектуальні табори, де діти можуть не лише погратися, але й поспілкуватися із однолітками та дорослими із інших міст і країн, дають унікальну можливість розвитку інтелектуальних та творчих здібностей особистості.
ПРИВІД ДЛЯ ОПТИМІЗМУ
– Є ким пишатися?
– Честь «Еврики» успішно захищає команда «Таїровець». Зараз підліткам по 17 років, але вони вже п’ятий сезон грають в одному і тому ж складі. Серед достоїнств – завоювання Кубка країни із брейн-рингу серед учнів, перемога у шкільному чемпіонаті міста. Три гравці навіть потрапили до шоу «Самый умный».
– Непогана реклама для Вашого Центру!
– Справа не в рекламі. «Таїровець» – зразок для наслідування інших дітей Київського (і не лише) району Одеси. Повторюся: ми не ставимо за мету «серійний випуск» Друзів або Поташевих! Головне – підтримувати й розвивати у підлітках інтелектуальні здібності. І тут хочеться звернутися до вчителів та батьків. Дуже важливо, щоб такі діти відчували підтримку! Треба відзначати їхні успіхи, хвалити – в міру, звичайно. Це важливіше за подарунки, повірте. Відсутність такого стимулу зазвичай призводить до розчарування й «розчинення» серед сірої маси.
Ольга Цейтлін:
– Гра створює прекрасну мотивацію для підвищення власного інтелектуального рівня, самовдосконалення, розвитку особистості. Робота у команді прищеплює навики культури спілкування та спільної діяльності. У дітей, які постійно займаються інтелектуальними іграми, розвивається швидкість мислення, систематизуються знання. Адже голову, як відомо, можна «набити» чим завгодно. Важливо привести вміст у порядок, щоб у потрібний момент можна було скористатися знаннями й навиками.
ЗА ПРАВИЛАМИ «ФЕЙР-ПЛЕЙ»
– Ви вважаєте, що інтелектуальні ігри облагороджують людину?
– Бачте, «Що? Де? Коли?» – передусім спорт. А спорт навчає поважати суперника! У гравців випрацьовується своєрідний кодекс честі знавця, заснований на правилах чесної гри – «фейр-плей». Так, таке «щеплення» ще не гарантує своєї безумовної дії за стінами нашого Центру. Іноді наші підопічні роблять властиві їхньому віку дурниці. Сподіваємося, що діти переростуть підлітковий максималізм, і витрачені зусилля не пропадуть марно. Адже ми не гравців виховуємо, а людей, розумієте?
– Дмитре, Ви також виступаєте у ролі координатора молодіжних чемпіонатів міста, тому маєте можливість оцінити інтелектуальні здібності підростаючого покоління протягом декількох років. Яка картина вимальовується?
– Одеський клуб «Ерудит», провадячи різноманітні змагання серед учнів, всіляко пропагує «інтелектуально здоровий» спосіб життя. Що стосується перспектив… Мені здається, що сьогодні підлітки все ясніше усвідомлюють – окрім матеріальної поживи необхідна ще й духовна. Хочеться вірити, що рано чи пізно нашій країні знадобляться інтелектуали – коли запрацюють НДІ та конструкторські бюро, а винаходи не будуть порошитися у особистих музеях їх авторів.
– Влада допомагає?
– Підтримує морально, так би мовити. Звичайно, сподіваємося на її активнішу участь у цьому процесі.
Ольга Цейтлін:
– Ситуація, що склалася, мене дивує. Зацікавленість в інтелектуальному розвитку підростаючого покоління має виявляти держава! І якби було ухвалено державну програму, виділено кошти на організацію турнірів та оплату праці тренерів, наші чемпіонати стали б в один ряд із Всеукраїнськими Олімпіадами зі шкільних предметів. Поки ж що розраховуємо на спонсорів. У цьому році нам активно допомагають Міжнародний Громадянський Рух «Місце зустрічі змінити не можна» (голова Дмитро Співак) і, як звичайно, акціонерний банк «Південний».
Що ж, будемо сподіватися, що об’єднаними зусиллями педагогів, позашкільних працівників, владних структур усіх рівнів Україна заматиме нових Архімедів. Нехай вони частіше вигукують «Еврика!», і хай не загинуть їхні починання під варварською п’ятою байдужості.
