За останній рік в Савранському районі створено 20 міні-свиноферм. Що спонукало людей до такого кроку? Здебільшого це дрібні фермери та землекористувачі, що мають невеликі наділи землі. Як правило, у них немає достатньо власної техніки. Тож для виконання того чи іншого агрозаходу доводилось наймати, орендувати трактори, комбайни. Це в свою чергу призводило до того, що будь-які роботи на полях проводилися із деяким запізненням. А це значить, що врожай теж знижується. Собівартість же, навпаки, зростає. При досить таки низьких цінах на зерно, які склались останнім часом на вітчизняному ринку, продавати збіжжя стало невигідним. Тож дрібні аграрії вирішили, що доцільніше вирощене зерно “перепускати через тваринництво”. Таким чином взялись за розведення свиней, так як це найбільш скоростигла галузь.
Саме такий шлях пройшов Станіслав Дмитрович Яворівський з села Неділкове. “Коли розвалився колгосп, вирішив виділитись із своїм паєм в самостійне господарство, – розповідає приватний сільгоспвиробник. – Тепер маю 25 гектарів землі. Але займатись одним рільництвом невигідно. Тож вирішив спробувати додати до нього ще й свинарство. Щоб підтримати мене в цьому починанні, тесть дав дві поросні льохи. З цього й починав”.
На сьогоднішній день у С.Д. Яворівського 8 свиноматок. Є вже не один десяток приплоду. Та от біда, що ціни на свинину зовсім впали. один кілограм в живій вазі коштує 4,5 – 5 гривень. В той час, коли собівартість сягає за 6 гривень. До того ж, як розповідає Станіслав Дмитрович, своє зерно вже згодував. Тепер доводиться купувати. На міні-фермі працює сам, і ще йому допомагає один чоловік. Виникла проблема й з тим, що для обробітку поля, для того, щоб виростити врожай 2007 року, необхідні кошти на пальне, насіння, добрива, гербіциди, а їх у нього немає. Потрібно брати кредит, але це досить довга процедура, до того ж досить високі проценти. “А без кредиту не обійтись, – розмірковує С.Д. Яворівський. – Взявши його, доведеться працювати тільки заради того, щоб погасити відсотки і віддати борг”. Проте аграрій у відчай не падає. Він з досвіду знає, що завжди було так, що раз на 3-4 роки ціни на тваринницьку продукцію падають, а потім знову піднімаються. Єдине, що хвилює його, – це закордонна продукція. Вона дуже шкодить вітчизняному товаровиробникові.
– Саме тому виникла нова проблема, що нікуди збути свою працю, – бідкається чоловік, – вже об’їздив усі заготівельні організації, в тому числі і приватні, всюди черга. Де то видано, щоб товаровиробник вистоював у черзі для того, щоб здати вирощене? Але я все ж таки сподіваюсь, що ситуація стабілізується, і держава повернеться обличчям до своїх годувальників. Інакше бути не може.
