Як ми вже повідомляли, 17 – 19 травня в Одесі відбувалася VIII Всеукраїнська виставка-форум «Українська книжка на Одещині». Серед заходів, які провадилися в її рамках, був і творчий вечір, присвячений одному з провідних художників-оформлювачів книг Володимиру Миненку, який так і називався «Творчий портрет: «Володимир Миненко – митець книги». І відбувався він у відділі рідкісних видань та рукописів Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького.
Цей вечір суттєво відрізнявся від багатьох інших заходів – велелюдних, представницьких, за участю книжників з багатьох міст та від багатьох видавництв України. Навпаки, на ньому зібралися здебільшого ті, хто особисто знав художника Володимира Миненка, який ще зовсім недавно і занадто передчасно пішов із життя; хто співпрацював з ним, як із колегою; чиї увічнені у книжках твори він мистецьки, з особливим, вишуканим смаком і талантом оформлював, доповнюючи суто літературні вартості його ще й витворами зображувального мистецтва.
Відкриваючи це поважне зібрання, знаний український поет Анатолій Глущак, колишній багаторічний директор видавництва “Маяк”, який творчо співпрацював з Миненком і як керівник, і як поет, досить виразно окреслив два смислові напрями зустрічі. Перший полягає в тому, щоб справді спробувати створити колективний усний портрет цього художника; а другий – повести цілком професійну розмову і про творчу манеру Володимира Миненка, і про традиції книжкової графіки, традиції і стан сучасного книгооформлення. Причому обидва ці напрями виявилися дуже співзвучними самій ідеї проведення в Одесі вже традиційної, восьмої, Всеукраїнської виставки-форуму “Українська книга на Одещині”.
А говорити й справді було про що: у творчому доробку Володимира Миненка понад п’ятсот оформлених ним книжок – різних авторів, різних жанрів, найрізноманітнішої тематики і навіть різних епох. Майже всі виступаючі на цьому засіданні – а це й Анатолій Глущак, і директор бібліотеки імені Горького Ольга Ботушанська; голова Одеської обласної організації Національної спілки письменників Геннадій Шипківський, письменник Юрій Овтін та вдова художника Людмила Миненко, а також його колеги художники-графіки та дизайнери: Григорій Палатников, Людмила Карпушкіна, Геннадій Гармидер, Олександр Карпушкін та інші – відзначали поєднання природної інтелігентності і духовності цієї людини з її умінням творчо проникати в сутність кожного видання, рукопис якого клали йому на стіл.
Він володів дивовижною здатністю уважно й терпляче слухати автора і так само уважно й терпляче дослухатися до того, що промовляють зі сторінок майбутньої книги його герої. Так от, десь на межі сприйняття авторського задуму і книжкової, сюжетно-характерної реальності, якраз і народжувалося те зображувально-графічне рішення, яке виявлялося сприйнятним і для автора, і для видавця; і яке незабаром ставало природним і невід’ємним атрибутом нової книжки. А ще ж слід зважити, що в часи становлення Миненка як книжкового оформлювача і творця багатьох товарних знаків різних фірм і різної продукції, не існувало ні практики комп’ютерного пошуку та варіювання; не було ксероксів і не було електронних версій рукописів, завдяки яким можна було комп’ютерно “погратися” шрифтами, кольорами, сюжетами, розмірами та композиційними побудовами графіки. На озброєнні Володимира Миненка та його колег-ровесників були тільки суто “дідівські” засоби: ножиці, клей, папір і безмежне, чернече багатотерпіння. Але ж подивіться, як винахідливо та вправно вони послуговувалися цим “знаряддям”!
Організована співробітниками бібліотеки виставка “Володимир Миненко – художник книги” ввібрала в себе далеко не всі видання, позначені талантом цього митця, але й вона давала досить повне і контрастне уявлення і про творчу манеру, і про своєрідне асоціативно-зорове мислення його, і про уміння віднайти саме ті символи, які найбільше і найхарактерніше розкривають суть книжки або товарного знаку. І коли свого часу бібліотека ім. М. Горького вирішила видати кілька книг, які б відтворювали дух минулих епох, то зупинилися саме на постаті Володимира Миненка. І це у співтворчості з ним з’явилися представлені на виставці фоліант “Старопечатные издания кирилловского шрифта” та мініатюрне видання “Маразли”. Приємне враження справляють оформлені Миненком книжки Анатолія Глущака “Тиждень”, Юрія Овтіна “Одесские истории”; бібліографічне видання “Історія півдня України в книгах”, збірка есе Галини Лазаревої “Время. Кино. Книга” та книжка поезій Бориса Нечерди “Удвох із матір’ю”; а ще перед нами дванадцять видань з серії книжок молодих авторів “Дебют” і багато інших творінь.
Вже будучи невиліковно хворим, буквально в останні дні свого життя, Володимир Миненко створив оригінал-макет та оформлення чудової книжки Галини Лазаревої “Владимир Высоцкий” з серії “Імена Одеської кіностудії”, презентація якої теж відбувалася в рамках виставки-форуму. Склалося так, що мені випало бути і рецензентом рукопису (оригінал-макету) цієї книжки, а згодом, коли вона побачила світ, то й самого видання – стаття “На висоті таланту” (“ОВ” від 14 грудня 2006 року). На моє переконання, Володимир Миненко виявився на висоті тих вимог, які ставилися до книжки про талановитого актора Володимира Висоцького. Творення цього оригінал-макету, який увібрав у себе сотні фотографій, кінопроб і кадрів із кінофільмів; оригінали всіляких офіційних паперів, малюнків та фрагментів рукописних сценаріїв, воістину стало одним із вершинних творінь неповторного митця книги, яким був і навіки залишиться Володимир Миненко. Ось чому всі присутні на вечорі його пам’яті схвально поставилися до пропозиції Анатолія Глущака створити буклет, який би бібліографічно відтворював творчі набутки художника, а відтак став своєрідним наочним посібником для молодого покоління книжкових графіків.
