Кілія. Припікає літнє сонце. Городяни потяглися до води – купатися й засмагати. Але відпочивати, піддаючи своє життя небезпеці, вони знову змушені на «диких» пляжах, тому що офіційно міського пляжу не існує. Він припинив свою діяльність ще у 2004 році. Рятувальна служба зникла разом із рятувальними засобами, цегельною будівлею самої станції й навіть піском, не кажучи вже про роздягальні й грибочки.
Язик не повертається назвати пляжем стихійно виникле місце купання біля переправи на острів Кислицький, де кожне пірнання поєднане із ризиком.
Мешканці селища Кілійського суднобудівно-судноремонтного заводу, особливо діти, облюбували для купання район Дунаю біля нафтобази, де дуже сильна течія. Хто дасть гарантію, що завтра річка не забере ще одну дитину?
За даними Кілійського районного відділу МНС, за 2005-2006 роки в результаті нещасних випадків на воді загинула 21 особа, серед них через купання у непристосованих для цього місцях.
Виконавча влада в особі мера Кілії В.І. Бобровського та голови райдержадміністрації О.А. Гречаного, схоже, взагалі зняла з порядку денного питання щодо спорудження міського пляжу. Чи то не вистачає коштів у бюджеті, чи то чиновники зайняті масштабнішими справами. Як би там не було, а питання спорудження пляжу відсунуто на задній план, хоча не такі вже й значні кошти потрібні для його вирішення. Для сертифікації, тобто офіційного відкриття пляжу потрібно виконати низку нескладних вимог. Насамперед, необхідно водолазне обстеження дна акваторії пляжу. Далі варто облагородити зону відпочинку – завезти пісок і відгородити буями зону купання. Зі скарбниці будуть спрямовані необхідні кошти на організацію рятувальної служби, медпункту й охорони пляжу. Вкрай затребувану інфраструктуру сервісу із задоволенням розвинуть підприємці міста. Було б лише бажання та уміння цю роботу організувати!
