Ламати – не будувати, критикувати – легше, аніж створювати. Наш сьогоднішній співрозмовник В'ячеслав Маркін – і за посадовими обов'язками, й просто за складом характеру – практик-творець. В облраді V скликання він – заступник голови постійної комісії з питань будівництва, а у квітні нинішнього року розпорядженням голови облдержадміністрації був призначений начальником Головного управління будівництва та реконструкції. Якоюсь мірою це призначення сигналізувало щодо спроби двох регіональних гілок влади (облради та облдержадміністрації) знайти шляхи конструктивної співпраці. Практично увесь попередній рік діяльність управління викликала чимало нарікань з боку депутатів обласної ради, тепер же треба було довести й показати, як впорається із цією роботою представник самого депутатського корпусу. Як сприйняв таку відповідальність новий керівник Головного управління будівництва та реконструкції в Одеській області? Наскільки «обжився» він на новій посаді? Розповідає сам В'ячеслав Володимирович:
– Звичайно, робота начальника управління трохи відрізняється від безпосереднього будівництва. Фактично ми керуємо будівництвом, виступаємо замовниками й здійснюємо технічний нагляд. Окрім того, є й низка інших завдань. Управління тому й назване Головним, що ми маємо намір, скажемо так, зібрати під своєю егідою служби замовників будівництва по районах та містах Одещини. Сьогодні нам легше, тому що по депутатській лінії закінчилося формування бюджету розвитку. Але з другого боку – зараз ми приступили до контролю за використанням тих грошей, які депутати виділили для будівництва у масштабі області.
– Як у Вашій особі здійснюється взаємодія двох гілок влади у регіоні?
– І після нового призначення я залишився у постійній комісії облради з будівництва, тобто профіль не змінив. Для того й прийшов на посаду начальника Головного управління будівництва та реконструкції, щоб якось згладити моменти взаємин між радами та адміністрацією саме у нашій галузі. На сьогодні суперечностей немає, як ви розумієте. Я ж не можу один у двох особах суперечити сам собі. Хоча істина народжується у суперечці... Десь ідуть на поступки з боку адміністрації, десь – з боку комісії. Управління щільно співпрацює не лише із профільною «будівельною» комісією, але й із «бюджетною» комісією, комісією з екології. Коли я прийшов на нову посаду й почав знайомитися з командою, то переконався, що тут чимало гідних фахівців. Хтось напевно піде від нас, але кістяк залишиться. Потрібно лише розуміти, що в постійної комісії та управління облдержадміністрації трохи різні завдання. Депутати – це більш соціальний аспект, а управління – технічний, тому їх не можна порівнювати.
– Чи не могли б Ви зараз змалювати якусь загальну схему-картину: як провадиться будівництво в Одеській області? Які райони лідирують, а які відстають, на які кошти провадяться ці роботи?
– Найактивніше будівництво провадиться, звичайно, у районах, розташованих поблизу Одеси: Комінтернівському, Овідіопольському, Біляївському. Це інвестиційно привабливі землі зі зручним місцем розташування, там створено досить пристойну інфраструктуру. За великим рахунком вздовж узбережжя (від припортового заводу на сході й до Сергіївки на заході) будівництво йде відчутними темпами: житло, об'єкти курортного призначення, медзаклади... Окрім підтримки облради, дані райони мають власні, досить потужні бюджети. А ми, як депутати, намагаємося закривати «соціальні дірки» не лише на цих територіях. Фактично ми маємо справу із 26 районами та 7 містами обласного підпорядкування. Серед тих, що особливо відзначилися, варто назвати Ізмаїл та Котовськ. Сьогодні серйозно взялися за проблеми Білгорода-Дністровського, там за різними напрямами виділено цього року близько 10 мільйонів гривень. Більшість із них піде на ремонт та реконструкцію теплотрас та котелень, частково – на газифікацію. У 2004 році було зроблено подвиг – перехід газопроводу через Дністровський лиман, і Білгород-Дністровський одержав газ (хоча й у невеликих обсягах). Тепер споруджується друга лінія газопроводу через лиман, піде газифікація прилеглих населених пунктів (серед них Сергіївка та віддалені села). Мазутні котельні переводяться на газ, що дає значну економію у грошах та ресурсах. Звичайно, є й депресивні райони, якщо там що й будується, то переважно газопроводи й лікарні.
– А чи не могли б Ви навести якісь кількісні показники?
– Минулого року управління здало 662 тисячі квадратних метрів, у цьому плануємо – 677 тисяч й збираємося довести цей показник до 800 тисяч. Питання спорудження соціального житла в районах області, як правило, гостро не стоїть, тому що на ринку є достатньо вільного вторинного житла, яке потребує лише ремонту. За сьогоднішніми нормами та цінами це вигідніше, аніж будувати нове. А питаннями щодо розподілу житла із вторинного фонду займаються районні й міські громади.
Більшість нових будинків у нашій області споруджується за інвестиційні кошти, але держава також допомагає (зокрема й субвенціями військовослужбовцям). Гадаю, що з наступного року будівництво соціального житла піде активніше. В усякому разі, коли я був на співбесіді у Міністерстві будівництва, то це було одним із поставлених переді мною завдань.
– А як би Ви прокоментували ідею щодо винесення інфекційних лікарень за межі Одеси та спорудження спеціального лікарняного містечка?
– Ну, по-перше, це питання не найближчого часу. У найкращому випадку для здійснення цього проекту знадобиться не менше п'яти років. Що стосується необхідності подібного будівництва... На сьогодні є ціла низка екологічних приписів, що забороняють, щоб подібні лікарні (туберкульозні, інфекційні) перебували у межах міста. З метою безпеки решти мешканців має бути розподіл стоків, свої очисні споруди... Захворюваність на туберкульоз в області зростає, а створення нового диспансера – дуже витратний процес. Потрібен час на підготовку проекту, освоєння майданчика, підготовку будівництва, перенесення тощо. Тим більше, що новий диспансер має відповідати усім сучасним вимогам: окремі боксові палати із гарячою водою тощо. Витратна частина величезна, інвесторові доведеться викласти не менше 5-7 млн доларів. Зрозуміло, ці люди розраховують одержати певні земельні ділянки, що розташовані на місці сьогоднішніх застарілих лікарень. Але зрозумійте правильно, ми маємо справу не з філантропами, а з інвесторами, які мають прораховувати економічну складову. Ці питання ретельно обговорювалися за декількома критеріями, зокрема погоджувалися із комісією з охорони здоров’я, на одній із останніх сесій депутати обласної ради підтримали цей проект.
Літо – гаряча пора для будівельників, тому засиджуватися у кабінеті В'ячеславу Володимировичу ніколи. Щотижня – два-три виїзди до районів області, адже потрібно контролювати хід робіт... На запитання, як впливає на його роботу політична криза в країні (Маркін – депутат від Партії регіонів), він відповідає буквально ось що: «Професіонали у будь-якому разі мають працювати, політика – це вже «зверху». Та у нас в облраді й особливих політичних боїв не спостерігається, на відміну від парламенту. То ж я за роботу, а не за приналежність до якоїсь партії».
