Засідання другого «круглого столу», організоване архітектурно-художнім інститутом ОДАБА і щотижневиком «Деловая Одесса», було присвячено темі «Перспективи реформування системи управління містобудівним процесом в Одесі». Вели «круглий стіл» директор АХІ професор В. Уреньов, редактор «Деловой Одессы» С. Марін і оглядач газети В. Бахнєв.
Зовсім недивно, що лейтмотивом всіх виступів був осуд того неподобства, що коїться в одеському містобудівничому процесі. І оскільки в ланцюгу «архітектори – замовники – влада» слабку ланку знайти практично неможливо (у його ролі виступає наш багатостраждальний «історичний центр»!), то висновки випливали – один песимістичніший другого. Квінтесенцією їх можна вважати ось що: «Треба сподіватися на краще, але готуватися до гіршого».
Краще – це, ймовірно, так довго очікуваний Генеральний план розвитку Одеси. Гірше – те, що при наявності його відсутності може відбутися – і відбувається з містом. Як уточнюють знаючі люди, при нинішньому складі депутатського корпусу не треба навіть сподіватися на злам ситуації до кращого – у широкому значенні цього слова. «Корпус», однак, лише складова частина суспільства. Архітектура ж перебуває в прямій залежності від стану суспільства, – у нашому випадку, позбавленого гармонії. Отож теоретично «все вірно». Ніяким іншим і бути не може ставлення «замовників» та тих, що з ними до об'єктів свого інтересу. Можливо, треба запастися терпінням і просто пережити цей нелегкий період дисгармонії?
Можливо, але де взяти запаси байдужості до того, що відбувається? Та й місто не переживе... До речі, коли говорять про знищення історичного вигляду Одеси, то мають на увазі, насамперед, центр міста. І тільки іноді згадують про такий район, як Молдаванка. Не треба бути провидцем, щоб запропонувати: вона зникне куди швидше, причому безслідно...
Може скластися враження, що тональність «круглого столу» була винятково мінорною, і про тему його, у запалі «похоронного настрою», забули. Не зовсім. Архітектори говорили про необхідність вироблення концепції будівництва в Одесі, про багатообіцяючий потенціал: молодих зодчих, яких випускає АХІ. В той же час висувалося припущення про проведення конкурсів на кращі проекти із залученням закордонних фахівців. Втім, напевно, одне не суперечить другому: конкурс є конкурсом, і нехай переможе найсильніший.
Як і на першому «круглому столі», його ведучий професор В.П. Уреньов закликав вносити конкретні пропозиції, спрямовані на вирішення проблеми, а не захоплюватися констатацією її. Мінорний же настрій Валерій Павлович припинив рішуче: «Песимізм тут не доречний!»
А що ж доречно? Якщо оптимізм, то на чому заснований? На «перспективах реформування системи управління містобудівним процесом»? Тобто повертаємося до теми «круглого столу» і його надзавдання – вплинути на процес. В цьому зв'язку виникає питання про статус шанованого зібрання, у залежності від якого він («круглий стіл») або може впливати, або ні... Для початку ось що пропонується зробити: створити робочу групу, яка підготує документ для представлення у відповідні інстанції. До нього буде включено ряд пропозицій, зокрема можуть бути такі: призупинити чи обмежити тимчасово, до прийняття Генплану, продаж земельних ділянок, оголосити мораторій на спорудження висотних будинків в історичному центрі; виконати цілу низку спеціальних заходів щодо оцінки стану історичного центру, намітити перспективи реставрації житлової забудови, пам'яток архітектури, залучати до обговорення проектів громадськість і т.д. По суті, мова йде про те, щоб розхитати злагоджену роботу самодостатньої системи «архітектори – замовники – влада». На жаль, робочій групі, укупі із найбільш довершеними документами, це навряд чи під силу. А от у громадськості, озброєної законами, може вийти.
