(РОЗМОВА З ПРИВОДУ ВОДИ-3)
Сіквели зараз, звичайно, у моді. Але, їй-богу, варто було б дорого дати, щоб багатосерійний фільм «Проблеми з водопостачанням у Роздільній» швидше прийшов до логічного завершення всіх своїх сюжетних ліній. Великий кадр: пластикова пляшка з жовтувато-білою рідиною, на дні – виразно помітно іржавий осад. Обурений жіночий голос за кадром: «Це така у нас вода, – вже сорокове відро, а все одно, як самогонка, тільки з іржею! Спочатку взагалі була чорно-коричнева, як чайна заварка. А в сусідів зовсім води немає – вони до нас з відрами ходять...» Титри: «Роздільна. Липень 2007».
Для тих небагатьох громадян, хто ще не в курсі подій, короткий зміст попередніх серій. Проблеми з водою у Роздільній почалися не вчора і не сьогодні, але зараз, схоже, досягли свого максимуму. Причин тому кілька. Почати з того, що водопровід, який є нині комунальною власністю міста, раніше належав залізниці. Та його підтримувала у відносному порядку, але не думала про якийсь розвиток: для «своїх» потреб було достатньо й однієї вітки, решта дві поступово стали непридатними. Отож Роздільна, яка перетворилася із селища міського типу у маленьке, але місто, просто одержує недостатню для своїх потреб кількість води. Запаси дорогоцінної рідини досить великі, але сам діаметр водопроводу від села Степанівки (де розташоване підземне озеро) до Роздільної не відповідає зрослим потребам міста. Додайте до цього надзвичайну зношеність цього водопроводу і розвідних мереж по місту (за деякими даними вона становить 70%), і ви зрозумієте – чому в Роздільній такі перебої з водою. Особливо влітку, коли «приватний сектор» активно поливає городи, а вулиці, що розташовані на узвишші (наприклад, та ж багатостраждальна Привокзальна) по два місяці не можуть дочекатися води. Це вже проблема суб'єктивна... А з другого боку – не приставиш же міліціонера до кожного місцевого Кулібіна, який лізе у мережі і колодязі, щоб забезпечити водою особисто себе (без врахування наслідків для сусідів)?
На ремонт одного лише водопроводу Степанівка – Роздільна за приблизними підрахунками потрібно 13 млн гривень, ще 6 – 8 млн на ремонт мереж по місту... Зрозуміло, одержати такі гроші «за один присіст» практично нереально. Так, місцева влада виділяла деякі кошти зі своїх бюджетів, але це суми зовсім іншого порядку. А от якщо почати вивчати великі фінансові «вливання» до системи водопостачання Роздільної, то іноді просто мимоволі хочеться почухати потилицю.
2004 рік – Кабмін виділив на ремонт водоносних мереж у місті півмільйона гривень.
2005 рік – державне фінансування з цією метою було відсутнє геть-чисто (мабуть, новій команді, яка прийшла до влади, просто було не до того).
2006 рік – Роздільній на реконструкцію водопроводу виділено 2 млн гривень, але у вересні того ж року з'ясовується, що райдержадміністрація не доклала практично ніяких зусиль для їхнього освоєння. Щоб не допустити повернення грошей до держбюджету (і фактичної їхньої пропажі для регіону), ці 2 млн перекинено на добудування житлового будинку у Рені (для потерпілих від повені).
2007 рік – незважаючи на зрозумілий скептицизм, депутати обласної ради ухвалили рішення про виділення для Роздільної 2,5 млн гривень (2 млн – на реконструкцію водопроводу, ще 0,5 млн – на ремонт тепломереж). Але замовником цього разу (щоб не наступати на ті ж граблі) визначено не райдержадміністрацію і Роздільнянську міськраду, а обласне управління будівництва і реконструкції. Отож є надія, що хоч цього року хоч щось буде зроблено.
З кінця травня по початок липня у Роздільній побували депутати обласної ради В'ячеслав Маркін та Владислав Плешивцев. Та й сам голова облради Микола Леонідович Скорик виїздив на місце подій, спілкувався з населенням. Нещодавно в Роздільній нарешті зустрілися і комплексно обговорили проблему представники районної і міської ради, Роздільнянського водоканалу та обласної державної адміністрації. Зустріч не можна було назвати легкою, тим більше що з керівництвом КП «Роздільна-водоканал» коїлося щось незрозуміле: новий керівник, побувавши на лікарняному, написав заяву про звільнення. Отож як консультант виступав колишній директор водоканалу, який пропрацював тут понад два десятки років. А ще прикро, що по ходу дії, раз у раз спливали факти неузгодженої роботи місцевої влади.
– Я здивований, як районна адміністрація могла звітувати в області, що в місті вже нормальне водопостачання, – говорить голова Роздільнянської райради Ігор Сікачин. – Сьогодні я вдячний профільному управлінню облдержадміністрації, спеціалістам, які приїхали, за предметну роботу без бравад і гасел. Тому що сьогодні одержав деяку інформацію, яку довго і безрезультатно намагався одержати від міської ради і районної адміністрації. Районна рада і раніше займалася розв’язанням проблеми водопостачання, але завдяки нашій сьогоднішній роботі ми вже маємо спільний план дій, зрозуміло, у яких напрямах потрібно рухатися далі. Ми вдячні Миколі Леонідовичу Скорику за підтримку, за те, що завдяки особисто його втручанню нам вдалося налагодити стосунки з місцевою мерією, але ось що стосується районної адміністрації – питання залишається відкритим. У лютому цього року сесія райради висловила недовіру голові районної адміністрації Мамедову. Зараз я нічого не можу сказати про його роботу, з лютого Надірбега Каміловича практично немає на роботі: лікарняний /навчальна сесія/ лікарняний /відпустка/ лікарняний … Але ті люди, що його заміщають, явно не мають потрібного професійного потенціалу для розв’язання проблеми водопостачання міста …
– Зрозумійте, адже справа не в політичних іграх, не в тому, що депутати хочуть «заробити очки» перед черговими виборами, – продовжує заступник голови Роздільнянської райради Лариса Анзіна. – Розв’язання питання водопостачання – це життєво важливе питання для наших мешканців і якоюсь мірою справа честі для самого нашого міста. Райрада – це законодавчий орган, але не виконавчий. Давати прямо вказівки тій же міськраді або відділам райдержадміністрації, які безпосередньо відповідають за виконання конкретних робіт ми не маємо права. А до рекомендацій наших не дослухаються. Навіть коли районна рада виділила 1000 літрів дизпалива, щоб забезпечити підвезення води до будинків, використали з них лише 300. Нас просто не чують…
– Я не знаю, чи то у райради немає взаєморозуміння з райадміністрацією, чи то у райадміністрації з райрадою, – коментує Євгенія Абрамова, начальник управління економічного аналізу ЖКГ ГУ розвитку інфраструктури та енергозабезпечення облдержадміністрації. – Мабуть, тут відіграє роль і особистісний фактор, але сподіваюся, що ці тертя зрештою залагодяться. А сьогодні ми намагалися перевести розмову у конструктивне русло...
Отже, про конструктив...
Крок перший – графік подобового подавання води у Роздільній по зонах. Це дозволить мешканцям всіх районів міста хоча б раз у два-три дні мати воду з крана і робити її запаси на майбутнє. Зрозуміло, що тут потрібен відповідний інформаційний супровід – інформація по радіо, у місцевій газеті тощо – коли і де вода є, а коли її не буде. Крок другий – використання незадіяних резервів. На території міста є 7 комунальних артезіанських свердловин і ще близько десятка відомчих. Потрібна інвентаризація їхніх потужностей, робочого стану тощо. Можливо, під’єднання таких свердловин до загальної мережі дозволить знизити напругу якщо і не в усьому місті, то хоча б на частині прилеглих вулиць. Крок третій – конкретні маловитратні заходи, які дозволяють поліпшити ситуацію з водопостачанням. Крок четвертий – розроблення комплексної програми з ремонту водоканалу і розвитку мереж у місті. Адже при всьому бажанні працювати за принципом: «Спочатку гроші – потім робота», на серйозні державні кошти можна розраховувати лише при наявності чіткої програми, підкріпленої конкретною документацією. Зрозуміло, що одним махом ситуацію не зміниш, отже, потрібен спочатку спільний план, а потім вже деталювання-пророблення його етапів: ось це робимо у першу чергу, це – у другу, а це вже у третю... До речі, у нинішньому 2007 році Кабмін розпочав приймати на розгляд інвестиційні проекти «з місць», які повинні будуть здійснюватися за рахунок різних джерел, зокрема і кредитних ресурсів. При належному економічному і соціальному ефекті держава готова розглядати варіанти погашення не лише відсотків, але і частково тіла самого кредиту (якщо місцеві бюджети не в змозі впоратися самостійно). Цього року, наприклад, Іллічівськ вже подав на розгляд проект щодо енергозбереження. Чому б і Роздільній не спробувати у наступному році залучити таке серйозне джерело фінансування?
Ми, щоправда, знову відхилилися до сфери довгострокових проектів. Але що ж робити тим жителям Роздільної, у кого води немає вже зараз? Коли ми їхали з міста, линула справжня злива. «Городи поливати не будуть, вода знову в крані з'явиться», – засміявся хтось з місцевих жителів. Приємно, звичайно. А якщо знову спека? Мабуть, потрібно все-таки розв’язувати питання хоча б з підвезенням води – як і рекомендував у своєму дорученні голова Одеської обласної ради Микола Скорик.
P.S. Минулої суботи Микола Леонідович вдруге побував з робочим візитом у Роздільній. У приміщенні районної ради під його головуванням відбулася нарада щодо виконання протокольних доручень раніше проведеної в Одесі наради.
– Чи можна сьогодні сказати, що гостроту соціального вибуху в місті вже знято? – запитали ми голову обласної ради після завершення наради.
– Так, судячи із запевнень всіх причетних до розв’язання проблеми осіб. До всіх частин міста подається вода, хоча і неможливо забезпечити її цілодобове подавання (це проблема не одного дня і за два тижні її розв’язати неможливо).
– Під час наради Ви відзначили, що Роздільній виділено понад два мільйони гривень з державного бюджету. На що підуть ці кошти?
– На ремонт міських водопровідних систем. Але при всій значимості цієї суми стан водопроводів Роздільної настільки слабкий, що ці гроші кардинально не розв’яжуть проблему водопостачання. Потрібно займатися водопроводом Степанівка – Роздільна, ремонтом водонапірних станцій, артезіанських свердловин. Необхідний цілий комплекс заходів, який вже розроблено відповідними службами облдержадміністрації та профільними комісіями облради, схвалений керівництвом Роздільнянського району і місцевої міськради. Останні також погодилися, що проблеми водопостачання міста кожен з них повинен розв’язувати в межах своєї компетенції, без створення екстреного штабу. Це службові обов'язки місцевої влади. І якби вона їх сумлінно виконувала, то проблем двотижневої давнини тут би не було.
– Від чого на місцевому рівні залежить розв’язання проблем жителів?
– Від бажання і професійних можливостей втілювати ці бажання у життя. Взяти хоча б місто Котовськ, у якого набагато менші потенційні можливості, ніж у Роздільної. Але його успіхами у сфері реформування житлово-комунального господарства пишається вся область, його досвід переймають багато інших міст України. І мені імпонують слова Котовського міського голови Анатолія Іванова: «Нам потрібні не стільки гроші, скільки організаційні заходи і бажання реформувати житлово-комунальне господарство».
