Як відомо, контроль за водним багатством регіону покладено на Одеське обласне виробниче управління з водного господарства, до якого входять вісім міжрайонних підрозділів. На колектив Облводгоспу покладено також і інші функції, зокрема з меліорації, поліпшення екологічного стану зрошуваних і осушуваних земель. На сьогоднішній день, за даними керівника підприємства Сергія Белюка, в одинадцяти районах області нараховується понад 226 тисяч гектарів зрошуваних земель або 9,4 відсотка від усіх сільськогосподарських угідь. На жаль, цей потенціал використовується далеко не повністю.
Про проблеми зрошуваного землеробства «Одеські вісті» вже писали. І не раз. Проте є необхідність повернутися до цієї теми. Тим більше, що вона обговорювалася на одній з колегій Одеської обласної державної адміністрації. На ній губернатор ставив пряме конкретне запитання: чому, при такому значному потенціалі, щороку в області застосовується зрошення сільгоспкультур не більше ніж на 32-35 тисячах гектарів?
На це неоднозначне запитання спробував відповісти начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Анатолій Новаковський.
За його словами, основна маса земель залишається без поливу з кількох причин. Серед них: цілковита зношеність внутрігосподарських меліоративних мереж, непридатна для зрошення вода, зокрема на Дунай-Дністровській зрошувальній системі, відсутність ліній електропередач, зокрема на Червоноярській зрошувальній системі, а також роздробленість частини меліоративних земель в результаті розпаювання. Крім того, негативно впливає недостатня кількість техніки. Так, для нормального поливу 226 тисяч гектарів зрошуваної землі необхідно 2,4 тисячі дощувальних агрегатів, а в наявності є тільки 372. Або 16 відсотків від необхідного.
Стримуючим фактором розвитку зрошуваного землеробства є також недостатнє фінансування заходів щодо реконструкції і технічного переоснащення меліоративних систем. На сьогоднішній день з державного бюджету фінансується тільки утримання експлуатаційних служб і меліоративних фондів.
Як відомо, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки виробництва продукції рослинництва на зрошуваних землях» області заплановано виділити 1,9 мільйона гривень, констатував А. Новаковський. І 626 тисяч гривень з них вже спрямовані в райони. Але, на жаль, з цієї суми використано за призначенням тільки 149 тисяч гривень.
Неефективно, недостатньою мірою, використовуються і кошти обласного бюджету, що виділяються на компенсацію 50 відсотків вартості дощувальних агрегатів при їхньому купуванні сільгосппідприємствами. З цією метою, до речі, з обласного бюджету у 2006-2007 роках виділено 2,5 мільйона гривень. Але, наприклад, Арцизька, Болградська, Ізмаїльська, Ренійська та Татарбунарська райдержадміністрації з незрозумілих причин відмовилися від такої допомоги.
У підсумку у поточному році, за даними Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, співвідношення загальної кількості зрошуваних земель та їхнього фактичного використання становить: у Татарбунарському районі 48,5:1,6, у Кілійському – 38,4:12,1, в Ізмаїльському – 33,6:4,9, Біляївському – 28,4:8,2, в Овідіопольському – 16,8:5,9 тис. га.
Ситуацію, що склалася, спробувала прояснити голова Татарбунарської райради Наталя Кожухаренко. Справді, говорила вона, у районі нараховується понад 48 тисяч гектарів зрошуваних земель. Але половина із зрошувальних систем заживлена до джерела, вода якого не придатна для поливання.
– З іншого боку, чи можна здійснити передачу міжгосподарських зрошувальних систем на баланс або у власність сільгоспвиробникам, якщо в районі нараховується 941 фермерське і 30 великих сільгосппідприємств? Звичайно, не можна. Тому що, як розділити єдиний механізм більш ніж на тисячу частин?
Крім того, підкреслювала Н. Кожухаренко, як тільки з державного або обласного бюджетів виділяються кошти на дотацію закупівлі поливальної техніки, так ціна на неї одразу ж підскакує не менш ніж на 50 відсотків.
Іншими словами, діє такий механізм, який суперечить здоровому глуздові, а отже, невигідний сільськогосподарському товаровиробникові.
У той же час, Наталя Григорівна є прихильником зрошуваного землеробства, насамперед краплинного.
– Так, це дороге задоволення, – говорить вона. – Але і тут потрібно все прораховувати. Якщо, наприклад, на богарних землях та ж цибуля дає 2,5 тонни з гектара, то при краплинному зрошенні – від 90 до 100 тонн...
Вигода, як кажуть, очевидна. Витрати з лишком окуповуються.
Тому в області кілька років тому розпочато впровадження краплинного зрошення. З цією метою з обласного бюджету було виділено 1,5 мільйона гривень і в 12 районах побудовано 400 гектарів таких зрошувальних систем. Ще на 2 тисячах гектарах – краплинне зрошення було впроваджено за рахунок власних коштів сільгосппідприємств.
Але, як кажуть, це крапля в морі. А отже, не розв’язує в цілому проблему зрошуваного землеробства в регіоні.
Про це говорив на колегії губернатор Іван Плачков і поставив завдання збільшити у наступному році зрошуваний клин до 70 тисяч гектарів.
Нещодавно відвідав Одеську область перший заступник міністра аграрної політики України Борис Супіханов. Він також наголосив на цій проблемі, висловивши думку про необхідність залучення до цієї галузі інвестиційних коштів.
Проте, на думку багатьох фахівців, ніхто в нічийну землю гроші закопувати не буде. Потрібні серйозні гарантії їхнього повернення, притому з відсотками. Але цього не може бути без права власності на землю, а отже, і без ринку землі.
