СКРИВДИЛИ ВЕТЕРАНІВ
Виборча дільниця № 161, розташована у вестибюлі одеської школи № 56, зустріла нас гучним шумом. Люди, які з’юрмилися біля столика голови комісії Є.В. Усатюк, не стримували своїх емоцій, не соромилися різких образливих висловлювань. Усі вони досить літнього віку й з'явилися на виборчу дільницю групою, що нараховувала понад тридцять чоловік.
– Це люди із санаторію "Салют", – пояснює голова дільничної комісії, – вони з'явилися до нас із вимогою дати їм можливість проголосувати. Але ми це зробити не можемо, тому що зараз відкріпні талони скасовано.
Про цих відпочивальників або прибулих на лікування мало завчасно потурбуватися керівництво санаторію. Втім, як і в багатьох інших, розташованих по сусідству. А так вийшло, що до 600 чоловік не зможуть проголосувати.
– Ми неодноразово зверталися до головного лікаря, – крізь сльози пояснює одна із пацієнток санаторію "Салют", – але нам то обіцяли організувати окрему виборчу дільницю, то потім категорично відмовлялися від своїх же намірів.
Що ж залишалося робити цим виборцям, які не відбулися? У такій ситуації начебто існує "рятівний круг" – звертання до суду. Налаштовані досить войовничо ветерани пішли шукати цей самий суд, хоча ситуацію змінити вже було пізно.
Описаний факт було зафіксовано фотознімками, один з яких публікуємо в газеті та записом на диктофоні.
Олексій ІВАНОВ
ЗАМІСТЬ ДИТЯЧОГО ЩЕБЕТУ –КРЯКАННЯ КРУКІВ
О 6.55 відчинилися двері виборчої дільниці № 57, що розташувалася у одному з просторих і чистих фойє 55-ї загальноосвітньої школи Київського району Одеси. А вже о 7.00 головуюча на дільниці Олена Іванівна Череваньова гостинно запросила до столів зі списками перших бажаючих проголосувати.
По завершенні трьох годин виборів можна було зробити певні узагальнення. Процес волевиявлення електорату йшов в міру активно. Не простежувалося й натяку на черги чи якийсь ажіотаж. Певне незадоволення висловили кілька людей, що не знайшли себе у списках. Але, як чемно пояснила їм господарка дільниці, вони ж самі у тому і винні. Так, зрозуміло, тільки переселили до цього мікрорайону Таїровського житлового масиву. Але ж члени виборчої комісії 57-ї дільниці упродовж двох тижнів, як тільки отримали списки виборців, побудинково обходили людей з проханням уточнитися за реєстром. У всіх парадних було розклеєно відповідні оголошення з номерами телефонів.
О 10.30 представник спостерігачів зробив зауваження голові комісії, що п’ятеро людей проголосували, роблячи позначки в бюлетенях на ходу, не заходячи до кабінок. І голова, і члени комісії тут же відреагували, чемно запрошуючи людей не порушувати виборче законодавство.
Проголосував і я. Неквапно йшов осінньою тополинною міжквартальною алеєю додому. Обабіч неї – території колишніх, у їхню будучність – симпатичних, доглянутих дитячих садочків, що потопали у розкішній зелені дерев та декоративних кущів. Тепер у одному з колишніх дошкільних закладів – податкова інспекція. Тут і сьогодні все причепурено. На територіях двох інших – потужні криті автостоянки. Ще два (один з котрих – прямо перед школою, де розташувались і моя виборча дільниця, і дві інших) бовваніють пустками розтрощених по-варварськи вікон, напіврозваленими стінами і шаленими смітниками на зарослих бур’янами подвір’ях. Колись тут щебетали дитячі голосочки, тепер каркає вороння…
Подумалося: а всі ж кандидати у народні обранці так ратували і ратують за щасливе дитинство; а в Одесі (і в Київському районі в тім числі) так не вистачає місць у дитячих садочках!...
Віктор КОЗЮРА, «Одеські вісті»
ГОЛОСУВАТИ – ОТЖЕ, ВБОЛІВАТИ ЗА СВОГО!
Свій громадянський обов'язок я виконав на виборчій дільниці № 138, що у Лермонтовському провулку. О 14.00 там було малолюдно, і члени комісії працювали у нормальному режимі.
Як повідомив заступник голови ДВК Олександр Олексюк, вибори на час інтерв'ю відбувалися у спокійних обставинах. Колектив працював дружно, на останньому засіданні комісії було визначено чіткий порядок роботи. З 20 членів комісії «в строю» виявилося вісімнадцять. Проблеми, як і в цілому по країні, виникли зі списками, у яких деякі громадяни так і не змогли себе знайти. Всього на день голосування на дільниці було зареєстровано 2 936 виборців, з них до третьої години дня проголосувало дев'ятсот вісімдесят сім чоловік.
Деякі спостерігачі від політичних партій виїхали з членами комісії, які супроводжували виносну урну для голосування. Мені вдалося поспілкуватися з представниками Блоку Литвина та КПУ. Хлопці молоді, з іншими спостерігачами легко знайшли спільну мову. Обидва відзначили проблеми зі списками. Серйозних порушень помічено не було, хоча деякі скандальні особистості намагалися одержати бюлетені всупереч законові. Дехто з громадян не побажав робити вибір у спеціальних кабінках для голосування. Перебуватимуть на дільниці спостерігачі «до переможного кінця», тобто до закінчення підрахунку голосів.
Чого очікують від виборів громадяни? 80-річна одеситка, яка побажала залишитися невідомою, заявила: «Нічого хорошого не чекаю. Буде тільки гірше! А прийшла сюди, тому що проголосувати – це мій обов’язок». Подібні слова почув і від Тетяни Василівни. Вона з'явилася на дільниці з дочкою і двома онуками. Олег і Мишко поки що не можуть взяти участь у волевиявленні, але слово «голосувати» знають твердо: «Голосувати – отже, вболівати за свого!» Їхня мама, на відміну від бабусі, дивиться на вибори оптимістично. Дмитро та Ольга Ганжа хочуть змін на краще, але вірять в це з трудом. Олена, 22 роки, охарактеризувала свої сподівання так: «Щось середнє між песимізмом і оптимізмом».
Євген БЛІНОВ, «Одеські вісті»
ХОЧА І В ПОСИЛЕНОМУ РЕЖИМІ, АЛЕ – СПОКІЙНО
Як повідомили редакції у Центрі громадських зв’язків УМВС в Одеській області, порядок в день дострокових виборів до Верховної Ради України 30 вересня забезпечували в обласному центрі та регіоні 5 тисяч працівників міліції. З них 4,5 тисячі знаходилися безпосередньо на виборчих дільницях. Вони стежили за недопущенням порушень громадського порядку, чинного виборчого законодавства, супроводжували членів дільничих комісій під час голосування на дому, а також під час доставки документів з підрахованими голосами до територіальних виборчих комісій, несли патрульно-постову службу і з безпеки руху на автомагістралях. Ніяких серйозних порушень чи інцидентів не зафіксовано.
Наш кор.
ЧОГО ВИ ОЧІКУЄТЕ ВІД ВИБОРІВ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ?
Алла Діма, медсестра хірургічного відділення МЛ-1 м. Ізмаїла:
– Сподіваємося, що в країні нарешті переможе здоровий глузд. Усі стомилися від безкінечних виборів. Адже стільки сьогодні завдань, зокрема і соціальних, і з охорони здоров’я…
Віктор Бирка, машиніст насосних установок Ізмаїльського виробничого управління водоканалізаційного господарства:
– На мій погляд, нічого після виборів не зміниться, якщо гірше не буде. Знову з’являться незадоволені, знову підуть суди-пересуди. А народу це навіщо? Нехай собі переб’ються. Ось і не йдуть люди на вибори. Загалом, особисто у мене вже не залишилося оптимізму…
Олександр, працівник ВАТ «УДП»:
– Знаєте, мені просто соромно стає і за себе, і за свою країну, коли, будучи у плаванні, спостерігав як живуть люди в Європі. Невже ми чимось гірші? Та ні ж! А що заважає? Та те, що постійно у нас зверху б’ються і щось ділять, а низи страждають. Незрозуміло мені і те, що відбулося зі мною: я повинен був піти в рейс, але не пішов. Прийшов з закордонним паспортом на свою виборчу дільницю, а мені фактично відмовили у праві волевиявлення. Довелося чимало нервів попсувати. А чому? Та тому, що і тут, як і скрізь, у нас найчастіше законів не знають. Незнання або неповага законів, напевно, і призводить до великих мінусів у нашому житті…
Наталя Борошенко, фермер, с. Матроска:
– Я за стабільність насамперед. А отже, за те, щоб команда, яку ми обрали навесні минулого року, далі працювала. Оскільки саме вона довела свою життєздатність як найбільш прагматична сила, налаштована господарювати, а не «хазяйнувати» – на відміну від тих, хто рвався до влади.
Ольга Титаренко, працівниця спортивно-оздоровчого центру Ізмаїльського міськво:
– Я за те, щоб на зміну нинішнім силам, кожна з яких вже у чомусь показала свою неспроможність, прийшли нові, молоді сили та повели країну вперед. До того часу, доки це не відбудеться, ми будемо топтатися на місці під різними партійними вивісками.
Тетяна Мамчур, вчителька початкових класів Кислицької ЗОШ:
– Вважаю, що повинно настати покращення за будь-якого політичного розкладу. Гірше вже не може і не повинно бути. Далі відступати нікуди. Терпіння усім нам потрібно більше, і усе у нас вийде.
Олена Василівна:
– Я народилася у Білгороді-Дністровському. Програма партії, яку підтримую як громадянин, як мати і бабуся, реальна і виважена. Мені щиро жаль, що деякі люди навіть не прочитали програми партій, за які голосують.
Як людина віруюча, у молитві я звертаюся до Бога російською мовою. Тому одне з положень програми щодо захисту рідної мови в Україні для мене також дуже важливе.
Тетяна Півторак, працівниця Савранської центральної районної лікарні:
– Голосувала з надією на те, що ціни на все необхідне будуть нижчими, що наші діти матимуть роботу, а не шукатимуть її за кордоном.
Валерій Володимирович Шевченко, слюсар-наладчик ТОВ «Промкомбінат» (смт Саврань):
– Хочу, щоб стались зміни у нашому житті на краще. Хіба це нормально, що молоді люди не мають змоги придбати житло, а старі вирішують дилему: купити балон газу, чи полікуватись. Хочу, щоб повернули наші заощадження. Може це вдасться зробити Юлії Володимирівні, тому й голосував за її блок. І цього не приховую.
Я вже нікому не вірю
Середина дня. Жінка середнього віку тягне велосипед, на якому мішок з кукурудзою. Хустка трохи збилась на вухо, обличчя спітніле і замурзане головнею.
Привітавшись, запитую, чи вже проголосувала.
– Не ходила я на ті вибори і не піду. Від мого голосу вже нічого не зміниться. А головне, що я вже нікому з наших політиків не вірю. Вони всі будуть робити “красивую жизнь” лише для себе, а ми, селяни, маємо про себе подбати самі. Тож не можу я гаяти півдня на походеньки по виборчих дільницях, коли ще на городі кукурудза, буряки та кабаки не зібрані. Треба квапитись із збиранням, поки стоїть гарна погода. Адже мене і моїх дітей тільки наша праця нагодує і зодягне. Вибачте, мені ніколи.
Савранський район, с. Концеба
Євген МАСЛОВ, Ізмаїльський район; Тетяна ГУРІЧЕВА, м. Білгород-Дністровський; Лариса ПІВТОРАК, Савранський район
