У цьому році відзначається сумна дата – 70 років з дня початку масштабних політичних репресій 1937 року.
Вони здійснювалися багато років, як наслідок ухвалення антигуманних та антидемократичних законів. Повсюдно допускалися різноманітні перегини під різноманітними, частіше за все надуманими й нічим не виправданими, приводами. Звичайним явищем були свавілля, переслідування за політичні, релігійні та інші погляди. Як говориться, із історії рядка не викреслити й нікому не приховати того факту, що було примусове переселення та розкуркулювання тисяч сімей та цілих народів у 30 – 40 рр. та на початку 50-х років минулого століття до Сибіру, на Урал, до Казахстану…
Зараз, за часів демократії із елементами вседозволеності, події минулих років оцінюються по-різному. Одні, визнаючи сам факт різного роду репресій, виправдовують їх економічними та політичними умовами того часу. Інші, жорстокі репресії, яким піддавалося населення України, вважають прямим наслідком тоталітарної системи. Але, уточнюючи справжні причини страждань мільйонів людей, нам важливо турбуватися про те, щоб вони не з’являлися знову, й пам’ятати про їхні наслідки. Зокрема, й про те, що репресії не обійшли й Одеську область. Ті наслідки відчуваються й нині, незважаючи на те, що Верховною Радою СРСР було ухвалено Декларацію від 14.11.1989 р. «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали насильницького переселення, та забезпечення їхніх прав».
Після розпаду Союзу РСР у кожній із країн СНД було видано закони про реабілітацію репресованих громадян. Їхні норми відрізняються, що створює різного роду труднощі при вирішенні різних питань, насамперед потерпілих громадян та їхніх родичів.
В Україні діє Закон України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Він має свої відмінні особливості. Не всім реабілітованим громадянам, як в інших країнах, видаються посвідчення, а лише тим, хто у кримінальному порядку був арештований і засуджений до позбавлення волі. И лише ця категорія користується пільгами щодо зниження на 50% оплати комунальних послуг. Не підлягають реабілітації громадяни, які народилися у спецпоселеннях батьків. Не мають державної підтримки вдови реабілітованих, які не створили нової сім’ї й перебували у зареєстрованому шлюбі до арешту реабілітованого, а також діти, які народилися у в’язниці у період арешту й засудження до позбавлення свободи матері; діти, які виховувалися у спецприймальниках-розподільниках, дитячих будинках, інтернатах; діти, які стали інвалідами внаслідок репресії батьків. Не мають жодного захисту також діти розстріляних батьків. Нині усі зі згаданої категорії людей практично є пенсіонерами.
Сьогодні, коли зростають ціни на лікування та ліки, на продукти харчування, а також плата за комунальні послуги, реабілітовані усіх категорій змушені звертатися до різних органів зокрема й до нашої комісії з надією покращити своє матеріальне становище.
На жаль, роботу щодо реабілітації репресованих громадян та розв’язання їхніх нагальних проблем далеко ще не завершено, й тому діяльність міських, районних та обласних комісій з питань відновлення прав реабілітованих має активізуватися.
Їхні повноваження та обов’язки визначено у «Положенні про комісії», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 48 від 24.06.1991 року зі змінами, внесеними 18.02.1993 р. № 112.
Комісія Одеської обласної ради працює з 1991 року у складі 13 чоловік. Це професійно підготовлені люди (юристи, історики, представники архівів, фінансових органів та соціальної сфери, СБУ). 70% з них працюють у комісії ось вже від 7 до 16 років.
Комісія надає методичну та практичну допомогу потребуючим, особливо у питаннях пошуків архівних документів, серед яких немало досить складних справ, серед них і таких, що потребують оскарження. Ухвалюються відповідні рішення, що підлягають виконанню усіма органами та організаціями нарівні із судовими рішеннями. Підтримується робочий контакт із Пенсійними фондами, органами соціального захисту населення, тому що комісія контролює, щоб реабілітаційний період відбування покарання у місцях позбавлення волі зараховувався у потрійному розмірі до трудового стажу, виплачувалися надбавки до пенсій та знижувалися на 50% вартість комунальних послуг. Щоб примусово переселеним у адміністративному порядку виплачувалася 25% надбавка до пенсії.
Під час пошукової роботи зустрічаються складні ситуації. Наприклад, коли репресію було скоєно на Україні, а заявник мешкає у Молдові, справа зберігається в архівах МВС Російської Федерації. Ці ситуації призводять до затяжного вирішення питань, порушених у заяві. Тому лише на міждержавному рівні може бути вирішене питання повернення архівної справи спецпоселенця на Україну. Особливо це стосується осіб, виселених за національною ознакою.
Складність пошуків різних документів, архівних справ, довідок про реабілітацію виникає і в разі застосування репресії на території інших країн колишнього Союзу РСР, по групових справах, по засуджених Військовим Трибуналом тощо.
Наприклад, Трифон Кузьмич Міміяку, 1917 року народження, мешканець Ренійського району, був засуджений 10.12.1947 р. Військовим Трибуналом військ МВС Молдавської РСР за ст. 54-1 «а» КК УРСР до 25 років позбавлення волі. 7 років 6 місяців 14 днів перебував у тюрмах Магаданської області. Самостійно домогтися довідки про реабілітацію не міг 17 років, доки не звернувся до комісії обласної ради з питань відновлення прав реабілітованих.
Комісія зайнялася пошуками архівно-слідчої справи. Через військовий апеляційний суд Південного регіону було встановлено її місцеперебування. Генеральна прокуратура Республіки Молдова реабілітувала Міміяку лише 21.06.2006 року. Але ж він усі ці 17 років міг би одержувати надбавку до пенсії, міг бути врахований його виробничий стаж роботи у в'язниці в потрійному розмірі. Він зміг би одержати грошову компенсацію за період позбавлення волі й допомогу із обласного бюджету та користуватися пільгами.
Є складнощі й у пошуках документів дітей, які виховувалися у дитячих будинках, спецприймальниках НКВС, інтернатах. Доводиться звертатися навіть до Товариства Червоного Хреста Російської Федерації, де, як нам стало відомо, зберігається картотека вихованців. Вже знайдено підтвердження декількох мешканців міста та області.
Ці документи необхідні, тому що за рішенням обласної ради від 15.10.1992 р. й від 22.07.2005 р. нарівні із реабілітованими їхні діти та вдови користуються певною підтримкою місцевих органів влади. Спочатку щодо зниження плати за комунальні послуги, а з 2005 року їм висилається адресна матеріальна допомога за рахунок обласного бюджету. З листопада передбачається відправлення матеріальної допомоги за 2007 рік поштовими переказами Головним управлінням праці та соціальної політики облдержадміністрації.
Члени комісії активно сприяють діяльності громадських організацій реабілітованих, таких як: "Асоціація жертв політичних репресій", "Потерпілі від політичних репресій", що поєднує дітей репресованих, "Всеукраїнське товариство політв’язнів та репресованих", музеїв реабілітованих, Меморіалу. Усі вони беруть активну участь у виданні журналів "Одеська хвиля", готується 2-й том, "Зона", – видано 21 том, Книги Пам'яті "Одеський Мартиролог", що видається за державною програмою "Реабілітовані історією". Її 3-й та 4-й томи було презентовано 22 вересня 2007 року. В них надруковано списки спецпоселенців на 33122 особи, особисті справи яких зберігаються в архіві обласного управління внутрішніх справ.
Відомості про спецпоселенців вводяться до електронної бази даних. Здійснення цієї роботи стало можливим завдяки фінансовій та іншій підтримці керівництва обласної ради, облдержадміністрації та Одеського міськвиконкому.
Шляхетну працю в ім'я реабілітованих відзначено й гідно оцінено у вищих органах влади. Трьом реабілітованим призначена Указом Президента України довічна стипендія, що складає нині 232 гривні, багато наших реабілітованих земляків удостоєні орденів.
Членів комісій, як і самих реабілітованих, непокоїть досить незначний розмір надбавок до пенсії. Розрахунки із реабілітованими провадяться на підставі Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 р. № 49 із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, що становить 15 гривень для колишніх політв'язнів?! Із цієї ж суми – 25% реабілітованим спецпоселенцям. Нині чинні розміри мінімальної пенсії – до розрахунків із реабілітованими – не застосовуються. За незаконно конфісковані будинки та інше майно, із того ж розрахунку, передбачено досить незначну суму компенсації, але не більше як 600 гривень. За період позбавлення волі ті ж 50% і не більше як за 75 місяців.
Хочеться сподіватися, що у найближчому майбутньому будуть внесені зміни та доповнення до чинного Закону України від 17.04.1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та до Постанови Кабінету Міністрів від 18.04.1996 р. № 429 "Про порядок розрахунків із реабілітованими громадянами".
Олексій ГУРСЬКИЙ, голова комісії обласної ради з питань відновлення прав реабілітованих
