Ольга Миколаївна Волкова працює головним лікарем Ширяївської центральної районної лікарні порівняно недавно. Але сьогодні можна з упевненістю констатувати: за якихось п’ять років вона утвердилася як керівник, здобула шану і повагу серед колег та населення своєю людяністю, високопрофесійним підходом до справи, вимогливістю передусім до себе самої, коректністю у стосунках з підлеглими.
Не можна сказати, що починала з нуля. Але проблем було теж чимало. Не вистачало кваліфікованих кадрів і в центральній районній лікарні і у двох дільничних – Миколаївській та Жовтневій, і в Саханській та Червонокутській амбулаторіях загальної практики сімейної медицини. Не говорячи вже про 28 фельдшерсько-акушерських пунктів, котрі хоч і підпорядковані сільським громадам, але відповідальності за їх надійну роботу головлікар ніколи з себе не знімала та не знімає й зараз. Крім того, усе це господарство потребувало поточних та капітальних ремонтів, надійного тепло– та водопостачання і, найголовніше – максимального оновлення морально та фізично застарілого обладнання. Визначившись з пріоритетами, зрозуміла одне – часу на розкачку не відведено. Тим паче, що наближався 100-літній ювілей райлікарні (не кожен подібний заклад області здатен похвалитися такою датою). Але, на думку Ольги Миколаївни, за великим рахунком, не в даті суть. Головне, щоб медперсонал працював, а пацієнти лікувалися у теплих, затишних, обладнаних усім необхідним приміщеннях, щоб хворі стаціонару були забезпечені нормальним харчуванням, щоб можна було виїхати у будь-який час на екстрений виклик.
КАДРИ – ПРОБЛЕМА ПЕРМАНЕНТНА
Перше, за що взялася, – за розв’язання кадрових проблем. Головлікар разом з колегами стали частими гостями у школах району. Бесідували з учнями просто, не приховуючи складнощів роботи, але й не применшуючи значущості сільського медичного працівника. Крім того, Волкова встановила тісні контакти з медичними училищами та Одеським медичним університетом, де так би мовити “патронувала” навчання майбутніх фахівців – земляків. Як наслідок, лише цього року, по закінченню вузу, до центральної райлікарні прибуло одразу п’ять лікарів-інтернів. Четверо з них – родом з Ширяївського району. Значно поліпшилася ситуація з середнім медичним персоналом. Особливо в глибинці. Скажімо, з 28 фельдшерсько-акушерських пунктів на сьогодні неукомплектовані два. На одному з них людина звільнилася у зв’язку з виходом на заслужений відпочинок, на другому – його молода господиня стала студенткою Одеського медичного університету (ця обставина хоч і додала клопоту, але не може не радувати головлікаря).
Втім обидва ФАПи не кинуті напризволяще. Поки підбираються заміни, туди регулярно наїздять фахівці з райцентру. Крім того, при райлікарні постійно чергують дві бригади “швидкої допомоги”, котрі охоплюють усі без винятку села за викликами. Для проведення щеплень серед дорослих і дітей також створено відповідні бригади, котрі вирушають до населених пунктів за спеціальними графіками.
– Проблема кадрів для сільської медицини – це процес перманентний для керівника і потребує постійної, непослабленої уваги, – говорить Ольга Миколаївна. – Мало знайти спеціаліста. Йому слід створити нормальні побутові умови, забезпечити добрим і стабільним заробітком. Та навіть за умови вирішення цих питань, поняття “плинність кадрів” у глибинці лишатиметься. – Я, наприклад, дуже жалкую, що наш колектив нещодавно полишило подружжя: чудові лікарі. Він був завідувачем терапевтичного відділення, вона – сімейним лікарем. Вірою і правдою відслужили району після закінчення вузу п’ять років та й повернулися до Одеси. Адже тамтешню їхню зручну і затишну двокімнатну квартиру не порівняєш з тим житлом, котре їм було надане у Ширяєвому. І тут нічого не вдієш – це життя...
ГРИВНЮ ДО ГРИВНІ
Коли ж говорити про вирішення низки питань адміністративно-господарчого характеру, то тут головлікарю Волковій за п’ять років вдалося чимало. Так, переведено на газове опалення центральну районну лікарню. Обігрів усіх корпусів та роботу харчоблоку сьогодні забезпечують шість економних міні-котелень. З їх обслуговуючим персоналом у переддень зими проведено перепідготовче навчання, з відповідною установою укладено угоду на обслуговування газових котлів. Газифіковано також Жовтневу та Миколаївську дільничні лікарні. Решта лікувальних закладів опалюється вугіллям, котрого ще задовго до перших прохолодних осінніх днів було припасено 70 відсотків від сезонних потреб. Вчасно проведені закупівельні тендери дали можливість на сьогодні повністю забезпечити амбулаторії і більшість ФАПів необхідною кількістю твердого палива та дров. Всі опалювальні системи лікарень та амбулаторій впродовж кількох останніх років повністю оновлені. У всіх без винятку корпусах, а також у приміщеннях ФАПів проведено поточні та капітальні ремонти. І газифікація, і водозабезпечення та водовідведення, і ремонтно-будівельні та відновлювальні роботи здійснювалися за бюджетні і спонсорські кошти.
– Ми й самі заробляємо гроші, – підкреслює головлікар. – Торік, наприклад, ця цифра склала близько 160 тисяч гривень. Цього року наш щомісячний “приробіток” складає від 15 до 25 тисяч гривень.
Основні доходи ширяївців – від оренди. Райлікарня, скажімо, є власником 50-ти гектарів землі, котрими на правах орендаря по-господарськи розпоряджається приватне сільгосппідприємство “Світанок”. Багато приміщень, які не можна використати за прямим призначенням, також здають різним структурам: фармацевтам, юристам, виробничникам.
До речі, за часів керівництва Ольги Волкової, райлікарня пройшла дві акредитації і отримала спочатку першу, а потім вищу категорію і ліцензію на медичну практику (такими володіють далеко не всі в області). І вже зовсім недавно (близько двох місяців тому) була отримана ще й ліцензія на проведення медичних оглядів водіїв і тих, хто здає на права, психіатричний і наркологічний огляди. А це – узаконені платні медичні послуги, котрі також дають можливість акумулювати кошти на спеціальному рахунку. Сюди ж надходять поповнення від благодійників. Між іншим, саме ці фінансові накопичення можна сказати виручили лікарню останнім часом. Всім відомо, що у системі охорони здоров’я країни з початку поточного року були введені забюрокрачені, а значить – довготривалі тендери на централізовані закупівлі ліків і препаратів. Так от тривали ці конкурсні перегони з виділення коштів усе перше півріччя, поставивши багатьох важкохворих на грань виживання. Отоді ширяївці, не очікуючи поки “зверху змилостивляться”, скористалися коштами, накопиченими на власному спеціальному рахунку. Тим самим було врятовано не одне людське життя.
Крім цього, і в основному, гроші зі спеціального фонду використовуються для поліпшення умов перебування хворих та роботи медперсоналу. Цього року, скажімо, закупили понад тридцять нових лікарняних ліжок для дитячого і хірургічного відділень, шафи, холодильник, відремонтували кілька приміщень станції швидкої допомоги та хірургічного відділення, у операційному блоці останнього замінили дерев’яні вікна на металопластикові.
Коли ж говорити загалом про оновлення матеріально-технічної бази, то слід зазначити, що впродовж останніх року-двох райлікарня поповнилася новими санітарним автомобілем, наркозно-дихальним та електрохірургічним апаратами, сучасним угорським електрокардіографом, фізапаратурою. Нові придбання дали можливість суттєво знизити показники загальної, і що найголовніше, дитячої смертності.
ЩО ТАКЕ «ДЕНЬ ФГ»?
Хоча ситуацію з туберкульозом Волковій та очолюваному нею колективу вдалося стабілізувати, але, на думку Ольги Миколаївни, слід дивитися в корінь проблеми, суть котрої полягає у наступному: в Україні на сьогодні відсутня законодавча база щодо примусового лікування людей, уражених активними формами небезпечної хвороби.
– В результаті що маємо? – задає питання головлікар і сама ж відповідає на нього. – Ми, зазвичай, виявляємо таких хворих (здебільшого це люди не зовсім нормального соціального статусу: безробітні, бездомні, п’яниці тощо). Веземо їх швидкою допомогою до обласного тубдиспансеру, оформлюємо на стаціонарне ліжко. Втім, не встигли ми повернутися з Одеси, а вони вже “дефілюють” вулицями Ширяєвого чи якогось іншого населеного пункту району. У тубдиспансері таку “вільнолюбну” особистість ніхто не має права утримувати і примусово лікувати. А вона, ця людина, сама того не знаючи, за день може інфікувати до 25-ти чоловік. Ось чому потрібна певна законодавча база для даної категорії хворих.
З метою ж профільних медоглядів та й взагалі профілактики решти населення, починаючи з минулого року, у районі, з ініціативи Ольги Волкової, встановлено день флюорографії, або, як говорять ширяївці, “День ФГ”. Зазвичай це неділя. Саме у неділю всіх сільчан, мов магнітом притягує до райцентрівського базару. Тут лише працюючих близько півтисячі, та плюс люди з усього району з’їжджаються: хто з крамом, живністю, городиною, а хто – скупитися. Ринок – поруч з поліклінікою. Отож старші медичні сестри разом з головлікарем вирушають у торговельні ряди (людей же всіх знають) і погомонівши, привітно запрошують тих, хто ще не встиг, пройти флюорографію. Справа хвилинна, безплатна і на душі спокій. У такий спосіб за кожен “День ФГ” вдається обстежувати від 100 до 200 чоловік. А загалом профілактичний огляд упродовж року пройшли понад 2,5 тисячі осіб з найвіддаленіших сіл: працівники агропромислового комплексу, торгівлі, громадського харчування, вчителі, вихователі дитсадочків і ясел.
«День ФГ» значно полегшив медикам роботу щодо запобігання захворюваності на туберкульоз. Адже протяжність Ширяївського району – понад 110 кілометрів. 74 населених пункти. Спробуй вирішити профілактичні завдання з допомогою пересувної установки, котру з області виділяють раз на рік (згідно зі встановленим графіком). До того ж автомобіль, на якому розміщено пересувний флюорограф, «з’їдає» ледь не літр бензину на кілометр…
ПРОБЛЕМИ НЕСКІНЧЕННІ: КОЛИ ЇХ НЕ РОЗВ’ЯЗУВАТИ
– Незважаючи на те, що матеріально-технічна база поліпшилася, з цьогорічних бюджетних кошторисів різних рівнів нам поки-що не виділено жодної копійки для придбання якогось нового обладнання. А час спливає, апаратура старіє, – веде далі Волкова. – У нас постійно виходить з ладу рентген-апарат, котрий уже віджив три терміни своєї гарантованої експлуатації. На закупівлю нового потрібно 360 тисяч гривень. Райбюджет не здатен забезпечити таку суму грошей. Поки-що не знаю, як можна вирішити це питання, але вихід шукаю. Отже, найперше завдання – оновлення рентген,– наркодихального та відстежуючого обладнання.
Говорить усе це Ольга Миколаївна не задля красного слівця. Адже районом на солідному відтинку пролягає автотраса Одеса – Київ. Тут доволі часто трапляються дорожньо-транспортні пригоди. Люди, які отримують травми, часом надзвичайно важкі, потрапляють до райлікарні. Торік, наприклад, було 54 подібних випадки. Причому постраждалим надавалася не просто екстрена допомога. У Ширяєвому вони проходили тривалий курс лікування та реабілітації.
Як правило, це були люди з важкими політравмами, що потребували ретельного обстеження і точних діагнозів. Тут ніяк не обійтися без рентген-апарата, надійного запасу крові, кровозамінників…
– Ольго Миколаївно, проблеми, проблеми, проблеми: вони ж нескінченні!
– Коли не займатися їх розв’язанням…
