Неповторно гарна нинішня осінь. Сільські вулиці вбрались в ріднобарвні шати. Яких тільки кольорів немає тепер на деревах! Дивишся на все це і радісно стає на душі. Та чи є чому радіти тим, хто мешкає в цих сільських садибах?
Біля однієї чепурненької хати йде подвір’ям господиня з оберемком дров. Напевне, вже зібралась розтоплювати. Знайомлюсь.
Євгенія Прокопівна Коріновська вже пенсіонерка. Живе разом з чоловіком – Василем Терентійовичем. А ось і він нагодився. На запитання як підготувались до зими, відповідають стримано, з гідністю:
– Вугілля 750 кілограмів одержав безкоштовно, як учасник війни, – розповідає Василь Терентійович, – дров купили. Вже попиляли. Тепер потроху рубаю. Важкувато в цьому році довелось з підготовкою, оскільки через посуху на городі нічого не вродило. Тож довелось купувати картоплю, цибулю, моркву та всі інші овочі. А на нашу пенсію не розженешся.
Через дорогу від Коріновських жінка обставляє кукурудзинням хату. Почувши нашу розмову, долучається до балачки Ганна Петрівна Курбатова:
– Оце хочу таким чином утеплити свою хатину, бо палити майже нічим. Та й купити немає за що. Роботи немає в селі, а отже, і заробітків. Доводиться перебиватись випадковими підробітками.
– Я і пенсію одержую, а ще повністю до зими не підготувалась, – озвалась Валентина Йосипівна Лапчик, яка проходила вулицею, – вугілля тепер настільки дороге, що таким, як я, взагалі не по кишені, дров трохи купила, але на всю зиму не вистачить, тож чекаю наступної пенсії. А ще ж треба картоплі купити.
Далі в подвір’ї Людмила Андріївна та Петро Омелянович Полтавчуки пиляють дрова не електро– чи бензопилою, а тією, що в народі називають “Дружба-2”.
– Ми до зими повністю готові, – розповідає Людмила Андріївна, – але не будемо ж сидіти згорнувши руки, тож перепилюємо все, що залишилось після розчищення дерев.
На одній з вулиць чоловік оббиває поліетиленовою плівкою вікна.
– Це, щоб не так швидко вивітрювалось з хати тепло, – пояснює. – Тож ще з весни опустив в кухні та спальні стелю, а тепер оце взявся за вікна. Дрова теж заготовили ще влітку. Так вигідніше. Вони до зими добре висихають, і тоді коефіцієнт корисної дії у них вищий. Тобто, менше треба спалити, щоб було тепло в хаті.
Базарний день. Біля ринкової площі повно люду, машин, мопедів, підвід, тачок, тачечок і навіть дитячих візочків, прилаштованих під вантажний транспорт. Все це розмаїття транспортних засобів здебільшого використовують для доставки овочів, які закуповують на зиму.
– Що найбільше нині купують? – запитую у підприємця Валерія Михайловича Смерецького.
– В цьому році особливо користуються особливим попитом картопля, капуста і цибуля. Беруть також моркву та інші овочі.
Кожен готується до зими, як може. В міру своїх сил та фінансових можливостей.
У багатьох мешканців райцентру з’явились за останній рік пластикові вікна, болейрани, які дають дуже хорошу тепловіддачу. Підприємець Катерина Трофимівна Кубай сказала, що цей вид опалення настільки вигідний і економічний, що в хаті тепло цілодобово та й палива йде зовсім небагато. Іноді навіть вазони доводиться переносити з того приміщення, де встановлено цей обігрівач, бо не витримують такої температури. Здійснивши таку собі прогулянку по району, переконалась, що не всі однаково готуються, чи точніше сказати, готові до зими. На одній з вулиць побачила двоє діток, які тягли потроху хмизу. Явно вони не розважались, та й не від доброго життя збирали оте патиччя.
Пенсіонерка з Саврані Надія Іванівна Томашпільська забезпечена паливом на всю зиму. Трохи допомогли діти придбати і попиляти, трохи прикупила сама. А тепер тільки підрубує.
– Аби не засидітись. Щоб кості не зрослись, – жартує жінка. І вже серйозно говорить: – Про зиму треба ще влітку дбати. Трохи й грошей зекономити, та й не чекати поки про тебе хтось потурбується, а самому треба ворушитись. Якщо ми всі будемо надіятись тільки на державу, то й повимираємо. Держава одна, а нас багато.
Хоча приємно, звичайно, коли про тебе й держава не забуває. Одна жінка, колишній медпрацівник з такою радістю сказала:
– А нам від лікарні дали гроші на придбання вугілля!
...Під ногами приємно шурхотить листя. Замріяно стоять дерева в парку. І ось щось шеберхнуло. З гілки на гілочку перестрибнула білочка. Рудохвоста пустуня понесла горішок. Глянувши на неї, перехожий хлопчина сказав:
– Запаси на зиму робить!
А неподалік в одному дворі великий рудий собака намагався затягнути в конуру ганчір’я, яке, напевне, колись було курткою. Дійсно, кожен готується до зими, як може.
