Як ми вже повідомляли, 2 листопада, в одеському отелі «Юність», з ініціативи управління інформації Одеської міськради, відбулося засідання «круглого столу» «Трагедія голоду в Україні 1932-1933 років. Причини і наслідки», організованого в рамках «Міської програми підтримки засобів масової інформації і сприяння розвитку інформаційної сфери», мета якого – надання методичної інформації і консультацій, обмін досвідом у питаннях, пов’язаних з темою «Голодомор в Україні», підвищення професійного рівня представників ЗМІ м. Одеси». Вели засідання «круглого столу» професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України істфаку ОНУ ім. І.І. Мечникова Вадим Хмарський та старший науковий співробітник Одеського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Музичко. В засіданні «круглого столу» взяли участь представники ЗМІ Одеси, студенти ОНУ ім. Мечникова, активісти громадських організацій. Подаємо нотатки нашого спеціального кореспондента.
Одразу зауважу, що спалах наукового та громадського інтересу до проблеми Голодомору в Україні пов’язаний з тим, що, з ініціативи Президента України Віктора Ющенка, 24 листопада поточного року розпочнеться акція (на продовження вже існуючої міжнародної традиції) “Запали свічку”, під час якої по всій Україні та в багатьох інших країнах, за участі представників української діаспори, буде запалено свічки пам’яті жертв комуністичного голодомору та політичних репресій.
У жовтні В. Ющенко заявив, що він має намір внести на розгляд новообраної Верховної Ради проект закону про визначення кримінальної відповідальності за заперечення “світових геноцидів – Голодомору та Холокосту”. Необхідність появи такого закону пов’язана з тим, що, всупереч документальним свідченням (в тому числі і розсекреченим в кінці 80-х років архівним документам, про які мовив у своїй доповіді “Голодомор в Україні – основні підходи в історичній науці” на “круглому столі” Олександр Музичко) та численним свідченням очевидців, комуністична пропаганда все ще всіляко заперечує існування Голодомору. Що теж є злочином перед українським народом, наругою над його пам’яттю.
Відкриваючи засідання “круглого столу”, професор Вадим Хмарський нагадав присутнім, що існує кілька інформаційних рівнів: академічний, шкільний і позашкільної освіти та самоосвіти, а також рівень повсякденних знань громадян, або, як його ще називає дехто з соціологів, “рівень комунальної кухні”. Так от, у проблемі інформаційного забезпечення 75-х роковин Голодомору науковцям, журналістам і представникам громадських організацій доводиться діяти зараз на всіх інформаційних рівнях, і сприяє цьому видання “Книг пам’яті жертв Голодомору в Україні”, організація всіляких “круглих столів”, громадських слухань, наукових конференцій та симпозіумів, книжкових і живописних виставок. Ну а щодо нинішнього “круглого столу” – то це лише одна з ланок в інформаційному полі нашого суспільства.
В березні поточного року Указом Президента було сформовано Координаційну раду з підготовки заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні, до складу якої увійшли відомі в нашій державі політичні і громадські діячі, науковці, діячі освіти, мистецтва та культури, й очолив яку сам Президент. Діяльність і цієї Координаційної ради, й органів місцевої влади має ґрунтуватися на ухваленому в листопаді минулого року Верховною Радою України “Законі України про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, яким Голодомор визнано “актом геноциду українського народу, як наслідок зумисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів колишнього СРСР”.
Учасники “круглого столу” наголосили на необхідності, дотримуючись норм згаданого закону, вживати заходів щодо увічнення пам’яті жертв та постраждалих від голодомору 1932-933 років в Україні, в тому числі споруджувати у населених пунктах меморіали пам’яті та встановлювати пам’ятні знаки жертвам Голодомору; забезпечувати доступи наукових та громадських установ і організацій, вчених, окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються Голодомору.
До речі, учасники “круглого столу” відзначали, що найбільше документальних свідчень Голодомору зберігається зараз саме в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, який у минулому був архівом Компартії України.
У наш час факт існування в Україні Голодомору визнано (і це знайшло своє відображення у відповідних актах) парламентами кількох десятків країн, і серед них – Сполучених Штатів Америки та 25 держав членів Європейського Союзу. Це могутня підтримка українського народу напередодні відзначення ним 75-х роковин Голодомору.
