В АТМОСФЕРІ ДОБРА І ТЕПЛА
Осінь щедро обрамила двоповерхове приміщення дитсадка ”Казка” червоними кетягами горобини та золотавим листям тендітних берізок. Наближення сніжної зими очікують пишні ялинки. У самому приміщенні тепло і затишно, а ігрові кімнати нагадують своїм оздобленням і пишним убранством справжній казковий теремок. Вже багато років поспіль керує найкращим у Любашівському районі дошкільним закладом досвідчений педагог, незмінний керівник методичного об’єднання завідуючих дитсадками Світлана Олександрівна Олійник. Творчо працює весь педагогічний колектив, проводячи на високому методичному рівні навчально-виховну роботу з дошкільнятами. ”Казка” – опорний дошкільний заклад, який щедро відкриває двері для своїх колег, щоб поділитися набутим багаторічним досвідом роботи та надати методичну допомогу.
З початку року тут проводилися методоб’єднання за участю завідувачів дитсадків, вихователів, вчителів-початківців.
Щедрою на різні заходи була нинішня осінь. Вихователі та педагоги з усіх куточків Любашівщини змогли побувати на комплексному занятті з образотворчого мистецтва ”Осінні композиції”, яке провела у середній групі вихователь Людмила Миколаївна Котович. Змістовне заняття з математики”В гостях у телепузика” продемонструвала з вихованцями старшої групи вихователь Людмила Миколаївна Бажура. А вихователь молодшої групи Валентина Юхимівна Бондаренко займалася з дітьми звуковимовою з допомогою гри ”Цікаві подорожі малят”.
Нещодавно черговий педагогічний”десант” у складі фізруків та вчителів початкових класів побував на занятті з фізкультури. Його проводила вихователь-методист, інструктор з фізичного виховання, керівник ”Школи педагогічної майстерності” Катерина Анатоліївна Ткач, яка у своїй роботі опирається на нетрадиційну методику кандидата педагогічних наук Миколи Єфіменка. Принцип її роботи: ”Граючись – оздоровлювати, граючись – розвивати, граючись – навчати”. Свої заняття досвідчений педагог перетворює на справжній спектакль, де діти стають акторами, а спортивна зала – сценою. Не менш цікавими бувають Дні здоров’я та різні розваги. Спільно з батьками Катерина Анатоліївна проводить спортивні свята під девізом ”Тато, мама і я – спортивна сім’я!”.
Цьому значно сприяє і спортивна зала, обладнана всіма необхідними спортивними снарядами й тренажерами, а позитивна аура цього приміщення спонукає малюків залюбки займатися фізичними вправами.
Немаловажну роль у проведенні всіх дитсадківських заходів відіграє музичне оформлення, про що дбає музичний керівник Наталя Миколаївна Олійник.
В цілому атмосфера добра і тепла, гармонії і творчості, що наповнює цей дошкільний заклад, спонукає його колектив до творчого самовираження у копіткій праці з дітьми. Залишаючи дитсадок, хочеться знову повернутися у його затишні стіни, щоб поринути у казковий світ дитинства.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Любашівський район
ЩОБ ДОПОМОГТИ СІМ’Ї
Валентина Степанівна Дакі, директор Утконосівської допоміжної школи-інтернату, людина досить відома як в Ізмаїльському районі, так і в області. І як педагог з великої літери, і як депутат районної ради, яка вміє не лише порушувати питання, але і розв’язувати їх. А оскільки її безпосередня робота нерозривно пов'язана з дітьми, то і найбільшу користь вона приносить у постійній депутатській комісії з освіти і культури, очолюваній її колегою, директором Комишівської ЗОШ Вірою Ігнатіївною Кокош.
Що може громада? На думку Валентини Степанівни, багато.
Ще напередодні нового навчального року побували з перевіркою майже в усіх школах, перевірили обсяги роботи, необхідної для повної підготовки до зими і на чергових сесійних засіданнях домоглися позитивного розв’язання питання щодо поліпшення фінансування і шкіл, і дошкільних закладів.
Але змушені були на останній сесії проголосувати за виділення додаткових дотацій кільком територіальним громадам, необхідних для того, щоб допомогти сільським радам: одним – закупити вугілля на зиму для дитячого садка, другим – для завершення встановлення котлів і відкриття додаткових груп у дитячих садках, розв’язання інших соціальних проблем. І запитань би не виникло, якби не один дражливий момент: додаткові кошти, швидше за все, доведеться перекидати з освіти, тобто, таким чином постраждають школи. Такого не було б, якби сільські голови дбайливіше використовували вже наявні у них дотаційні кошти. На думку членів комісії з освіти і культури, ця тема не повинна залишатися на узбіччі, і тому, швидше за все, під час підготовки до сесії, на якій верстатиметься бюджет наступного року, депутати – члени цієї комісії, поведуть розмову і про це.
Як розповіла Валентина Степанівна, комісія підтримує також найтісніший контакт зі службою у справах дітей райдержадміністрації і з районним центром служб сприяння сім’ї, дітям і молоді у питаннях, пов'язаних з підготовкою молодих людей до майбутнього сімейного життя, проведенню культурного дозвілля. А також з профілактичною роботою, опікунством, попередженням насильства у сім’ях, допомогою малозабезпеченим.
Як людина, яка вболіває за свою справу, Валентина Степанівна, тривалим розмовам віддає перевагу конкретним справам, очолює раду опікування і піклування при Утконосівській сільській раді. Утконосівка – заможне село. Але і тут є проблеми, які потребують оперативного розв’язання. Буквально цими днями на черговому засіданні опікунської ради розглядали питання про згоду на опікунство дівчинки-сироти. Жителька села написала заяву про бажання оформити опікунство над дівчинкою з подальшим удочерінням. У таких випадках опікунська рада тільки «за», адже йдеться про долю підлітка, який зможе знайти справжню сім’ю.
За необхідності опікунська рада захищає житлові права сиріт.
…Після того, як не стало батьків у підлітків Юрія та Іллі К., будинок у спадок перейшов іншим близьким родичам. Питання на користь дітей, хоч і нелегко, але розв’язується.
– Діти зараз навчаються в інтернаті, – розповіла Валентина Степанівна. – Вони, дуже працьовиті і слухняні. Вірю, що після закінчення школи-інтернату їм буде де жити і будувати свої сім’ї. І це – головне. Головне і те, що завдяки місцевому самоврядуванню, завдяки діловій налаштованості, що існує у нашій районній раді, ми можемо розв’язувати і розв’язуємо досить велику кількість питань, пов'язаних з турботою про дітей.
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей», Ізмаїльський район
ПРО ТЕ, ЩО ПАМ’ЯТАЄТЬСЯ ЗАВЖДИ
Георгій НАЙДА, депутат Любашівської райради:
– Безперечно, депутатство має свої переваги і допомагає сьогодні вирішувати питання, що сприяють покращанню життя простих людей. І якщо вони тобі довірилися й обрали депутатом, то потрібно їхню довіру виправдати. Саме це мені доводиться робити за велінням совісті, людей і БОГА. А одним з наказів моїх виборців було домогтися проведення ремонту відрізку автошляху Ананьїв – Березівка, що перетинає село навпіл, і який був вкрай понівечений. На моє прохання посприяв цій справі голова районної ради Микола Бурлаков, і невдовзі шляховики зробили ямковий ремонт, і сьогодні по цій дорозі вже можна спокійно їздити. Також, з своїми однодумцями та товаришами долучився до відкриття при місцевій школі дитсадка.
Сьогодні такий час, коли стало важко жити багатьом, і депутатам різних рівнів потрібно забути про політичні чвари і працювати, щоб народ отримав гідне життя, а не животіння.
КРЕДО ПЕЛІВАНА
"З людьми й для людей" – моє життєве кредо", – сказав якось Костянтин Костянтинович Пеліван. І ось вже багато років підтверджує його. Нині, коли він очолює постійну комісію Арцизької районної ради з питань аграрної політики, земельних відносин, адміністративно-територіального устрою та охорони природи, земляки часто звертаються до нього, кандидата сільськогосподарських наук, із хвилюючими їх питаннями. І він вислухає, кожному дасть пораду, надасть практичну допомогу.
Костянтин Костянтинович провадить дослідницьку роботу, збираючи матеріали для книги "Неизвестный голод 1946-1947 годов в Южной Бессарабии на примере Арцизского района". Він вже поставив крапку у списку померлих від дистрофії. Серед мільйонів згаслих життів (і це у той час як за кордон – до Польщі, Болгарії, Чехословаччини – було відправлено мільйон 700 тисяч тонн зерна) значаться життя і 65 холмців, 580 – виноградівців, 500 – кам’янців. У районі тоді померло понад 5,5 тисячі чоловік – одна шоста частина його населення.
Тоді 193 дні не було дощу й лютувала посуха, як і нинішнього 2007 року, коли хлібороби із благанням дивилися на безхмарне небо. Лише рівень протистояння негоді нині зовсім інший. Того голодного 1946-го колгоспи одержали по три центнери зерна з гектара, а, наприклад, нинішнє фермерське господарство "Агрофірма "Бургуджи" у Виноградівці за тих же, по суті, погодних умов – близько 30 центнерів. "Звичайно, після війни ані техніки, ані коней не було, земля до пуття не оброблялася, – проводить аналогію Пеліван, – але ставлення влади до біди було іншим".
Ось із чого ми розпочали нашу розмову з Костянтином Костянтиновичем, який вважає очолювану ним комісію райради однієї із найважливіших.
– Перед районною радою та райдержадміністрацією, – говорить він, – усім агропромисловим комплексом головне завдання – підвищення добробуту людей. А це цілком залежить від стану економіки району. Він же у нас – сільськогосподарський.
Хоча до якогось часу був промислово-аграрним: майже на 100 мільйонів карбованців вироблялося промислової продукції, сільськогосподарської – до 70-80 мільйонів карбованців. Добре, що й сьогодні діяльність того ж заводу ЗБВ спрямована на обслуговування меліорації сільського господарства, що набуває особливої актуальності. Із сільськогосподарською сировиною працюють м'ясокомбінат, молокозавод та завод продтоварів, не кажучи вже про хлібозавод, численні пекарні, хлібоприймальні підприємства.
Говорячи про склад очолюваної ним комісії райради, Костянтин Костянтинович особливо підкреслює, що депутатів до неї підбирали надзвичайно відповідально. Хто до неї увійшов? Гнат Васильович Братінов – голова правління ВАТ "Шампань України". У ці дні йому присвоєно високе звання "Заслужений працівник сільського господарства України", яке й до багато чого зобов'язує. До речі, минулого року такого звання було удостоєно Івана Васильовича Кістола – також відомого в області і в Україні досвідченого керівника, прихильника усього нового, передового. Обидва ці керівники – понад 30 років біля керма господарств, які є зразком високої культури землеробства, впровадження новітніх технологій. Обидва – великодосвідчені депутати. Костянтин Костянтинович говорить про них із великою повагою, до того ж, вважає Братінова своїм учнем. Ще один член комісії – Сергій Володимирович Паращенко, керівник нової формації, молодий та перспективний. Сьогодні його фермерське господарство – "Агрофірма "Бургуджи" – одне із провідних господарств не лише в районі, але й в області, відоме у всій Україні. Степан Іванович Іванов – начальник управління агропромислового розвитку, Анатолій Дмитрович Балабан – керівник фермерського господарства – обидва розумні фахівці й теж досвідчені депутати.
За такого сильного депутатського корпусу комісії та мудрого, надійного її керівника успішно вирішуються багато, найчастіше досить непростих, завдань. За настійною вимогою комісії на сесії райради було обговорено питання щодо стану сільського господарства в районі в умовах посухи. Вона ж наполягла на необхідності звернутися до Верховної Ради, Кабінету Міністрів та до Президента України щодо визнання Арцизького району зоною стихійного лиха. Як наслідок – урядова допомога сільгоспвиробникам кредитами, насінням, відшкодування втрат за кожен потерпілий від посухи гектар.
К.К. Пеліван вважає вкрай важливим, що райрада, депутати усіх рівнів, райдержадміністрація, увесь солідний трудовий колектив агрокомплексу в цих умовах не розгубилися й заклали міцний фундамент під майбутній урожай. На високому агротехнічному рівні провели сівбу озимих. Планомірно йде підготовка до весняних польових робіт.
– Важко бути сьогодні депутатом? – запитала наприкінці нашої бесіди.
Костянтин Костянтинович не лукавив:
– Важко. Багато чого гальмує відсутність фінансової бази. Якби вона була достатньою, можна було б зробити набагато більше.
– Залишився місяць до Нового року. Що чекаєте від нього?
– Хочу, щоб увійшли ми в нього із прийнятим на всіх рівнях рад бюджетом. Щоб зима пройшла без катаклізмів. Щоб трудівникам сільського господарства робота була на радість – гідно оплачувана та стабільна.
Таїсія БАРАНОВА, власкор «Одеських вістей», Арцизький район
ЛЮДИ ДОВІРЯЮТЬ ОПЕРУ
Ігор Петрович Гонтарчук не любить розповідати про свою роботу. Не те щоб він не бачить у ній нічого цікавого для оточуючих. Ця швидше професійна звичка: не говорити багато, а більше слухати й аналізувати, стала його другою вдачею.
Чим визначається професіоналізм людини? Мабуть, про це можна судити з того, що вона зробила на посаді. Сюди ж внесемо критерій поваги товаришів по службі, а також особисті якості самої людини, які дозволяють їй професійно зростати і розвиватися.
Старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кодимського РВУМВС Ігоря Гонтарчука добре знають не тільки в районі, але і в Одесі. Не раз він особисто консультував колег з обласного центру щодо багатьох розслідуваних злочинів. За час своєї роботи в органах внутрішніх справ майор Гонтарчук зарекомендував себе як професіонал з великої літери.
Після служби в армії, яку проходив в Азербайджані, майбутній майор міліції став перед вибором подальшого життєвого шляху. Саме тоді, у далекому 91-му році, Ігор Петрович вирішив стати міліціонером і вступив до Одеського училища міліції. З тих пір ось вже 16 років вважає роботу в органах своїм покликанням. З впевненістю у голосі він говорить, що ніколи не шкодував про те, що зробив такий вибір. Часті нічні чергування, оперативні виїзди і ненормовані робочі дні – ось звичайний графік людей у погонах.
– Нудьгувати нам не доводиться, про що ми, власне, і не шкодуємо, – з посмішкою говорить мій співрозмовник.
– Мені дуже пощастило з тими людьми, які були моїми наставниками, – продовжує Гонтарчук. – Сьогодні більшість з них вже давно на пенсії, однак їхню школу, яку мені довелось пройти, одягнувши міліцейську форму, я пам'ятатиму завжди. Це стосувалося не тільки професійних питань, але також ставлення до життя. Можливо, завдяки тим людям, з якими мені довелось працювати на початку моєї кар'єри, сьогодні я розумію, наскільки важливо за будь-яких обставин залишатися, насамперед, людиною.
За сотні злочинів, які були розкриті завдяки професійній роботі Ігоря Петровича Гонтарчука, він відзначений високими нагородами. Так, він нагороджений Відзнакою МВС за відмінну службу II і I ступеня.
Заступник начальника Кодимського РВУМВС Валерій Недлярський охарактеризував свого підлеглого вагомо і з цілковитою впевненістю: «Гонтарчук – це найкращий опер в області!»
Максим МАКСИМОВ, «Одеські вісті», Кодимський район
