НАДВОРІ ГРУДЕНЬ. ПОЧАТОК ЗИМИ. КІНЕЦЬ РОКУ.
Збігав (у 72!) на пошту. Терміново потрібно передплатити періодику. Дружина зустрічає запитанням: "Усе передплатив?" Усе. І "Порадницю", й "Люблю готовить" і, найголовніше, "Одеські вісті".
Стільки років ця газета є постійним супутником і співрозмовником для сім’ї. Беру навмання будь-який номер. 124-й. І пішов подорожувати з газетою та її кореспондентами по всій області й Україні:
Заїхав із Ларисою Півторак до Ширяївського та Савранського районів, із Антоніною Бондаревою до Рені, із Таїсією Барановою до Тарутинського району. Покрутився із Максимом Максимовим біля лохотронників, під'їхав із Альоною Войтенко до Кривої Балки, побалакав із тамтешнім дільничним, побував із Наталією Ожоговою на ювілеї "Дунайца", заглянув із Євгеном Масловим до Комишівської школи на Ізмаїльщині, побував на прес-конференції із Богданом Сушинським, був присутній на засіданні Кабміну, відвідав із Юрієм Федорчуком Любашівський район, прокатався із Олегом Базаком у Київському метро, попереживав за вміст своїх кишень, під'їхав із Тетяною Гурічевою у Овідіопольський район, заглянув із Євгеном Горелюком до зали ФСТ "Спартак", зробив турне від Дунаю до Бугу, від Бугу до Дунаю і, що було приємно для мене, випускника 1955 року Одеського морехідного училища технічного флоту (нині морехідний коледж технічного флоту Одеської національної морської академії) разом із Євгеном Бліновим прокрокував від вулиці Маразліївської до Приморського бульвару.
«Не удержать в душе волненья
И в сердце чувствую нытье:
Чеканя шаг, держа равненье
Уходит юность в небытье».
Лише в одному номері газети я подумки об'їздив всю область. (От чомусь на Котовській землі не побував) А це що означає? А це означає те, що "ОВ" справжня газета, справжній та цікавий співрозмовник, вірний супутник. Незважаючи на важкий час, брак фінансів, газета не "пожовкла", не перетворилася у жовту пресу, а точніше "пліткарку".
Газета висвітлює усі невідкладні питання й проблеми життя області. І хвалить, й лає, і картає, і підтримує. Робить те, що має робити обласна газета.
Окрім усього цього, газета згуртувала навколо себе гумористів, твори яких друкуються на її сторінках, а також у щорічнику "Ярмарок сміху", де я мав честь друкуватися. Спасибі редакції і зокрема Богдану Івановичу Сушинському та Ірині Іванівні Голяєвій за таку високу оцінку моїх віршів.
Я кілька років працював випускаючим районних газет Ананьївського, Балтського, Кодимського, Котовського та Красноокнянського районів, тому можу судити про верстку і дизайн газети. Що тут можна сказати? Та лише одне: "Молодці!" Газета чудова, як за змістом, так і за оформленням. Помітно, що газету роблять майстри своєї справи і з любов'ю.
Рік 2007-й завершується. Відходить в історію зі своїми успіхами та промахами, прикрощами та радощами. На порозі рік 2008-й.
Я вибачаюся за те, що забрав стільки часу у вас, але мені дуже хотілося вилити душу й хочеться від усього серця привітати Вас, Іване Георгійовичу, та у Вашій особі увесь колектив редакції із наступаючим Новим 2008 роком, і побажати усім вам:
Коль шагать, так четко и в ногу,
Коль трудиться – до пота седьмого!
Коль семья, так совет да любовь,
Если правда, так в глаз, а не в бровь!
Если ждать, так всегда с нетерпеньем,
Коль смеяться, так до отупенья!
Коли спорить, так до хрипоты,
Коль тревога, так чтоб – не в кусты!
Если зависть, так белого цвета,
Коль гулять, так всю ночь до рассвета!
Коль богатство, так полная чаша,
И синица в руках, чтобы – Ваша!
Коль друзей, так чтоб лишь закадычных,
Коль успехов, так только отличных!
Коль писать, так чтобы с искренним сердцем,
Коль статья, так чтоб с солью и перцем!
Щастя Вам, здоров'я, успіхів у особистому житті й на журналістській ниві!
Із щирою повагою до усіх
