Рік, що минає, був для Гната Васильовича Братінова багато в чому знаковим. Виповнилося двадцять років, як він став директором радгоспу-заводу, а потім ВАТ «Шампань України». На чергових звітно-виборних зборах селяни не тільки переобрали свого, відомого на всю область, керівника, але і заснували для нього посаду – генеральний директор.
Це, з одного боку, ще один крок визнання його заслуг у процвітанні «Шампані», а з другого – господарство за останні роки розрослося, розширило виробничі підрозділи, удосконалює технології виробництва.
Візьмемо ту ж землю. Сільгоспугіддя становили всього 1422 гектари, з них 757 – під виноградниками, і їхня площа щорічно розширюється. Що ж далі? Замкнутися на одній монокультурі, поліпшуючи сортовий асортимент і якість виноматеріалів. Але це вже робиться.
З весни почнеться монтаж системи з краплинного зрошення цих багаторічних насаджень. Тоді, зрозуміло, урожайності буде не 70 – 80 центнерів, як у минулі роки, і тим більше не 55, як у нинішній, надзвичайно посушливий. А дійде скоріше до 100 центнерів.
Зараз на повен хід триває реконструкція винзаводу, який і без того здатний за сезон переробити 14 тисяч тонн сировини. Господарство щорічно одержує до 250 декалітрів виноматеріалів, які йдуть на виготовлення шампанського, кагору, інших популярних марок.
Що за такої ситуації робив би інший господар? Відпочивав би і рахував доходи. Але не такий Гнат Васильович. Постійно шукає нові шляхи подальшого розвитку господарства. І за останні роки багато чого домігся. Акціонерне товариство орендує на стороні – у сусідніх селах – майже дві тисячі гектарів ріллі. І вирощує там зерно, соняшник, багаторічні трави, інші кормові культури.
Середня врожайність зернових за останні роки – близько 30 центнерів, соняшнику – 22. Незважаючи на відчутний удар надзвичайно посушливого року, галузь залишилася рентабельною.
А для чого багаторічні трави, запитає читач? По-перше, для поліпшення структури і родючості ґрунту, створення надійного попередника під озимі. А по-друге, для високоякісних кормів тваринницьким фермам.
Вони теж є в господарстві. І не які-небудь, а укомплектовані племінним поголів'ям. На молочно-товарну ферму, наприклад, нещодавно завезли з півсотні нетелей голштино-фризної породи з Волині. Отже, згодом і надій у 3500 літрів молока на корову буде значно перекрито. Є й своя свиноферма, яка, переважно, забезпечує внутрішні потреби.
Але в нашій бесіді Гнат Васильович намагається говорити не про це. Його головна турбота – люди, їхнє матеріальне забезпечення, задоволення соціальних потреб і культурних запитів. Тому він, насамперед, зазначає, що в селі дуже багато молоді, фахівців-початківців з вузівськими дипломами і професійними училищами.
– У нас немає жодного покинутого будинку, – не без гордості говорить генеральний директор. – Так що допомагаємо приїжджим закріпитися в селі, будувати нові будинки, завести господарство.
А приїжджають сюди, тому що знають: тут висока організація праці, і якщо не лінуватися, то можна заробляти на місяць більше двох тисяч гривень. Та й середній заробіток в одну тисячу теж не знайти по всій окрузі.
А ще їдуть сюди, бо знають, що діти будуть забезпечені прекрасним дитячим садком, навчатися в добрій школі і не будуть місити в негоду грязюку на вулицях, вони давно заасфальтовані. І не лише в межах Надеждівки, але й в усіх сусідніх селах з виходом на трасу Ізмаїл – Одеса.
Для молоді небайдуже й те, як організовано в селі дозвілля. Тут в їхньому розпорядженні Будинок культури, дискотека, інші культурні заклади. Зокрема й чудова зала для одружень та інших урочистих заходів.
А ще молоді родини приїжджають, тому що тут знайдеться робота і для чоловіків, і для жінок. У селі функціонують консервний цех, олійня, млин, пекарня, пилорама, торговельний дім. А для водіїв і трактористів – у розпорядженні потужний автопарк і солідний тракторний. Техніки на всіх вистачає.
Так що є в селі де і попрацювати, і де відпочити. Та й сам населений пункт приваблює охайністю вулиць, чистотою, буянням квітів, ретельно побіленими і пофарбованими будинками і парканами. Недарма Надеждівка вже багато років серед лауреатів в обласному конкурсі з благоустрою і санітарного стану.
А нещодавно відбулася ще одна чудова подія, яка духовно об'єднала всіх односільчан. На урочистості зібралися жителі довколишніх сіл, приїхав митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел – на освячення сільського храму.
– А ще, – просить Гнат Братінов, – напишіть про наших чудових пенсіонерів. Більшість із них – люди дуже активні, допомагають господарству в гарячу пору, беруть активну участь у громадському житті. У них я не перестаю навчатися багатьом премудростям життя.
Самі ж пенсіонери розповідають про те, що кожного літа всі вони відпочивають на морі, на власній базі відпочинку. Туди обов'язково приїжджає директор, вручає їм подарунки. А друга зустріч відбувається вже наприкінці року, у День людей похилого віку. І знову жоден пенсіонер не був обділений увагою.
У грудні, вважай перед Новим роком, Гната Васильовича Братінова було удостоєно звання заслуженого працівника сільського господарства. А ось односільчани вважають, що їхній директор заслуговує вищої нагороди. Що ж, їм, напевно, на місці видніше...
