УКРАЇНА УСЕ ЩЕ СПОДІВАЄТЬСЯ СТАТИ УРІВЕНЬ ЗІ СВІТОВИМИ ЛІДЕРАМИ
2008-й офіційно оголошений Роком СОТ. За словами Президента Віктора Ющенка, вступ України до Світової організації торгівлі - чи не головна її стратегічна мета у високосному році, що почався.
Тому зусилля офіційних і більш-менш підконтрольних Ющенку-Тимошенко вітчизняних ЗМІ наразі зосереджені на розвінчання «небилиць про неприємні сюрпризи для вітчизняного товаровиробника». Цим особливо грішать політгрупи лівої спрямованості на чолі з Компартією. За словами В. Ющенка, вступ до СОТ – це «шанс одержати визнання на світових ринках, це можливість стати сильною країною, що забезпечить добробут своїм громадянам, це прагнення бути конкурентними... Український текстиль і метал, продукція машинобудування й сільського господарства продається як на Сході, так і на Заході. Але проблема не тільки в тім, щоб виготовити конкурентний товар, а де його реалізувати. Українські літаки, український льон, українські продукти вже є відомими світовими брендами. Наші товари визнає увесь світ. Але й донині на них – етикетки з написами, що товари виготовлені поза зоною СОТ. Прийшов час зняти ці оцінки другосортності. Заяви про неготовність України вступити до СОТ, її неконкурентності – це недовіра до потенціалу країни, до нашого потенціалу. Я переконаний: те, що під силу нашим сусідам, повинне бути переборним і для нас».
Думкою щодо готовності/неготовності України здійснити грандіозні плани її лідера «ОВ» поцікавилися у керівника Центру соціальних досліджень «Софія» Андрія Єрмолаєва.
– Наприкінці минулого року Віктор Андрійович пообіцяв, мовляв, СОТ вже майже «дозріла» для прийому України до своїх лав. І що вже в лютому очікується «позитивне рішення»...
– Упевнено стверджувати, ніби Україну приймуть до СОТ в найближчі два місяці, я б не поспішав.
– Але ж, за офіційними даними, зняті останні перепони («киргизька” й подібні)!..
– Можливо, виникнуть й інші додаткові умови.
Україна, точніше, її уряд у широкому сенсі – виконавча, законодавча влада – більшою мірою звертали увагу на виконання зовнішніх умов, пов'язаних з борговими претензіями, новим митним режимом, відповідними законодавчими умовами тощо. Куди менша увага зверталася на питання, пов'язані з підготовкою національного ринку до нової хвилі лібералізації. Вступ до СОТ – це фактично включення України до «глобальної купецької спілки», у якій діють свої правила. З погляду формальних зовнішніх умов – більшість вимог країн-членів СОТ, справді, уже виконані. Одна із найважчих перепон, пов'язана із квотуванням експорту зерна, очевидно, теж буде «вирішена» у 2008 році.
А от проблема – як Україна підготовлена до так званого перехідного періоду, як вона захищатиме свій національний ринок і виробників? – поки що не розв’язана. Наприклад, відсутні діяльні механізми державного протекціонізму в сфері внутрішнього ринку в переробній промисловості, виробництва так званої групи ТНС (товарів народного споживання – авт.), легкої промисловості. Не секрет, що вже зараз чимало українських виробників у сфері легкої промисловості намагаються розміщувати власні замовлення в інших економіках, – оскільки це вигідніше в плані оплати робочої сили й ресурсів. Залучення їх до СОТ ще більше погіршить становище, так само, як і в інших галузях, пов'язаних із внутрішнім ринком.
Гадаю, тема розробки протекціоністського законодавства, що порушувалася в 2005 -2006 роках на парламентських слуханнях, зараз повинна знову стати питанням № 1 для України в контексті її формального вступу до СОТ.
